Ухвала суду № 113480928, 14.09.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

14 вересня 2023 р. справа № 520/25440/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову Головного управління Національної поліції в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Харківській області (40108599) вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, 4685,23 грн, -

встановив:

Відповідач був звільнений з поліцейської служби 14.06.2022р.

До суду позов подано 13.09.2023р., тобто по минуванню більше ніж року від настання події повної та вичерпної обізнаності суб`єкта владних повноважень із станом розрахунків із найманим публічним працівником.

Строк звернення до суду у спірних правовідносинах встановлений ч.5 ст.122 КАС України, складає 1 місяць і обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушене право або повинна була дізнатися про порушене право (постанова Верховного Суду від 17.09.2020р. у справі №540/1862/19).

Згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов`язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов`язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду та стосовно належності оформлення позову.

Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Висновки Верховного суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21.

Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об`єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).

Докази існування цих обставин відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.

Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.

Отже, на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд досліджує та оцінює саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.

Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження доводу з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доведеність задекларованого позивачем твердження, але не має обов`язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.

Застосування до спірних правовідносин положень абз.2 ч.2 ст.122 КАС України і строку звернення до суду у 3 місяці унеможливлено правовою природою та характером правовідносин, у яких склався даний спір, а саме: відносин з проходження відповідачем публічної служби у я кості поліцейського у лавах Національної поліції України, отримання під час згаданої служби речового майна, строк експлуатації якого не скінчився на дату припинення публічної служби.

Застосування до спірних правовідносин одночасно і положень абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, і положень абз.2 ч.2 ст.122 КАС України і строку звернення до суду у 9 місяців (6 місяців на оскарження рішення суб"єкта владних повноважень стосовно стягнення грошових коштів + 3 місяці на подачу позову) унеможливлено: 1) відсутністю події видання суб"єктом владних повноважень наказу про стягнення з відповідача коштів як вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився; 2) необов"язковості для відповідача після припинення публічної служби в лавах Національної поліції України приписів будь-яких розпорядчих документів тероргану Національної поліції України з кадрових чи фінансових питань.

Схожий за змістом правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 07.09.2023р. у справі №520/2134/23

Принагідно суд змушений зазначити, що з дати звільнення заявника з поліцейської служби (14.06.2022р.) і до дати подачі позову (13.09.2023р.) збіг і строк у 3 місяці за абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, і строк у 9 місяців за сукупністю положень абз.1 ч.2 ст.122 КАС України та абз.2 ч.2 ст.122 КАС України.

Отже, у матеріалах позову наявні ознаки звернення до суду поза межами визначеного процесуальним законом строку.

У тексті позову заявник фактично визнає обставину недотримання строку звернення до суду і пояснює цю обставину неможливістю подати до суду докази направлення відповідачеві копії позовної заяви через перебування місця реєстрації колишнього поліцейського на тимчасово окупованих територіях.

Суддя не може не погодитися із тим, що обставини указаного у тексті процесуального документа населеного пункту - місто Куп`янськ Харківської області у період з 24.02.2022р. вересень 2022 р. під окупацією військами Російської Федерації є загальновідомими у розумінні ч.3 ст.78 КАС України.

Однак, згідно опублікованого на офіційному каналі Мінреінтеграції у мессенджері Telegram 26.10.2022р. повідомлення, роботу стаціонарного відділення у м. Куп`янську було відновлено.

До того ж, владним суб`єктом у тексті позову не наведено жодних обставин, які перешкоджали зверненню до суду у період з січня 2023 р. по вересень 2023 р., коли позов фактично надійшов до суду.

Крім того, доказів реєстрації відповідача саме на території м. Куп`янська до позову не подано.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді відкриття провадження у справах, строк звернення до суду в яких не дотримано.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ч.1 ст.169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 161, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ухвалив:

Позов - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.

Встановити, що способом усунення недоліків є подання до суду юридично умотивованого та документально доведеного клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з викладенням поважних причин несвоєчасного вчинення процесуальної дії, зумовлених нездоланним та невідворотним впливом об`єктивних факторів, відвернення яких знаходилось поза волею та фізичними можливостями заявника.

Роз`яснити, що невиправлення недоліків зумовлює повернення позову.

Копію даної ухвали направити заявникові.

Роз`яснити, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Сліденко А.В.