Рішення № 11348474, 23.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.10                                                                                 Справа № 6/179

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтех”, м. Лисичанськ Луганської області

до Головного управління житлово - комунального господарства Луганської облдержадміністрації, м. Луганськ

про стягнення 53 575 грн.20 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –Холод С.М., дов. № 38 від 18.08.10;

від відповідача –Майба Л.А.,дов. № 15/08-2115д від 21.09.10;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 53 575 грн. 20 коп., в тому числі: заборгованість у сумі 26 120 грн. 70 коп., пеня в сумі 14 400 грн. 95 коп., інфляційні нарахування у сумі 11 096 грн. 07 коп., 3% річних у сумі 1 957 грн. 98 коп. (з урахуванням уточнення до позовної заяви від 06.07.10).

Представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого відповідач посилається на наступне.

15.04.10 Головне управління ЖКГ облдержадміністрації подало позовну заяву до ТОВ «Промтех»про стягнення 8645 грн. 96 коп. і, але 16.04.10 вказану позовну заяву було повернуто без розгляду у зв’язку із недоплатою державного мита.

Тим, часом, ТОВ «Промтех»подало до суду заяву про стягнення з Управління заборгованості на загальну суму 50592 грн.19 коп.

На теперішній час, Управління знову звернулося до господарського суду із позовною заявою до ТОВ «Промтех». За вказаною заявою порушено провадження у справі № 19/232.

Окрім цього, відповідач зазначає, що основна заборгованість перед ТОВ «Протмех»в сумі 26120 грн. 70 коп. виникла за рішенням господарського суду Луганської області від 25.12.08 в рамках справи № 6/209.

В ході вибіркової ревізії КРУ у Луганській області щодо здійснення документальної перевірки з питання правильності визначення вартості виконання робіт та фактично виконаних обсягів робіт, яка проводилась в Управлінні у 2009 році встановлено завищення вартості робіт по спірному договору на суму 34766 грн. 66 коп.

Також, відповідач вказує на те, що оскільки кредиторська заборгованість перед позивачем становила 26120 грн. 70т коп., а завищення вартості виконаних робіт становить 34 7766 грн. 66 коп., то за відповідачем виникла дебіторська заборгованість в сумі 8645 грн. 96 коп.

Виходячи з наведеного, відповідач просить зупинити провадження по даній справі до розгляду пов’язаної із нею іншої справи, а саме справи № 19/232.

Представник позивача про заявленого клопотання заперечив.

Щодо заявленого клопотання слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 79 ч.1 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі

в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаною з нею іншої справи, що

розглядається іншим судом.

В даному випадку відповідачем не доведено суду, що справа № 6/179 пов’язана із справою № 19/232 і не може бути розглянута по суті до розгляду вказаної справи.

Виходячи з наведеного, клопотання відповідача слід залишити без задоволення. В той же час слід звернути увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 79 ГПК України відповідна ухвала виноситься саме про зупинення провадження у справі.

Також, відповідачем наданий відзив на позовну заву за яким проти позову заперечує з наведенням підстав, вказаних у клопотання про зупинення провадження у справі і зазначених вище.

Розглянувши матеріали справи, суд

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що 15.10.07 між сторонами у справі було укладеного договір № 109м на виконання робіт, за умовами якого “Підрядник” за договором (відповідач у справі) зобов’язується на свій ризик власними силами та засобами виконати роботи по об’єкту “Внутрішньо будинкові системи центрального опалення 8 житлових будинків м. Лисичанськ –капітальний ремонт”, у встановлений строк згідно графіку, а “Замовник” позивач у справі зобов’язується прийняти і оплатити їх.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв певні роботи, передбачені договором, але не оплатив їх в повній мірі, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 26120 грн. 70 коп. В підтвердження доводів за позовом позивач посилається також на рішення господарського суду Луганської області від 25.12.08 в рамках справи 6/209.

Оскільки сума заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основної заборгованості в сумі 26 1230 грн. 70 коп. просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14 400 грн. 95 коп., інфляційні нарахування у сумі 11 096 грн. 07 коп., 3% річних у сумі 1 957 грн. 98 коп. (з урахуванням уточнення до позовної заяви від 06.07.10).

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав вказаних у відзиві та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано, вище 15.10.07 між сторонами у справі було укладено договір підряду №109м, за умовами якого позивач зобов’язався виконати певні роботи, а відповідач прийняти їх та оплатити.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу аванс на загальну суму 253667 грн. 70 коп.

За своїм змістом та правовою природою договір № 109 м від 15.10.07. є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає , що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заяви про них підряднику.

За умовами вказаного договору, відповідач зобов’язався виконати певні роботи, а позивач прийняти та оплатити їх.

