Рішення № 113494776, 14.09.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року № 320/1200/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.09.2020 №3201/1 "Про задоволення скарги" в частині: "13. Анулювати доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно";

- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" поновити доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що при винесені оскаржуваного наказу, відповідачем був порушений пункт 3 статті 37 Закону, оскільки скарга не підлягала розгляду по причині пропущених строків на подачу скарги скаржниками. Звернув увагу, що анулювання доступу державному реєстратору до реєстру є неспівмірним принципу пропорційності. Крім того, у наказі не наведено обґрунтування обрання саме такого виду покарання, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення. Позивач стверджує, що скаргу всупереч нормам діючого законодавства було розглянуто Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за його відсутності, чим обмежено право позивача на надання письмових пояснень стосовно скарги, що свідчить про неправомірність спірного наказу.

Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що встановлення факту прийняття державним реєстратором неправомірних рішень щодо зміни технічних характеристик об`єктів нерухомості, з урахуванням їх характеру та наслідків, є підставою для застосування відповідних заходів стягнення у вигляді анулювання доступу державному реєстратору до Державного реєстру прав.

Третя особа - ДП «Національні інформаційні системи» надала письмові пояснення відносно предмету спору, в якихпросила розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства, та вказала, що Державне підприємство «Національні інформаційні системи» є технічним адміністратором Державного реєстру та не уповноважене приймати управлінські рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Кашніковим Русланом Едуардовичем було здійснено наступні реєстраційні дії, а саме: прийнято рішення від 12.09.2017 року № 37019027, 37019266, 37018423, 37019645 та проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.

13.08.2020 року ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД" було подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

За результатом розгляду скарги, Міністерством юстиції України було видано наказ № 3201/5 від 16.09.2020 року "Про задоволення скарги", згідно якого вирішено, в т.ч.:

1. Скаргу ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД від 13.08.2020 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення від 12.09.2017 №№ 37019027, 37019266, 37018423, 37019645, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашніковим Русланом Едуардовичем.

3. Анулювати доступ державному реєстратору виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підстава: висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.08.2020 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД" від 13.08.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2020 за № 23282-33-20".

Не погоджуючись із наказом від 16.09.2020 року № 3201/5 "Про задоволення скарги, в частині анулювання доступу державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону №1952-IV до повноважень Міністерства юстиції України належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішення, передбачених цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно визначений статтею 37 Закону №1952-IV.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 9 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

За змістом ч.5 ст.37 Закону №1952-IV, скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Згідно з ч.6 ст.37 Закону №1952-IV, За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч.8 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25 грудня 2015 року затверджений Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до п.4, 5 Порядку №1128 Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Пунктом 8 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Як свідчить зміст позовних вимог, позивач оскаржує наказ від 16.09.2020 року в частині анулювання йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому в межах спірних правовідносин суду належить встановити, чи були підстави для застосування такого заходу стягнення та чи дотримано порядок його застосування.

При цьому правомірність рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав не є предметом цього спору.

Суд зауважує, що позивач не посилається на відсутність виявлених відповідачем порушень як на підставу позову, а лише вказує в обґрунтування доводів протиправності наказу відповідача, на допущені процедурні порушення та відсутність підстав для застосування такого суворого заходу, як анулювання доступу до реєстру.

Як встановлено судом під час розгляду справи, скаргу було подано на рішення: від 12.09.2017 №№ 37019027, 37018423, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашніковим Русланом Едуардовичем (далі - оскаржувані рішення-1); від 12.09.2017 № 37019645, прийняте державним реєстратором Кашніковим Р.Е. (далі - оскаржуване рішення 12).

Матеріалами скарги встановлено, що ОСОБА_2 є власником об`єкта незавершеного будівництва (багатоквартирного будинку), розташованого по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД», а також власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01 -.045:0016 та користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:045:0119, на яких розташований такий об`єкт нерухомого майна, та оскаржують реєстраційні дії, оскільки ними зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва та на новостворені об`єкти нерухомого майна (квартири, нежитлові приміщення) за іншими особами, а також зазначений багатоквартирний будинок не введений в експлуатацію, та йому не присвоювалась поштова адреса.

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав встановлено, що на підставі оскаржуваних рішень-1 державними реєстраторами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 була проведена державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення (№№ 93, 103, 104, 102, 98, 99, 97, 101, 94) за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Рішення від 12.09.2017 №№ 37019027, 37019266, 37018423, прийняті державним реєстратором Кашніковим Р.Е., та рішення від 31.10.2017 № 37870227, прийняте державним реєстратором Сюх В.І. за результатом розгляду заяв, до яких не додано будь-яких електронних копій документів, окрім відомостей з Єдиного реєстру документів щодо декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності 25.12.2013 № КС143133590901, з інформацією про житлові будинки (будинок АДРЕСА_2 , де замовником є товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ ТРЕЙД».

Так, на підставі оскаржуваного рішення-12 державним реєстратором Кашніковим Р.Е. проведена державна реєстрація змін (виправлення) до розділу на нежитлове приміщення (№ 97), зокрема, загальну площу цього об`єкту нерухомого майна змінено з 139,8 кв. м на 125,9 кв. м.

Вказане рішення прийняте позивачем за результатом розгляду заяви, до якої не додано будь-яких електронних копій документів.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону №1952-V1 та Порядком №1127.

Пунктами 1,2,4, 7 статті 10 Закону №1952-VI встановлено, що державний реєстратор:

-встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державні реєстрації;

-перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

-під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

-виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Згідно з пунктом 1 статті 23 Закону №1952-VI розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Статтею 16 Закону №1952-VI визначено, зокрема, що при прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

Згідно з п. 41 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 Порядку №1127, подаються:

1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування.

Наведене свідчить, що під час прийняття оскаржуваних рішень-1, а також рішення від 22.08.2017 №36745721 та під час проведення реєстраційних дій державними реєстраторами в т.ч. ОСОБА_1 , не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленим зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; та не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду таких заяв, та відмови у державній реєстрації прав.

Крім того, як встановлено відповідачем за результатами розгляду скарги,під час проведення реєстраційних дій не було виготовлено всіх електронних копій документів, а також не було використано відомостей Єдиного реєстру документів, чим порушено вимоги пунктів 40,77, 78, 79 Порядку № 1127, а також статей 10,16,18,23,24,27 Закону.

Так, подані заявниками документи не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на нежитлові приміщення (№№ 92, 93, 103, 104, 102, 98, 99, 97. 101.94), а також квартири як новостворені об`єкти нерухомого майна, оскільки для проведення державної реєстрації таких прав не було подано затвердженого особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, при цьому, у таких заявах не було зазначено відомостей про реєстраційного номера такого документа, а також відомостей з Єдиного реєстру документів, або було зазначено відомості про реєстраційний номер іншого документа (КС143133590901) з інформацією щодо іншого об`єкта нерухомого майна, замовником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ ТРЕЙД».

У супереч вимогам пункту 40 Порядку №1127, статей 10,23,24,26, 27 Закону №1952-VI під час прийняття оскаржуваного рішення-12 позивачем була проведена державна реєстрація зміни загальної площі нежитлового приміщення №97 з 139,8 кв. м на 125,9 кв. м. без будь-яких електронних копій документів, що відповідно до законодавства підтверджують зміну технічних характеристик об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача, що оскаржувані рішення-1,12, були прийняті державним реєстратором Кашніковим Р.Ез порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації, тому підлягають скасуванню.

Положеннями пункту 9 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Як вказує позивач в обґрунтування адміністративного позову, Комісією не забезпечено належного та завчасного повідомлення про розгляд скарги, що позбавило позивача права на надання письмових пояснень.

Суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 10 Порядку №1128 передбачено, що суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, скарга та додані до неї документи не містили даних щодо електронної адреси та телефону позивача, заінтересовані особи вказаних даних не надавали. У офіційних джерелах з вільним доступом інформація щодо електронної адреси та номеру телефону позивача відсутні.

З огляду на вказане, на веб-сайті Міністерства юстиції України було зроблено оголошення про розгляд 26.08.2020 року о 09.00 годпо суті скарги ОСОБА_2 , ТОВ «Євразіябуд Трейд» від 13.08.2020 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2020 року за № 23282-33-20 за відповідним посиланням (https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-26-serpnya-2020-roku).

Відтак, наявними матеріалами спростовуються твердження позивача про відсутність повідомлення про засідання Комісії за скаргою ОСОБА_2 , ТОВ «Євразіябуд Трейд», а відповідачем підтверджено, що ним здійснено таке повідомлення позивача, законодавчо визначеними способами та з дотриманням строків, визначених пунктом 11 Порядку №1128

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків Комісії та, як наслідок, відсутність підстав для скасування прийнятого на його підставі спірного наказу.

Суд звертає увагу, що нормами частини 6 статті 37 Закону визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

При цьому, у рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону №1952-VI Міністерство уповноважене приймати рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав.

Таким чином, визначення виду стягнення за виявлені порушення під час розгляду скарги належить до дискреційних повноважень відповідача.

Приймаючи Наказ №3201/5 від 16.09.2020 року Міністерство керувалось висновками Колегії, якими було встановлено неодноразові порушення ОСОБА_1 у сфері державної реєстрації прав.

Відтак, оскаржуваний наказ у частині пункту 13 є прийнятим відповідачем обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і діями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи те, що позовна вимога позивача про зобов`язання відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є похідною від вимоги про скасування наказу Міністерства юстиції України від 16 вересня 2020 року № 3201/1 «Про задоволення скарги» в частині п. 13 «анулювання доступу державному реєстратору виконавчого комітет Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», та з урахуванням того, що суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є правомірним і скасуванню не підлягає, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак останні є такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на відмову в задоволенні позову, підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.