Ухвала суду № 113510364, 18.09.2023, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3208/13ц

Провадження № 2-п/639/35/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Яременко В.В.,

представника заявника Борисовця О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року у цивільній справі № 639/3248/13-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2023 року заявник звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначено, що заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року було ухвалене з порушенням норм закону, а саме у його відсутність. Заявник зазначив, що причиною його неявки в судове засідання є ті обставини, що він взагалі не знав про існування судового процесу та не був належним чином повідомлений про дату проведення судового засідання. За адресою, вказаною у позовній заяві відповідач не проживав і будь-яких судових повісток не отримував і не міг отримати, оскільки був знятий з реєстрації у 2011 році.

Зазначив, що було порушено порядок оголошення про виклик до суду відповідача.

Отже, вважає, що він був позбавлений можливості надати суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог, чим в результаті було порушено його право на справедливий судовий розгляд.

Також,заперечував противимог позивача. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення кредиту, який був повернутий за рахунок іпотечного майна, тобто за відсутності боргу у відповідача, та після спливу позовної давності. Таким чином, відповідач був позбавлений можливості подати заперечення на позов, клопотання про витребування іпотечного договору та наслідків звернення за його умовами стягнення на майно, що було предметом іпотеки, з метою підтвердження відсутності боргу, а також заявити про застосування позовної давності до вимог позивача.

Викладені обставини вимусили заявника звернутися до суду з даною заявою.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Борисовець О.І., який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на обставини, які викладені вище.

Представник позивача ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та представник ТОВ «АНСУ», який є правонаступником позивача ПАТ «Перший Український міжнародний банк», в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися, проте їх неявка у відповідності до вимог ч.1 ст. 287 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

В судовомузасіданні встановлено,що 16.04.2013доЖовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ПАТ «Перший Українськийміжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

18.04.2013 судом у відповідності до вимог ч.3 ст. 122 ЦПК України (яка діяла на час звернення до суду з позовом) направлено запит до відділу АДБ роботи ГУМВС у Харківській області щодо отримання інформаціє про місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 .

Згідно відповіді від 24.04.2013 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знято з реєстрації 27.04.2011 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.04.2013 відкрито провадження у справі за позовною заявою Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Слухання справи призначалося на 27.05.2013, 20.06.2013, однак відкладалося у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача ОСОБА_1

10.07.2013 цивільна справа за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором була розглянута по суті, у відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України, яка діяла на час розгляду справи, було ухвалено заочне рішення.

Оскільки, згідно з відповіддю Адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМСУ в Харківській області від 24.04.2013 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 знято з реєстрації 27.04.2011, то повідомлення відповідача про дату судового засідання, яке було призначене на 10.07.2013 було здійснено через оголошення у пресі, як то було передбачено ч. 9 ст. 74 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення. (а.с. 41)

За таких обставин, відповідач вважається таким, що повідомлений про час та місце розгляду справи.

Як наголосив Верховний Сул України у Листі віл 01.05.2007 року про "Практику ухвалення та перегляду сулами заочних рішень у цивільних справах" суд до постановления ухвали про заочний розгляд справи обов`язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 74 - 76 ЦПК (в новій редакції - ст.128-130 ЦПК України). При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду справи не існує.

Пункт 30 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 встановлює, що заочний розгляд судом цивільної справи відповідно до ст.224 ЦПК України допускається лише у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з`явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог.

Тобто, однією з необхідних умов для заочного провадження є неявка відповідача в судове засідання. Неявкою відповідача є його фактична відсутність в залі судового засідання при розгляді справи по суті. При цьому необхідно враховувати, що неявкою відповідача є його особиста відсутність, а також відсутність його представника.

Так, 10 липня 2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова було ухвалено заочне рішення, відповідно до якого позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені у повному обсязі. ( а.с. 44-46 )

Копія даного судового рішення була направлена на адресу відповідачів 10.07.2013 року, однак останніми отримана не була та повернута до суду з відміткою «по закінченню терміну зберігання». ( а.с. 47, 49)

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року у цивільній справі № 639/3248/13-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідност.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з*явився в судове засідання та/або не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз змісту ст. 288 ЦПК Українидає підстави вважати суду, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом наступних обставин: перша відповідач нез*явивсяв судовезасідання та/абоне повідомивпро причининеявки,а такожне подаввідзив напозовну заявуз поважнихпричин;друга - докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

При цьому, наявність цих підстав для скасування заочного рішення є обов`язковою.

Як зазначено вище, відповідач ОСОБА_1 про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, у спосіб передбачений законом шляхом публікації оголошення у пресі. Однак в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причину своєї неявки.

Отже, суд приходить до висновку, що в судове засідання відповідач не з`явився та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву без поважних причин.

Що стосується стверджень заявника про те, що у зв`язку з його неявкою в судове засідання, він був позбавлений можливості надати суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог, заявити клопотання про витребування доказів, зробити заяву про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, до заяви про перегляд заочного рішення заявник не надав суду жодних доказів, які можуть бути визнані судом, як такі, що мають істотне значення для вирішення спору, та які не були враховані судом при ухваленні заочного рішення.

Крім того, суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Желтяков проти України від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року у справі № 639/3248/13ц, оскільки відсутні обставини для його скасування, визначені уЦПК України, а тому заява відповідача не підлягає задоволенню.

Суд роз`яснює, що зазначене не перешкоджає відповідачу оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247,260,287,288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року у цивільній справі № 639/3248/13-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.09.2023.

Суддя В.В. Труханович