Рішення № 11348398, 20.09.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2010 р.Справа № 17/76 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/76

за позовом: приватного підприємства "Міраторг", м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Інтертех-Ресурс", м. Кіровоград

про стягнення 322727,45 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Очеретяний І.К., довіреність 31 від 01.09.2010 р.;

від відповідача - участі не брали, хоча приватне підприємство "Інтертех-Ресурс" було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01425606 від 08.09.2010 р. (а.с.27).

Приватним підприємством "Міраторг" подано позов про стягнення з приватного підприємства "Інтертех-Ресурс" 322727,45 грн. заборгованості, що виникла із договору купівлі-продажу №4с від 21.06.2010 року, яка складається з 321170 грн. основного боргу та 1557,45 грн. пені.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, при цьому у відзиві на позов просив розглянути даний спір без його участі (а.с. 37).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між малим приватним підприємством "Міраторг" ("постачальник") та приватним підприємством "Інтертех-Ресурс" ("покупець") укладено договір купівлі-продажу №4с від 21.06.2010 року (далі - договір №4с від 21.06.2010 року), за умовами якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю пшеницю (далі - товар) в кількості 373,976 тонн загальною вартістю 412870 грн., а покупець - прийняти та оплатити товар (а.с. 9-10).

За своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 412870 грн., що підтверджується накладною №16 від 25.06.2010 року та довіреністю №12 від 25.06.2010 року (а.с. 12, 14).

Пунктами 4.4, 4.5 договору №4с від 21.06.2010 року сторони узгодили, що покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату товару в розмірі не менше 20% від загальної його вартості, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, відповідно до отриманого рахунку-фактури; остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару.

Між тим взяті на себе зобов’язання за договором №4с від 21.06.2010 року відповідач належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 91700 грн., що підтверджується банківською випискою позивача (а.с. 20), внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 321170 грн., про що свідчить акт звірки розрахунків від 02.09.2010 року, підписаний відповідачем без зауважень та скріплений печаткою приватного підприємства "Інтертех-Ресурс" (а.с. 38).

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором №4с від 21.06.2010 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в сумі 321170 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №4с від 21.06.2010 року в сумі 1557,45 грн.

Пунктом 6.2 договору №4с від 21.06.2010 року передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі 3% річних від суми відмови, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання свого зобов'язання по оплаті.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи викладені вище норми та обставини справи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 06.07.2010 року по 02.09.2010 року в сумі 1557,45 грн. також підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Інтертех-Ресурс" (25006, м. Кіровоград, вул. Калініна, 22, кв. 1, р/р №26004100328 в ЦРВ ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, ідентифікаційний код 36793584) на користь приватного підприємства "Міраторг" (25005, м. Кіровоград, вул. Куйбишева, 1Є, р/р №26009300001610 в АТ "Златобанк", МФО 380612, ідентифікаційний код 36904729) - 321170 грн. основного боргу, 1557,45 грн. пені, 3227,27 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Повний текст рішення складено і підписано відповідно до вимог статей 84, 85 Господарського процесуального кодексу України 21.09.2010 року.