Ухвала суду № 113491483, 08.09.2023, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/27690/23

Провадження № 1-кс/947/11693/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокаціжю у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62023150020000261 від 10.05.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабчинці Чернівецького району Вінницької області, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, старшого інспектора особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств) Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, другим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023150020000261 від 10.05.2023 року за ч. 3 ст. 368 КК України.

У ході досудового розслідування установлено наступне.

Наказом начальника Департаменту кіберполіції НП України від 31.03.2023 року № 89 о/с, ОСОБА_4 було призначено на посаду старшого інспектора особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств) Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції НП України.

Установлено, що СВ відділенням поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021163490000566 від 13.08.2021 року за ч. 2 ст. 190 КК України за фактом шахрайських дій групи осіб, які під виглядом продажу преміальних меблів, риболовних снастей та інших товарів, за умови передоплати заволодівають грошовими коштами громадян та не відправляють відповідний товар.

У вказаному кримінальному провадженні, 03.05.2023 року близько 08:00 години на підстави ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2023 року (справа № 523/11007/22, провадження № 1-кс/523/1359/23) за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , співробітниками СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області за участі старшого інспектора особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств) Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції НП України ОСОБА_4 та інших осіб, було проведено обшук.

За результатами обшуку було вилучено мобільний телефон Iphone 13 РгоМах та Iphone 8Plus, ноутбук MSI GF76, 8 банківських карток серед яких картки банків Монобанк, ПриватБанк та ОТПбанк, належних ОСОБА_7 , а також Iphone XS Мах, 2 банківські картки ПУМБ та Райффайзен банк належних ОСОБА_8 - співмешканці ОСОБА_7 .

Після проведення обшуку, ОСОБА_4 , разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , направились на автомобілі Хонда Аккорд д.н.з. НОМЕР_1 до Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції НП України (м. Одеса, вул. Преображенська, 44а), для проведення нібито невідкладних слідчих дій та допиту.

Не пізніше вказаного моменту, у ОСОБА_4 виник умисел на здійснення злочинної діяльності у вигляді особистого незаконного збагачення шляхом вимагання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди для себе.

Прямуючи до приміщення вищевказаного управління, ОСОБА_4 , реалізовуючи злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди, а також створення таких умов за яких ОСОБА_7 буде вимушений погодитись на озвучені умови, повідомив останньому про його причетність до злочину у сфері онлайн шахрайств, погрожуючи при цьому кримінальною відповідальністю.

Крім того, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що після проведення огляду вилученої техніки буде вирішуватись питання щодо його затримання, однак вказаних проблем можна уникнути. Одночасно з цим, ОСОБА_4 на особистому мобільному телефоні в додатку «замітки» написав «10000 уе» та показав зазначене ОСОБА_7 .

У свою чергу, ОСОБА_7 , не будучи обізнаним про діючі нормативно-правові акти, що регулюють процес притягнення особи до кримінальної відповідальності, побоюючись за себе та свою дівчину, вимушено погодився на озвучені ОСОБА_4 умови, повідомивши, що в нього дома зберігаються грошові кошти в еквіваленті близько 9800 доларів США, та останні на автомобілі ОСОБА_4 попрямували назад до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 .

Згодом, прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_7 виніс із квартири 264 тисячі гривень, 2350 доларів США, 400 Євро та сів до авто ОСОБА_4 з метою передачі грошових коштів останньому.

Натомість, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність обміну гривні на долари на «Книжковому ринку» в м. Одесі та вони попрямували на ринок.

Цього ж дня, прибувши на «Книжковий ринок» за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 47, ОСОБА_4 відвів ОСОБА_7 до павільйону за № 37-39, та останній обміняв 264 000 гривень на 6 900 доларів США.

Повернувшись до авто, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 9200 доларів США (що станом на 03.05.2023 року згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України складало 338 180 гривень) та 300 Євро (що станом на 03.05.2023 року згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України складало 12 030 гривень), тобто отримав неправомірну вигоду загальною сумою, еквівалентною 350 210 гривень, та відразу ж повідомив останньому, що все буде добре та він може не переживати.

Одночасно з цим, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , щоб у подальшому у нього не виникало жодних проблем із правоохоронними органами, а також щоб не давати хід зібраним матеріалам слідчо-оперативної групи за результатами проведеного обшуку, йому необхідно надавати щомісячну винагороду у розмірі 20 % від усіх прибутків, яку необхідно передавати за допомогою крипто валюти USDT - крипто валютного точену Tether використовуючи платформу Tron та мережу TRK20.

Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що наприкінці кожного місяця, через додаток Telegram він буде надсилати на особистий телефон ОСОБА_7 адресу крипто гаманця на який необхідно буде здійснювати переказ грошових коштів.

У подальшому, 08.05.2023 року близько 14:00 години ОСОБА_4 викликавши ОСОБА_7 до Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції НП України за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44А, повернув йому раніше вилучене майно у ході проведення обшуку, про що склав відповідну розписку, яку у подальшому передав слідчому СВ відділення поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 для долучення до матеріалів кримінального провадження № 12021163490000566 від 13.08.2021 року.

Далі, 02.06.2023 року близько 14:00 години ОСОБА_4 , використовуючи обліковий запис в додатку Telegram під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у ході спілкування із ОСОБА_7 через вказаний додаток, реалізовуючи злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, повідомив останньому про необхідність сплати раніше обумовленої частини коштів від щомісячного заробітку у розмірі 500 доларів США, відправивши при цьому адресу крипто гаманця « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Після цього, 02.06.2023 року близько 15:00 години ОСОБА_7 на виконання раніше обумовлених домовленостей, відправив на вищевказаний крипто гаманець 500 доларів США (що станом на 02.06.2023 року згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України складало 18 280 гривень), за невжиття заходів в межах компетенції ОСОБА_4 щодо документування кримінального правопорушення пов`язаного із онлайн шахрайством, та можливого притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності .

Через декілька хвилин, після обробки операції по переказу коштів, ОСОБА_7 відправив ОСОБА_4 на обліковий запис в додатку Telegram під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » фото підтвердження переказу, та ОСОБА_4 підтвердив отримання грошових коштів.

Далі, 09.08.2023 року близько 17:00 години ОСОБА_4 у ході зустрічі із ОСОБА_7 на Соборній площі неподалік від вул. Преображенська, 44А в м. Одесі реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, повідомив останньому про необхідність сплати раніше обумовленої частини коштів від щомісячного заробітку у розмірі 500 доларів США.

Після цього, враховуючи наявність у ОСОБА_7 грошових коштів при собі у готівці, ОСОБА_4 діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив останньому про можливість їх передачі. При цьому, керуючи діями ОСОБА_7 , ОСОБА_4 вказав останньому помістити грошові кошти під телефон і передати їх разом із телефоном, надавши при цьому свій особистий телефон.

Після виконання вказаних умов ОСОБА_7 , ОСОБА_4 отримав 500 доларів США (що станом на 09.08.2023 року згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України складало 18 280 гривень), за невжиття заходів в межах компетенції щодо документування кримінального правопорушення пов`язаного із онлайн шахрайством, та можливого притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

Разом з цим, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_4 з метою отримання неправомірної вигоди залучив як довірену особу та посередника громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого у ході особистої зустрічі познайомив зі ОСОБА_7 .

Так, 04.09.2023 року близько 13:50 години, використовуючи обліковий запис в додатку Telegram під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у ході спілкування із ОСОБА_7 через вказаний додаток, реалізовуючи злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, повідомив останньому про необхідність сплати раніше обумовленої частини коштів від щомісячного заробітку у розмірі 2200 доларів США.

Далі, 06.09.2023 року близько 09:30 години ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 та за вказівкою останнього, виконуючи при цьому роль пособника у вчиненні злочину, з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 зателефонував останньому та повідомив про необхідність надання раніше визначеної ОСОБА_4 суми у розмірі 2200 доларів США.

У подальшому, 06.09.2023 року близько 20:30 години у ході зустрічі між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 , останній, за вказівкою ОСОБА_4 , виконуючи при цьому роль пособника, отримав чергову частину неправомірної вигоди у розмірі 2200 доларів США, (що станом на 02.06.2023 року згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України складало 80 432 гривень) за невжиття заходів в межах компетенції ОСОБА_4 щодо документування кримінального правопорушення пов`язаного із онлайн шахрайством, та можливого притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_10 затримано на підставі ст. 208 КПК України.

Таким чином, діючи з єдиним умислом, направленим на особисте незаконне збагачення, ОСОБА_4 , залучивши до цього ОСОБА_10 , у період з 03.05.2023 року по 06.09.2023 року, вимагав та отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду загальною сумою 467 202 гривень, за невжиття заходів в межах компетенції щодо документування кримінального правопорушення пов`язаного із онлайн шахрайством, та можливого притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

Після цього, 06.09.2023 року о 21 год. 06 хв. ОСОБА_4 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України у будинку АДРЕСА_1 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Надалі, 07.09.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, неправомірної вигоди у великому розмірі, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 1 073 600 гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор оголосив клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення поданого клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що пред`явлена підозра його підзахисному є необґрунтованою та матеріалами клопотання не підтверджується. Ризикі зазначені у клопотанні не доведені прокурором. Розмір застави є непомірним для підозрюваного. Просив визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також просив врахувати, що його підзахисний має стійкі соціальні зв`язки, має родину, неповнолітню дитину.

Підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погодився та щодо обрання запобіжного заходу відносно нього пітримав думку свого захисника, просив застосувати до нього домашній арешт.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 07.09.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, неправомірної вигоди у великому розмірі, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, слідчим суддею встановлено таке.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується: протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом пред`явлення особи ОСОБА_4 для впізнання за фотознімком; протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, з яких скасовано грифи секретності; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; протоколом затримання з особистим обшуком ОСОБА_10 ; протоколом обшуку транспортного засобу Ауді RS Q8; протоколом затримання з особистим обшуком ОСОБА_4 ; протоколами огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_7 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 , а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувчення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та відхиляє заперечення сторони захисту в частині зазначення про необґрунтованість пред`явленої підозри.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховуючи, що підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погоджується, що суттєво збільшує ризик втечі, враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Одночасно, слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 для спілкування використовував мобільний додаток «Telegram», а тому останній, будучи фахівцем у кіберзлочинності та ІТ-технологіях може вжити заходи щодо видалення такого листування, перейменування контактів телефонної книги тощо. Крім того, наразі вживаються заходи щодо отримання у публічних місцях, де ОСОБА_4 та ОСОБА_10 спілкувались із ОСОБА_7 або супроводжували його, здійснюючи відносно нього перевірочні дії, відповідних відеозаписів по маршрутам руху, на яких можуть бути зафіксовані можливі неправомірні дії співробітників Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області, а тому підозрюваний може вжити заходів щодо їх знищення або спотворення.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину.

Також, слідчий суддя зазначає, що в рамках даного кримінального провадження наявні особи свідків, які ще не допитані органом досудового розслідування, у тому числі колеги із підрозділу, де працює підозрюваний ОСОБА_4 та особи із слідчого підрозділу, які проводили обшуки у ОСОБА_13 у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків, які можуть повідомити важливі обставини імовірного вчинення злочину.

Слідчий суддя також звертає увагу на те, що КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Щодо посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик необґрунтовано стороною обвинувачення, так як не зазначено яким чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_14 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, зокрема ризик можливого переховування підозрюваного, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 в умовах дії воєнного стану підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з корупцією.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злочину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину (одержання службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 1 073 600 гривень.

При цьому, у судовому засданні прокурор не обґрунтував належним чином розмір застави, який він просив визначити підозрюваному ОСОБА_4 .

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення є недостатньо обґрунтованим та одночасно, з урахуванням того, що ОСОБА_4 , будучи працівником поліції, в умовах дії воєнного стану, підозрюється у вчиненні корупційного злочину, пов`язаного із вимаганням неправомірної вигоди у великому розмірі, прийшов до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 320 (трьохсот двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 858 880 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокаціжю у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62023150020000261 від 10.05.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 04.11.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 320 (трьохсот двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 858 880 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 04.11.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваним (зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_10 );

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1