Рішення № 113491441, 14.09.2023, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/9074/23

Провадження № 2/947/1909/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» 20.03.2023 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.10.2010 року, станом на 18.02.2023 року, у розмірі 60 581 гривня 71 копійка, яка складається з: заборгованості за кредитом 49 156 гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками 11 425 гривень 71 копійка, та стягнення судових витрат, посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою суддіКиївського районногосуду містаОдеси від06.04.2023року прийнятовказану позовнузаяву дорозгляду,відкрито провадженняпо цивільнійсправі в порядку спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання, з повідомленням сторін по справі.

17.05.2023 року до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами справи, за наслідком якої представник ознайомився з матеріалами справи 17.05.2023 року, що підтверджується підписом останнього на заяві.

01.06.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву представник посилається на те, що позивачем не доведено належними доказами підстави позову, а саме не доведено, що відповідач був ознайомлений з умовами та правилами кредитування, не доведено належними доказами, що відповідачеві було видано кредитні кошти, поданий до суду розрахунок заборгованості не є належним доказом таких обставин, дії позивача свідчать, що останній в односторонньому порядку відмовився від подальшого виконання зобов`язань за договором.

19.06.2023 року від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, з посиланням на умови кредитування, належне ознайомлення відповідача з цими умовами та Правилами, Тарифами, в яких представник також вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими.

29.08.2023 року до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких представник просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на фактично викладені пояснення у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання призначене на 14.09.2023 року сторони по справі не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце проведення судового засідання. Однак, представником позивача у позові зазначено про підтримання заявлених вимог та розгляду справи за його відсутності. Відповідач та його представник про причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи належне повідомлення сторін по справі, неявки до судового засідання без поважних причин, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 14.09.2023 року за відсутності сторін по справі, на підставі документів наявних в матеріалах справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» (яке надалі було перейменовано в АТ КБ «Приватбанк») із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно з умовами якої відповідач отримав кредитну картку, зі встановленим кредитним лімітом на платіжну картку.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підписавши цю заяву засвідчив, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмові виді.

У анкеті-заяві засвідчено, що Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайту банку, за посиланням: https://privatbank.ua, зі змінами яких відповідач погодився постійно ознайомлюватись.

Так, під час розгляду справи відповідачем не спростовувалось підписання вищевказаної заяви від 03.10.2010 року.

Також судом встановлено, що 27.08.2021 року ОСОБА_1 було підписано заяву про оновлення даних про особу, а саме засвідчено належність копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 18 березня 1996 року Малиновським РВ УМВС України в Одеській області на його ім`я.

На підтвердження факту укладення кредитного договору, АТ КБ «Приватбанк» додатково до анкети-заяви від 03.10.2010 року, надано до позиву Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/).

У відповідності до поданої до суду довідки АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 були видані наступні картки: № НОМЕР_2 , дата відкриття 01.09.2012, з терміном дії по 03/16; № НОМЕР_3 , дата відкриття 23.02.2016, з терміном дії по 06/18; № НОМЕР_4 , дата відкриття 14.05.2018, з терміном дії по 04/22.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на відкриті на ім`я ОСОБА_1 платіжні картки були встановлені кредитні лінії, з наступними лімітами: 01.09.2012 старт карткового рахунку; 01.09.2012 встановлення кредитного ліміту в сумі 5000,00 грн.; 19.05.2014 збільшення кредитного ліміту до 8000,00 грн.; 29.05.2017 збільшення кредитного ліміту до 15000,00 грн.; 22.09.2017 збільшення кредитного ліміту до 25000,00 грн.; 29.01.2019 збільшення кредитного ліміту до 41000,00 грн.; 05.12.2019 збільшення кредитного ліміту до 48000,00 грн.; 19.09.2020 збільшення кредитного ліміту до 50000,00 грн.; 26.12.2022 зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн.

Згідно з наданим банком до суду розрахунком заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 03.10.2010 року, станом на 18.02.2023 року, становить у розмірі 60 581 гривня 71 копійка, яка складається з: заборгованості за кредитом 49 156 гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками 11 425 гривень 71 копійка.

Також представником позивача до позову надано виписки за картковими рахунками, відкрити на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01.09.2012 року по 22.02.2023 року, відповідності до яких підтверджується наявність у відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03.10.2010 року, станом на 18.02.2023 року, у розмірі 60 581 гривня 71 копійка.

Отже, поданий до суду розрахунок заборгованості узгоджується та відповідає даним у наданій до суду виписці по картковому рахунку відповідача.

Разом з тим, судом враховується, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженогопостановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту.

Бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації.

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки-рахунки,за якимиобліковуються кошти,розпорядником якихє клієнтибанку.До клієнтськихрахунків належатькореспондентські,поточні,вкладні (депозитні)рахунки,рахунки умовного зберігання (ескроу),розрахункові рахунки.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписка за рахунком (по кредитному договору)є належним доказом щодо заборгованостіпо тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правовоговисновку дійшов Верховний Суд у постанові від16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2021 року по справі №278/2177/15-ц.

Таким чином, наявні в матеріалах справи письмові докази (розрахунок заборгованості, виконаний в автоматизованому режимі та виписка по рахунку) є належними та допустимими доказами у розумінністатей 76-78 ЦПК України, за наслідком чого в цій частині доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Так, зазначений розрахунок та витяг по картковому рахунку містять інформацію про систематичне отримання відповідачем кредитних коштів, а також про сплату відповідачем заборгованості.

За наслідком викладеного суд вважає безпідставними доводи відповідача про недоведеність отримання кредитних коштів за відкритою кредитною лінією на підставі підписаної відповідачем Анкети-заяви від 03.10.2010 року.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань по вищезазначеному договору щодо своєчасного погашення кредиту, зумовило звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст.626,628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України,встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК України,публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомст. 634 ЦК України,договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст.633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомст.1056-1ЦК Українивредакції,чинній намомент виникненняспірних правовідносин,розмір процентів та порядок їх сплати за договоромвизначаються в договорі залежновід кредитногоризику, наданогозабезпечення, попитуі пропозицій, які склалися на кредитномуринку, строкукористування кредитом, розміруоблікової ставкита іншихфакторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

За змістомст. 549 ЦК України,неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, ч. 2ст. 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві позичальника від 03.10.2010 року, як і в заяві про актуалізацію даних про особу позичальника, процентна ставка за кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості станом на 18.02.2023 року за вказаним договором, надав до суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», та роздруківку Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Однак, подані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містять умови щодо розміру процентної ставки, розмір щомісячного платежу, строк внесення щомісячних платежів, пені за несвоєчасне погашення заборгованості, сторонами не підписано.

Також вказані обставини стосовно ознайомлення відповідача з положеннями Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, оспорюєтсья відповідачем в цій справі та не визнається.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Тарифами, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача також не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15).

Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.10.2010 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (20.03.2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6ст. 81 ЦПК Україниобґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомуст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Верховний Суд у вказаній постанові також зауважив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту таУмов та правил надання банківських послуг, оскількиУмови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Не містить укладений у вигляді анкети-заяви кредитний договір б/н від 03.10.2010 року підписаної сторонами, і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, отримання яких підтверджується належною випискою по картковим рахункам відповідача, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума заборгованості ОСОБА_1 по виконанню кредитного договору №б/н від 03.10.2010 року станом на 18.02.2023 року становить49156 гривень 00 копійок, яка дорівнює сумі заборгованості за тілом кредиту і підлягає стягненню з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк».

У задоволені решти вимог, суд вважає позов АТ КБ «Приватбанк» не обґрунтованим та підлягаючим залишенню без задоволення.

При ухваленні рішення, судом враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат підлягає 2177,80 грн. (49156,00*100/60581,71=81,14; 81,14*2684/100=2177,80).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 352-354, ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 549, 610-612, 625, 1054-1056-1 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок№ НОМЕР_6 ,МФО №305299, заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.10.2010 року, станом на 18.02.2023 року, у розмірі заборгованості тіла кредиту в сумі 49156 (сорок дев`ять тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні решти вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок№ НОМЕР_6 ,МФО №305299, витрати по сплаті судового збору в сумі 2177 (дві тисячі сто сімдесят сім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.