Рішення № 113511527, 10.08.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3417/22

Провадження № 2/752/2087/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 серпня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в:

у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», в якому просила стягнути невиплачене страхове відшкодування у розмірі 311 800,00 грн., вирішити питання судових витрат у справі.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 05.12.2019 року між нею та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО «Класичне» № 111008-2111-1000163.

Відповідно до умов договору, об`єктом страхування є транспортний засіб марки «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказала, що 27.11.2020 року об 11 год. 00 хв. на вул. Богатирській у м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості при виникненні небезпеки та не дотримався безпечної дистанції, унаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Subaru», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який загальмував перед пішохідним переходом з метою пропустити пішохода, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. п. 2.3. б, 12.1, 12.3, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2021 року у справі № 756/15798/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вказаної ДТП.

Однак, звернувшись до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, отримала відмову з посиланням на положення п.п. 11.1.3., 11.1.5. Умов страхування через начебто свідоме подання неправдивих відомостей про факт, обставини та місце настання страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового) та створення перешкод у визначенні обставин, характеру та розмірів збитків.

Тому, вважала, що оскільки за договором страхування пошкодження її транспортного засобу відбулося внаслідок настання страхового випадку, то ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зобов`язано здійснити повну виплату страхового відшкодування за умовами страхування «КАСКО «Класичне».

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 04.05.2022 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання на (а.с. 31).

Ухвалою Голосіївського районного суду від 28.11.2022 року підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд по справі (а.с. 120).

09.08.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову з посиланням на те, що відмова у виплаті страхових коштів була вчинена з дотримання вимог законодавства.

Зазначив, що 01.12.2020 року до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку звернувся ОСОБА_2 , а 27.11.2020 року з повідомленням про ДТП звернувся інший учасник пригоди - ОСОБА_3 , який повідомив про те, що винуватцем ДТП є позивач у справі, яка перебувала за кермом автомобіля марки «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а не ОСОБА_2 , про що він повідомив працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, проте, останніми вказана обставина була проігнорована.

Крім того, вказало про необґрунтованість розрахунків страхового відшкодування, здійсненого позивачем. Тому, просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 52-84).

31.08.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання підтримала позов та просила його задовольнити в повному обсязі, зазначивши про неспроможність позиції відповідача (а.с. 92-94).

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від представника позивача - адвоката Конюшка Д.Б. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач, будучи в установленому порядку повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, явку представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Згідно ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті тому суд вважав за можливе провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 13).

05.12.2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО «Класичне» № 111008-2111-1000163 строком дії по 23:59 (включно) 05.12.2020 року (а.с. 5-12).

Відповідно до умов договору, об`єктом страхування є транспортний засіб марки «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

27.11.2020 року об 11 год. 00 хв. на вул. Богатирській у м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості при виникненні небезпеки та не дотримався безпечної дистанції, унаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Subaru», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який загальмував перед пішохідним переходом з метою пропустити пішохода, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. п. 2.3. б, 12.1, 12.3, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2021 року у справі № 756/15798/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вказаної ДТП (а.с. 14-17).

01.12.2019 року ОСОБА_2 подано до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» заяву-повідомлення № 1 про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування. До повідомлення додано свідоцтво про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія, протокол, схема поліці, паспорт, ІПН (а.с. 19).

Листом від 03.02.2021 року № 336 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, що станом на дату підготовки даного листа страховик позбавлений можливості прийняти рішення за заявленим випадком, посилаючись на п.п. 11.1.8. Договору, згідно якого страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, у випадках ненадання передбачених умовами цього Додатку до Договору документів, що свідчать про факт настання страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового), причини та розмір збитку; подання документів, які необхідно для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, оформлених з порушенням діючих норм або ці документи містять недостовірну інформацію щодо часу, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку; коли надані страхувальником документи не підтверджують місце, час, причини, обставини настання страхового випадку (а.с. 20).

Листом від 09.03.2021 року № 236/1-ЮР ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.п. 11.1.3., 11.1.5., 11.1.8. Договору, через свідоме подання неправдивих відомостей про факт, обставини та місце настання страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового) та створення перешкод у визначенні обставин, характеру та розмірів збитків, створення перешкод у визначенні обставин, ненадання передбачених умовами цього Додатку до Договору документів, що свідчать про факт настання страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового), причини та розмір збитку; подання документів, які необхідно для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, оформлених з порушенням діючих норм або ці документи містять недостовірну інформацію щодо часу, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку; коли надані страхувальником документи не підтверджують місце, час, причини, обставини настання страхового випадку (а.с. 21).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 Закону України «Про страхування»).