Згідно розділу 4 договору встановлено, що джерелом фінансування робіт є кошти Державного бюджету. Позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 30% вартості обсягу робіт за договором. Відповідач зобов’язується використати одержаний аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів протягом 20 днів після отримання авансу. По закінченню 20-ти денного терміну невикористання сума авансу повертається позивачу.

Замовник робить проміжні платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3.

Відповідач зобов’язаний здійснити закупівлю матеріалів та звітувати позивачу про закупівлю протягом 20 днів з дня надходження коштів на його рахунок. Остаточний розрахунок здійснюється в двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених договором робіт згідно Постанови КМУ від 27.12.01 № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва»(Порядок), за наданням всієї виконавчої документації, встановленої нормативними актами.

Відповідно до п.18. Порядку розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 25.12.08 в рамках справи 6/209 за позовом Головного управління житлово-комунального господарства Луганської облдержадміністрації до ТОВ «Промтех» про стягнення суми невикористаного авансу та пені було встановлено наступне.

Із матеріалів справи, а саме: актів виконаних робіт №№ 31, 32, 34, 36 від 17.12.07 за грудень 2007 року, підписаних представниками сторін без доповнень та зауважень, вбачається, що відповідачем на виконання умов договору № 109м виконано робіт на загальну суму 279788 грн. 40 коп. що було підтверджено і представником позивача.

Із вказаних актів вбачається, що 133 012 грн. 80 коп. відповідачем витрачено на придбання матеріалів, решта суми авансу була зарахована відповідачем в рахунок оплати за виконані роботи по договору. В той же час, за позивачем залишилась заборгованість за виконані роботи в сумі 26120 грн. 70 коп.

Тобто, на момент звернення до суду в рамках справи № 6/209 Управління повинно було оплатити відповідачу залишок коштів за виконані роботи в сумі 26120 грн. 70 коп. Вказана сума була підтверджена сторонами.

Зазначені вище фактичні обставини не потребують додаткового доказування відповідно до ст. 35 ГПК України.

Разом з цим, рішення господарського суду від 25.12.08 6/209 набуло законної сили.

Крім цього слід вказати на те, що відповідач доказів оплати заборгованості в розмірі 26120 грн.70 коп. не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 26120 грн. 70 коп. слід задовольнити, а доводи відповідача за відзивом відхили оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені певними доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, суд критично оцінює акту ревізії господарського фінансової діяльності відповідача, оскільки він не є доказом фактичної наявності або відсутності заборгованості з боку сторін за договором № 109м.

Щодо стягнення з відповідача пені за період з 01.01.08 по 01.07.10 в сумі 14 400 грн. 95 коп. слід вказати на наступне.

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення п. 4.7 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В той же час, відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли, зобов’язання мало бути виконано.

В даному випадку нарахування пені за вказаний період є неправомірним і у задоволені вимог щодо пені слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 11 096 грн. 07 коп. за період з 01.01.07 по 01.07.10 і 3% річних в сумі 1 957 грн. 98 коп. за вказаний період слід вказати на наступне.

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних є обґрунтованими і їх слід задовольнити.

Тобто, нарахування інфляційних та 3% річних є обґрунтованим, але позивачем невірно розрахований середній індекс інфляційні за вказаний період та він складає141,91 (тоді як за позовом 142,48, у зв’язку з чим інфляційні нарахування за вказаний період будуть складати 10949 грн. 15 коп. Виходячи з наведеного позовні вимоги в частині стягнення інфляційних слід задовольнити частково в сумі 10949 грн. 15 коп. та 3% річних в сумі 1957 грн. 98 коп.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача борг у сумі 26 120 грн. 70 коп., інфляційні нарахування у сумі 10 949 грн. 15 коп., 3% річних у сумі 1 957 грн. 98 коп. (усього 39 027 грн. 83 коп.). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Крім цього, позивачу відповідно до положень Декрету КМУ «Про Державне мито»слід повернути з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним дорученням №; 6 від 05.07.10 державне мито в сумі 0,09 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства Луганської облдержадміністрації, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, код 03364062, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Красна, 1а, код 21794263, борг у сумі 26 120 грн. 70 коп., інфляційні нарахування у сумі 10 949 грн. 15 коп., 3% річних у сумі 1 957 грн. 98 коп. , витрати по сплаті державного мита у сумі 390 грн. 27 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 171 грн. 92 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути ТОВ «Промтех», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Красна, 1а, код 21794263 з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним дорученням № 4 від 05.07.10 державне мито в сумі 0,08 грн. Підставою для повернення державного мита є дане рішення скріплене печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата складення повного тексту та підписання рішення - 24.09.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько