Рішення № 11348218, 20.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.10 р.                     Справа № 44/322пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна”, м. Київ, ідентифікаційний код 31032954

про: визнання недійсним договору оперативної оренди обладнання №1549 від 04.07.2007р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - Полунін В.І. (за довіреністю б/н від 10.11.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 17.11.2009р. на 03.12.2009р. з подальшим оголошенням перерви до 14.12.2009р., коли провадження у справі було зупинено та поновлено 05.08.2010р. із призначенням до розгляду на 30.08.2010р. та подальшим відкладанням на 20.09.2010р.

У судовому засідання 20.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна”, м. Київ (далі – Відповідач) про визнання недійсним договору оперативної оренди обладнання №1549 від 04.07.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір №1549 від 04.07.2007р. є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки не містить домовленості відносно істотних умов щодо строку, на який було укладено договір та умови повернення або викупу орендованого майна, а направлений з цього приводу протокол розбіжностей Відповідачем не підписаний і не повернутий, а також наголошує, що всупереч ділової практики укладання договір його не було прошито та скріплено печаткою або підписано на кожній сторінці.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №1549 від 04.07.2007р. та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.179 – 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №б/н від 10.11.2009р. (а.с.а.с.18-20), яким проти позову заперечив, посилаючись на: не відповідність дійсності твердження надсилання протоколу розбіжностей до спірного договору; узгодження за змістом договору умов щодо строку його дії, викупу та повернення об’єкту оренди; підписання кожної сторінки спірного договору та відсутності вимог законодавства щодо його прошивання. Також наголосив, що позов було подано через заборгованість з орендної плати за договором оренди №1549 від 04.07.2007р. і вже після подання позову ТОВ „Донспецпром” частково сплатило заборгованість перед ТОВ „Пері Україна”, що засвідчує відсутність у позивача претензій до тексту і змісту договору.

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 21-28, 34-142).

У судових засіданнях представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово, а у судовому засіданні 20.09.2010р. представник Відповідача наполягав на вирішенні спору в цьому судовому засіданні незалежно від відсутності належним чином повідомленого Позивача.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого Позивача не є перешкодою у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України для вирішення спору з огляду на повноту зібраних документів, достатність часу для надання (у разі наявності) будь-яких додаткових доказів та тривалість розгляду спору, а отже – і правову невизначеність довкола заявлених вимог.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2007р. між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання №1549 (а.с.а.с.6-11), згідно п.п. 1.1, 3.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування) для використання. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р.

Пунктами розділу 2 договору сторони встановили домовленість щодо порядку і місця передачі та повернення об’єкту оренди, збереження права власності за Орендодавцем впродовж дії договору тощо. В свою чергу, саме процедура здачі-приймання об’єкту оренди врегульована сторонами розділом 6 договору, а саме:

- оформлення передання (повернення) обладнання шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі (п. 6.1.);

- здійснення передання (повернення) обладнання в спеціальній визначений тарі (п.6.2.);

- визнання датою передання (повернення) дату акту приймання-передачі, підписаного сторонами (п.6.3.);

- визначено коло повноважень та їх підстава у представника сторони, що бере участь процедурі приймання-передачі (п.6.4.);

- визначені випадки, при яких майно вважається таким, що не повернуто Орендарем з оренди.

Розділом 3 договору унормовані положення щодо його дію, у тому числі – визначені підстави для його дострокового розірвання на вимогу кожної із сторін, а розділ 4 містить умови щодо орендної плати та порядку розрахунків, а також – вартість компенсації всіх елементів орендованого майна (п. 4.2.) у разі його неповернення, втрати та/або пошкодження, яку Орендар має сплатити в означених випадках з нарахуванням ПДВ згідно умов п. 7.3. договору.

За змістом п. 5.2. спірного договору серед обов’язків Орендаря передбачені і наступні: повернути (здати на склад Орендодавця) обладнання протягом 10 календарних днів після припинення договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) Орендодавця (у випадках, передбачених цим договором) належним чином упакованим у справному стані з урахуванням нормального зносу (п. 5.2.9.); компенсувати (згідно п. 7.3.) Орендодавцю повну оціночну вартість неповернутого (у тому числі пошкодженого (при неможливості відновлення), некомплектного або знищеного) обладнання протягом 10 календарних днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку на оплату відповідно до п. 7.3. цього договору (п. 5.2.10.).

За таких обставин, Позивач, посилаючись на надсилання на адресу Відповідача протоколу розбіжностей до спірного договору, звернувся до суду з розглядуваним позовом.

До матеріалів справи доказів складання протоколу розбіжностей до спірного договору, його надсилання Відповідачеві не надано. Більш того, із змісту самого договору не вбачається застереження з боку Орендаря про його підписання з протоколом розбіжностей, а у судовому засіданні 03.12.2009р. (а.с.144) представник Позивача підтвердив відсутність належних доказів надіслання такого протоколу.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н від 10.11.2009р. (а.с.а.с.18-20).

Як вбачається із представлених Відповідачем документів сторонами укладалися додаткові угоди і додатки до спірного договору (а.с.а.с.34, 35, 38, 42, 46, 49, 52, 55, 56, 59, 62, 65, 66, 69, 72, 73,76, 77, 80, 81, 84, 85, 88, 89, 92, 93, 96, 97, 100, 101), а також – вживалися заходи з виконання зобов’язань за договором щодо передачі майна, та – грошові зобов’язання з боку Позивача (а.с.28).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору оперативної оренди обладнання недійсним.

Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки:

- не відображає всіх істотних умов щодо строку, на який було укладено договір та умови повернення або викупу орендованого майна, відносно чого було складено та надіслано протокол розбіжностей;

- договір, який складено на декількох аркушах, за вимогами ділової практики не прошитий та не скраплений печатками, або не проштампований печатками та підписами на кожній сторінці.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи є доказово та юридично неспроможні, з огляду на таке:

По-перше, дослідження питання наявності або відсутності домовленості сторін відносно всіх істотних умов договору оперативної оренди обладнання за змістом ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України має значення для оцінки і встановлення факту його укладання (існування як договору взагалі), а не законності, у запереченні якої полягає позиція Заявника позову. Відтак, зазначена підстава позову взагалі не кореспондується з його предметом.

По-друге, аналіз змісту умов спірного договору, зокрема п.п. 2.1.-2.4., 3.1., 4.2., 5.2.9., 5.2.10. та 7.3., дає підстави для одночасного висновку про наявність домовленості сторін і щодо строку дії договору, і щодо умов повернення та викупу об’єкту оренди, що у сукупності із відсутністю будь-яких належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України існування неврегульованих розбіжностей між сторонами щодо правовідносин за спірним договором, однозначно вказує на юридичну неспроможності та доказову недоведеність приведеного Позивачем аргументу.

По-третє, діюче законодавство не покладає дійсність договору у залежність від прошивання та/або підписання/проштампування печатками кожної сторінки – наявність волевиявлення сторін достатньою мірою вбачається із підписів керівників під реквізитами відповідної сторони в кінці договору. Наразі існування розбіжностей між сторонами щодо змісту певних сторінок із матеріалів справи не вбачається.

Поряд із цим, суд наголошує і на тому, що за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. При цьому, обов’язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Втім, хоча Позивач і є стороною спірного договору, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається, в чому саме він визначає наявність порушення своїх прав/інтересів у зв’язку із існуванням оспорюваної угоди - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Викладене зумовлює відмову у задоволені позовних вимог, внаслідок чого відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 31032954) про визнання недійсним договору оперативної оренди обладнання №1549 від 04.07.2007р

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2010р.

Суддя