Ухвала суду № 113495102, 15.09.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 вересня 2023 року Київ № 320/30992/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради в особі представника адвоката Мамаєва Дмитра Юрійовича звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 250/10-36-18-07 від 13.01.2021 винесене Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акта камеральної перевірки № 5434/10-36-04-09/24879282 від 17.12.2020 по нарахуванню штрафних санкцій Комунальному підприємству «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради на суму 8497, 40 грн.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу заявника на те, що майновими вимогами є будь-які вимоги суб`єктів права, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошовими коштами тощо.

Суд констатує, що вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на суму 8497, 40 грн., носить майновий характер.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684, 00 грн.

Ціна цього позову складає 8497, 40 грн.

Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв`язку із заявленими у позові вимогами, позивачеві слід було сплатити 2684, 00 грн. судового збору.

Натомість у матеріалах позовної заяви відсутні докази сплати судового збору.

Крім того, у порушення вимог частини п`ятої статті 160 Кодексу, в позовній заяві не зазначено ціни позову, ідентифікаційних кодів в ЄДРПОУ, засобів зв`язку та адрес електронної пошти позивача та відповідача, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків представника позивача Мамаєва Д.Ю.

Із приводу засобів зв`язку та адреси електронної пошти, зокрема Головного управління ДПС у Київській області, суд зазначає, що з такими відомостями позивач в особі його представника може ознайомитись на офіційному сайті цього суб`єкта владних повноважень в Інтернеті.

Крім того, у силу вимог частини шостої статті 161 цього Кодексу, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом із тим, у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

У цій постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.

Також Верховий Суд зазначив, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладена правова позиція, від якої відступила судова палата.

Предметом цього позову є податкове повідомлення-рішення № 250/10-36-18-07 від 13.01.2021. У матеріалах позову відсутня інформація про оскарження цього рішення в адміністративному порядку.

За таких обставин, суд констатує, що податкове повідомлення-рішення від 13.01.2021 може бути оскаржене до суду у строки, передбачені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач не скористався процедурою досудового порядку вирішення спору.

Водночас, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення № 250/10-36-18-07 від 13.01.2021 лише 12.09.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

У позовній заяві представник зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення та акт перевірки відповідачем позивачу не надсилався та не вручався, а його копії були отримані у відповідь на адвокатський запит представника позивача.

Представник позивача також стверджував, що ним неодноразово надсилались на поштову адресу відповідача адвокатські запити з вимогою надати якісні та читабельні акт та ППР, проте податковий орган на неодноразові адвокатські запити надсилав лише рахунки на оплату за виготовлення копій запитуваних документів. Зазначено, що фактично якісну та читабельну копію акта та ППР податковим органом було надано лише 26.06.2023 у відповідь на адвокатський запит від 13.06.2023. Відтак представник уважає, що строк звернення до суду не пропущений.

Із такими твердженнями представника позивача суд не може погодитись, з огляду на таке.

Як убачається з наявних у позові письмових доказів, представником позивача в адресу відповідача було скеровано адвокатський запит від 13.06.2023 № 13/06/23-01 з проханням надати, зокрема копії оскаржуваного ППР та акта перевірки.

У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 28.06.2023 № 35544/6/10-36-04-01 повторно надіслав, зокрема оскаржуване ППР від 13.01.2021 та акт перевірки від 17.12.2020.

Із листа відповідача від 28.06.2023 № 35544/6/10-36-04-01 вбачається, що протягом 2018-2020 років за результатами перевірок були складені акти, на підставі яких винесені податкові повідомлення-рішення, зокрема й оскаржуване ППР, які направлялись платнику рекомендованими листами з повідомленням про вручення (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0980101108850).

Таким чином повідомлені представником обставини щодо не надсилання позивачу спірного ППР суперечать офіційно наданій інформації, викладеній у листі суб`єкта владних повноважень від 28.06.2023 № 35544/6/10-36-04-01.

Як стверджував представник позивача, на раніше подані ним адвокатські запити про надання, зокрема оскаржуваного ППР, податковим органом надсилались лише рахунки на оплату за виготовлення копій запитуваних документів. При цьому раніше поданих адвокатських запитів, на які у позові посилається представник, до суду не надано.

У матеріалах позовної заяви наявні копії вказаних рахунків, які датовані 31.12.2021, 22.07.2022 та 27.09.2022.

Таким чином станом на 31.12.2021, 22.07.2022 та 27.09.2022 позивачеві вже було достеменно відомо про податкове повідомлення-рішення № 250/10-36-18-07 від 13.01.2021, проте до суду з позовом про його оскарження представник звернувся лише 12.09.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Отже, строк звернення до суду у відповідності до вимог статті 122 Кодексу обраховується не з моменту отримання представником позивача якісної копії ППР, а з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як установлено судом та підтверджено документальними доказами наданими представником позивача, про наявність спірного ППР позивачу вже було відомо як найменше 31.12.2021, що визнається представником позивача, оскільки до 31.12.2021 ним направлявся адвокатський запит про отримання, зокрема спірного ППР, у відповідь на який представник отримав рахунок № 9 від 31.12.2021 на відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом.

При цьому доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду матеріали позову не містять, а повідомлені представником обставини не визнаються поважними причинами пропуску вказаного строку.

Відповідно до частин першої-другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Матеріали позовної заяви не містять заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- оригіналу документа про сплату 2684, 00 грн. судового збору за вимогу майнового характеру;

- уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду, без додатків), із зазначенням: ціни позову; ідентифікаційних кодів в ЄДРПОУ, засобів зв`язку та адрес електронної пошти позивача та відповідача, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків представника позивача Мамаєва Д.Ю.;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;

- доказів, на які посилається у позові позивач, а саме всіх адвокатських запитів представника, у відповідь на які було отримано рахунки, які датовані 31.12.2021, 22.07.2022 та 27.09.2022.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

позовну заяву Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Шевченко А.В.