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до Умов добровільного страхування наземного транспорту в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (Додаток № 1 до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 111008-2111-1000163 від 05.12.2019 року) у разі настання передбаченої Договором події, яка призвела до збитків і може бути кваліфікована як страховий випадок, Страхувальник зобов`язаний: протягом однієї години з моменту настання події викликати на місце події представників компетентних органів МВС, ДСНС, відомчих аварійних служб, пожежної охорони або інших (відповідно до характеру події), дочекатися і отримати від них документи (довідку, протокол), які підтверджують факт настання, час і обставини події. У разі неприбуття зазначених представників на місце події звернутись до територіального відділення органу, в який сповіщалося про подію, для отримання довідки, що підтверджує факт і час звернення, або діяти відповідно до інструкцій Страховика (п.8.1.3).

Пунктом 8.1.12 Умов визначено, що страхувальник зобов`язаний надати страховику всі оформлені належним чином документи, передбачені в Розділі 9 цього Додатку до Договору, для встановлення причин, обставин та наслідків події, що має ознаки страхового випадку, а також для визначення розміру завданих збитків, зокрема, при настанні страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового) за ризиком «ДТП», крім випадків відшкодування «без довідки», оригінали деталізованої довідки компетентного органу про факт та обставини ДТП, або копії матеріалів адміністративної справи, за вимогою Страховика, постанови суду про притягнення винної у ДТП особи до адміністративної відповідальності (п.9.1.12).

Пунктом 7.4.5 Умов передбачено право Страховика самостійно проводити розслідування обставин події, що має ознаки страхового випадку, робити запити про відомості, пов`язані із цією подією до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового), а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового).

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, зокрема, у випадках, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору, в тому числі, але не обмежуючись цим, про застраховані ТЗ та/або ДО, або про факт, обставини та місце настання страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового), несвоєчасне повідомлення страхувальником (водієм) про настання страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового) без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків ненадання передбачених умовами цього Додатку до Договору документів, що свідчать про факт настання страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового), причини та розмір збитку; подання документів, які необхідно для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, оформлених з порушенням діючих норм або ці документи містять недостовірну інформацію щодо часу, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку; коли надані страхувальником документи не підтверджують місце, час, причини, обставини настання страхового випадку (п. 11.1. Умов ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 979 цього ж Кодексу унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України «Про страхування» передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані: з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до приписів ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За змістом положень ст. 988 ЦК України і статті 20 Закону України «Про страхування» обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку. Тобто згідно з приписами наведених норм момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми та настання страхового випадку нерозривно пов`язані.

Як вже було вказано, застрахований ТЗ було пошкоджено внаслідок ДТП.

Частиною 1 ст. 991 ЦК України та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» передбачені випадки, коли страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, а саме, у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Перелік таких випадків не є виключним, оскільки, як передбачено ч. 2 ст. 991 та ч. 2 ст. 26 Закону «Про страхування», договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Виходячи зі змісту наведених норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому слід ураховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником (постанова Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі № 910/922/18).

Підставою відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем, що ним також підтверджено у відзиві, поданому до суду, визначено подання ОСОБА_2 недостовірної інформації щодо обставин страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового), а саме те, що в момент ДТП застрахованим транспортним засобом керувала інша особа, а не він - ОСОБА_2 , про що страхову компанію повідомив інший учасник пригоди ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях.

Однак, суд вважає, вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також ст. 13 ЦК України про заборону зловживання правами, зважаючи на таке.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Однак, це не означає, що право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення умов договору (у даному випадку - подання недостовірної інформації щодо обставин страхового випадку) є абсолютним та безумовним, оскільки ст. 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина третя цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Конституційний Суд України у Рішенні від 28.04.2021 року № 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке: «словосполуку», а також зловживання правом в інших формах», слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій» (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини);

частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2021).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venirecontrafactumproprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «nonconceditvenirecontrafactumproprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirecontrafactumproprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

Керуючись наведеними принципами, суд надходить до висновку, що страхова компанія за умовами договору мала право на відмову, проте, така відмова повинна мати розумне пояснення, мотиви, оскільки інакше - застосування умови договору, що дозволяє одній стороні діяти на шкоду іншій, не відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому орієнтиром для дотримання межі здійснення цивільного права для суду є мета, для якої страхова компанія наділялася таким правом, - захист від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортного засобу. Відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі неспівмірна з цією метою, оскільки страховик, сплачуючи страхові платежі, має також законне право очікувати на отримання виплати при настанні страхового випадку, і суд не може це не брати до уваги.

У матеріалах справи відсутні докази, і такі обставини не були встановлені судом, а саме: подання ОСОБА_2 недостовірної інформації щодо обставин страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового), а саме те, що в момент ДТП застрахованим транспортним засобом керувала інша особа, а не він - ОСОБА_2 .

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.11.2019 року відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 010028 про те, що 27.11.2019 року він об 11 год. 00 хв. на вул. Богатирській, керуючи автомобілем «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості при виникненні небезпеки та не дотримався безпечної дистанції, унаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Subaru», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який загальмував перед пішохідним переходом з метою пропустити пішохода, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. п. 2.3. б, 12.1, 12.3, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. до протоколу додано пояснення водії (2 шт.), свідків та потерпілих немає. Протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с. 14).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.11.2019 року було складено схему ДТП, яка підписана обома учасниками пригоди - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без зауважень (а.с. 15).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2021 року у справі № 756/15798/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вказаної ДТП (а.с. 17). Зі змісту вказаної постанови вбачається, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 27.11.2019 року серії ДПР18 № 010028, схемою ДТП та поясненнями учасників ДТП.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов`язковим для суду лише щодо з`ясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Відтак, розглядаючи спір, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування.

Окрім того, згідно ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Разом з тим, відповідачем доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовані встановлені стосовно ОСОБА_2 постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2021 року у справі № 756/15798/20, що набрала законної сили.

Посилання відповідача на те, що в момент ДТП застрахованим транспортним засобом керувала інша особа, а не ОСОБА_2 , що підтверджується поясненнями іншого учасника пригоди - ОСОБА_3 , які були надані останнім відповідачу, не є належними доказами неправомірності притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_3 в судовому засіданні не допитувався та не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому його покази не можуть бути беззаперечним доказом не вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому суд зауважує, що відповідачем разом із відзивом на позовну заяву була подана заява про виклик в якості свідка ОСОБА_4 .

Разом з тим, враховуючи положення ЦПК України про те, що вирішення клопотань, пов`язаних з розглядом справи, проводиться після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи, приймаючи до уваги те, що відповідач жодного разу не з`явився ні в підготовче засідання, ні в судові засідання, не повідомивши суд про причини неявки, хоча викликався судом та про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в установленому порядку, вказане клопотання в засіданні не заявив та не подав заяву про розгляд заяви про виклик свідка за відсутності відповідача, вказане клопотання судом не вирішувалось. Зважаючи на предмет позову, суд надійшов до висновку, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Матеріали справи містять копію скарги ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на адресу Начальника ГУНП у м. Києві № 279-ЮР від 19.03.2021 року, спрямовану адресату вже після відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, незаконних дій працівників поліції, однак докази направлення вказаної скарги відсутні (а.с. 79).

Також, в матеріалах справи міститься лист ДБР від 26.03.2021 року, наданий на скаргу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» № 280-ЮР від 19.03.2021 року (також поданої після відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування), про направлення скарги за належністю (а.с. 80). Дані про результати розгляду в матеріалах справи відсутні.

Отже, з одного боку, у страховика наявне право відмови у виплаті страхового відшкодування з підстави, що прямо обумовлена у договорі, а з іншого, має місце недобросовісне та нерозумне здійснення страховою компанією своїх прав. Страхова компанія свої заперечення ґрунтує на припущенні щодо надання недостовірної інформації щодо обставин страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового).

Страхова компанія не доводила і не надала жодних доказів, які б підтверджували її позицію.

В свою чергу, страховик повинен довести обґрунтованість причин відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема, що зі сторони страхувальника мало місце не тільки невиконання ним встановлених законом обов`язків, а і що саме це невиконання призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, але відповідач не довів такі обставини.

Суд, беручи до уваги конкретні обставини справи, вважає, що у даному випадку єдиним мотивом відмови було небажання виконання зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, що не узгоджується з принципом добросовісної поведінки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відмова у виплаті з підстав надання недостовірної інформації щодо обставин страхового випадку (випадку, що має ознаки страхового), за конкретних обставин справи є зловживанням правом з боку страховика, яке спрямоване на завдання шкоди страхувальнику, тому погоджується з позицією позивача, що у даному випадку відсутні правові підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Щодо розміру страхового відшкодування суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати страхового відшкодування сторонами у справі визначено договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО «Класичне» № 111008-2111-1000163 від 05.12.2019 року (розділ 10).

Сторонами у справі не заперечується повна конструктивна загибель автомобіля «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 (вартість відновлювального ремонту перевищує 70% від страхової суми).

Також, сторонами не заперечується, вартість залишків застрахованого транспортного засобу в розмірі 104 000,00 грн., розмір безумовної франшизи в сумі 2 200,00 грн. та розмір франшизи при повній конструктивній загибелі транспортного засобу згідно п. 6.4.1 договору в розмірі 22 000,00 грн.

Згідно п. 10.11. договору, у разі повної конструктивної загибелі застрахованого ТЗ розмір страхового відшкодування визначається, на розсуд Страховика, одним з наступних шляхів:

а) як сума дійсної вартості застрахованого ТЗ та ДО на дату настання страхового випадку, що визначається на підставі автотоварознавчої експертизи, але не більше розміру страхової суми ТЗ та ДО на момент настання страхового випадку і необхідних та доцільних витрат Страхувальника, передбачених в п. 10.9. цього Додатку до Договору, та за вирахуванням передбаченого в п. 6.3.-6.4. Договору та 4.5.-4.6. цього Додатку розміру франшизи. При цьому застрахований транспортний засіб (право власності) передається Страховику після зняття його з обліку Власником в органах реєстрації разом з усіма документами на нього (свідоцтво про реєстрацію ТЗ, сервісна книжка, інструкція по експлуатації ТЗ та ДО), повним комплектом оригінальних (заводських) ключів разом з заводськими дублікатами ключів, пультами управління, карток та інших активних та пасивних активаторів до застрахованого ТЗ і до всіх засобів проти викрадення, про що по факту передачі між Сторонами складається Акт приймання-передачі застрахованого ТЗ. Витрати по зняттю транспортного засобу з обліку здійснюються за рахунок Страхувальника (Власника);

б) як сума дійсної вартості застрахованого ТЗ та ДО на дату настання страхового випадку, що визначається на підставі автотоварознавчої експертизи, але не більше розміру страхової суми ТЗ та ДО на момент настання страхового випадку і необхідних та доцільних витрат Страхувальника, передбачених в п. 10.9. цього Додатку до Договору, та за вирахуванням передбаченого в п. 6.3.-6.4. Договору та п. 4.5.-4.6. цього Додатку до Договору розміру франшизи та за вирахуванням вартості залишків застрахованого транспортного засобу. Вартість залишків застрахованого транспортного засобу може бути розрахована на розсуд Страховика як на підставі висновку експерта, так і на підставі ринкового попиту на відповідні залишки. В останньому випадку Страховик може запропонувати Страхувальнику особу (осіб), яка (і) згодна (ні) придбати залишки пошкодженого застрахованого ТЗ за ціну, узгоджену із Страховиком. Майнові права на застрахований транспортний засіб у цьому випадку залишаються у Страхувальника.

Отже, з наведеного вбачається, що вартості застрахованого ТЗ на дату настання страхового випадку, що визначається на підставі автотоварознавчої експертизи, тому суд вважає неспроможними доводи позивача щодо визначення такої вартості у розмірі 440 000,00 грн. на момент укладення договору страхування.

Крім того, загалом позиції сторін узгоджуються у формулі розрахунку розміру страхового відшкодування. Єдиною різницею є визначення кожною із сторін вартості застрахованого ТЗ на дату настання страхового випадку.

Відповідач вважає, що вартість застрахованого ТЗ на дату настання страхового випадку становить 228 318,74 грн. згідно висновку експертного дослідження № 8208 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу від 24.12.2020 року, складеного ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» (а.с. 66-73).

В той же час, позивач вважає вказану суму заниженою, про що надав разом із відповіддю на відзив висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 130/03-21 від 03.03.2021 року, складеного ЮЄК «Баранкова», згідно якого ринкова вартість загибель автомобіля «JaguarX-Type», реєстраційний номер НОМЕР_1 до моменту ДТП складає 468 890,42 грн. (а.с. 97-102).

Однак, поданий стороною позивача висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 130/03-21 від 03.03.2021 року, враховуючи дату його складання, дату звернення позивача до суду та стадію судового процесу, судом до уваги не приймається з огляду на положення ст. 83 ЦПК України, оскільки позивачем вказаний висновок не був долучений до позову, отже, останній поданий не у встановлений законом строк, до розгляду судом позивачем не обґрунтована неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього, до суду з відповідним клопотаннями з даного приводу не звертався. В ході розгляду від позивача клопотань про призначення судової експертизи також не надходило.

Тому, суд вважає за можливе покласти в основу судового рішення висновок експертного дослідження № 8208 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу від 24.12.2020 року, складеного ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг», наданий відповідачем, оскільки останній позивачем доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростований. Позиція щодо некомплектності даного висновку, висловлена стороною позивача, базується на припущеннях та цитуванні положень законодавства України з їх трактуванням на власний розсуд поза контекстом.

Тому, суд надходить до обґрунтованості розрахунку відповідача суми страхового відшкодування, та вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача страхову відшкодування у розмірі 100 118,74 грн., з огляду на що позов підлягає до часткового задоволення.

Питання судових витрат слід вирішити відповідно д ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 76-81, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про захист прав споживачів- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 100 118,74 грн. (сто тисяч сто вісімнадцять гривень 74 копійки).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 001,19 грн. (одна тисяча одна гривня 19 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_4 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ 22868348, адреса: вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, 03150.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко