Постанова № 11349274, 21.09.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3644/10/0670

категорія 2.11.15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М. ,

при секретарі - Вітковській Т.С.

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області <Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню ПДВ в сумі 631380,00 грн,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому вказав, що протягом часу з 5.05. по 14.05.10 р. ДПІ в м. Житомирі було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ " Житомирський меблевий комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р., за результатами якої складено акт № 2820/23-2/32744172 від 14.05.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532304 від 19.05.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 631386 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач посилається на те, що всі суми сплаченого ПДВ підтверджені документально, внаслідок чого просить також стягнути з Державного бюджету України на користь товариства суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий-березень 2010 року в розмірі 631386 грн. та понесені судові витрати.

Представники ДПІ у м. Житомирі в судовому засіданні позов не визнали, надали суду письмові заперечення. Свою правову позицію обґрунтували тим, що в порушення п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платником неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які виникли в минулих податкових періодах /2008-2009 роках/ на суму 48890 грн. Також контрагенти позивача по ланцюгу відсутні за місцем знаходження, визнані банкрутами, внаслідок чого сума ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області позов не визнав. Пояснив, що оскільки до них не надходив висновок ДПІ в м. Житомирі про відшкодування позивачу податку на додану вартість у вказаному вище розмірі, тому підстав для задоволення позову немає.

Прокурор в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р. По результатах перевірки був складений акт № 2820/23-2/32744172 від 14.05.2010 року.

У відповідності до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" на порушення Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 р. в розмірі 357637 грн. та за березень 2010 року в розмірі 273749 грн., оскільки ПАТ не може підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ вітчизняним постачальникам, яка могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за лютий-березень 2010 року, до складу податкового кредиту лютого 2010 року включено податкові накладні попередніх звітних періодів на суму 48890 грн., неправильно ведеться реєстр отриманих та виданих накладних, по ланцюгу постачання матеріалів, робіт та послуг, встановлені факти не знаходження за місцем реєстрації, а тому втратило право на відшкодування ПДВ. Вказана сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок, однак може бути врахована в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 № 0000532304, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 631386 грн.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним і воно підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Щодо бюджетного відшкодування.

Згідно до абзацу 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Позивач надав ДПІ податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за лютий 2010 р. в сумі 357637 грн.

Аналогічно було подано позивачем податкову декларацію з ПДВ з додатками за березень 2010 р. і заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за березень 2010 року в сумі 273749 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про ПДВ" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань житняків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу зазначених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 даного Закону, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 / надалі - Порядок/ суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України підлягає 631386 грн.

Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

У розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обовязкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обовязкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Є безпідставним посилання контролюючого органу як на підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на те, що на підприємстві не ведеться відокремленого аналітичного обліку податкових накладних в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, виходячи з наступного.

Згідно до ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон № 996/ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 996 підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Судом встановлено і не спростосовано відповідачами факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону № 996.

Враховуючи вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки.

При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

За таких обставин безпідставними є доводи контролюючого органу про те, що за відсутності аналітичного бухгалтерського обліку він не міг підтвердити правильність формування позивачем у перевіряємому періоді складу податкового кредиту, правильність розрахунку від'ємного значення по ПДВ та заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, а також не мав можливості підтвердити сплату за наданими до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів/робіт,послуг/ на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду банківськими документами, які приєднані до матеріалів справи.

Також є безпідставними доводи відповідача / ДПІ у м. Житомирі/ про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.

ДПІ у м.Житомирі, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.

Щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих в попередніх звітних періодах слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Житомирі податкові декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2010 р. разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, в якій вказало суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок підприємства в розмірі 631386 грн., тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Оплата вартості товарів (робіт, послуг) по всіх наведених в переліку акта перевірки податкових накладних здійснена позивачем в лютому та березні 2010 р.

З огляду на положення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також із врахуванням дати оплати товарів (робіт, послуг), суд дійшов до висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту у лютому та березні 2010 р.

Крім того, на підставі досліджених в процесі розгляду справи податкових декларацій за лютий-березень 2010 р., розрахунку суми бюджетного відшкодування та акта перевірки судами встановлено, що різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту та має від'ємне значення.

Оскільки різниця між сумою податкових зобов'язань позивача і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту в лютому та березні 2010 р. Доказів подвійного включення податкових накладних до податкового кредиту у лютому та березні 2010 р. ДПІ у м. Житомирі суду не надала.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно було заявлено до відшкодування 631386 грн., тому позов підлягає задоволенню.

Позивач має право на відшкодування з Державного бюджету України понесених судових витрат в сумі 1703,40 грн.

Відповідно до вимог ст.267 КАС України суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень - Головне управління Державного Казначейства України в Житомирській області, який повинен вчинити дії щодо перерахування коштів на рахунок позивача, подати до суду звіт про виконання судового рішення в строк 2 місяця з дня набрання постановою законної сили

Керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000532304 від 19.05.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ " Житомирський меблевий комбінат" заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за лютий 2010 року в сумі 357631 грн. та згідно декларації за березень 2010 року в сумі 273749 грн., а всього 631380 грн. на рахунок № 26002280000404 МФО 322012 в Київській філії АКБ " Укрсоцбанк".

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ПАТ " Житомирський меблевий комбінат" 1703,40 грн. понесених судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.267 КАС України суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень - Головне управління Державного Казначейства України в Житомирській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в строк 2 місяця з дня набрання постановою законної сили.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 23 вересня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.