Рішення № 11347886, 03.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.10 р. Справа № 12/172пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Левтеровой Н.Ф.

за участю представників сторін

від позивача Лєскова І.Ю. за довір.

від відповідача ОСОБА_2 за довір.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Виробничо-комерційне підприємство “Металіст” м. Макіївка

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Макіївка

про визнання права власності

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 27.08.2010 р. по 03.09.2010 р.

СУТЬ СПОРУ

Закрите акціонерне товариство “Виробничо-комерційне підприємство “Металіст” м. Макіївка звернулося до господарського суду з позовною заявою

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Макіївка та просило суд визнати за ним право власності на об”єкт нерухомості.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ст. 392 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував. Просив суд розглянути справи без його участі. Клопотання судом задоволено.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив.

27.02.2008 року між Макіївською міською Радою ( орендодавець) та позивачем ( орендар) було підписано договір оренди земельної ділянки для функціонування ремонтного цеху, адміністративної будівлі, пропускного пункту, яка знаходиться на території земель, що належать Макіївської міської Ради по вул. Антропова,17 та має площу 0,8607 га.

На зазначеній земельній ділянці розташовані об”єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності на підставі рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2009 р., рішення Господарського суду Донецької області від 17.09.2009 р., свідоцтва про право власності, видане КП “Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка від 24.092007 р.

Під час здійснення господарської діяльності позивач побудував за власний кошт господарчо-побутову споруду градирня літ Л.

На замовлення позивача комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка” було виготовлено технічну документацію та здійснено інвентаризацію об”єкту .

За результатами цієї інвентаризації було виявлено наступні об”єкти нерухомості: будівля виробничого цеху з виробництва сталевих труб літ. В-1 загальною площею 4018, 3 кв.м., будівля АБК літ. Г-3 загальною площею1183,9 кв.м., будівля трансформаторной підстанції КТП літ. Е-1 загальною площею 64,6 кв.м., будівля контрольно-пропускного пункту літ. К-2 загальною площею 42, 1 кв.м., пропускной пункт літ. Д-1 будівля каналізаційно- насосної станції КНС літ Ж-1, самовільно побудована градирня літ. Л ( площа основи 32,9 кв.м., висота 2,5 м., об”єм 82 куб м.), огорожа , замощення, залізничний шлях, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Згідно технічного висновку, виконаного АТЗТ “Проектно-виробниче підприємство “Донбасреконструкція” ( Ліцензія Серія АВ № 513170 від 09.02.2010 р.) будівля градирні літ. Л по АДРЕСА_1 придатна для подальшої експлуатації.

03.06.2010 р. між позивачем та відповідачем підписується попередній договір оренди, згідно якого сторони домовилися про укладання до 14.07.2010 р. основного договору оренди господарчо-побутової споруди - градирні літ Л.

Відповідно до умов попереднього договору, позивач надіслав на адресу відповідача проект договору оренди. Відповідач своїм листом від 10.07.2010 р. відмовився від підписання договору оренди, посилаючись, що позивач не є власником об”єкту оренди.

У зв”язку з чим, позивач звернувся до суду.

Розглядаючи зазначений позов суд виходить з наступного

Стаття 16 Цивільного Кодексу України гарантує кожній особі право на звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є визнання права.

Стаття 1 Господарського процесуального Кодексу України встановлює право

підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.

Що стосується необхідності залучення у справі Державної архітектурно-будівельної інспекції в Донецькій області, то ці доводи є безпідставними, оскільки згідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою КМУ від 18.10.2006 року за № 1434. Державна архітектурна-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління , що діє у складі Мінрегіонбуд і йому підпорядковується, і її основними завданнями є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здіснення контрою та нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури ( далі державний архітектурно-будівельний контроль), тобто Державна архітектурно- будівельна інспекція є суб”єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю та відповідно до пункту 5 Положення має право здійснити захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури, згідно ст.ст. 3, 17 КАС України, має право звертатись з відповідними позовами до адміністративного суду.

Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав та обов”язків особи, яка здійснила таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво. Таким чином , підстав для залучення не має.

Саму таку позицію висловив Вищий господарський суд України при розгляді справи № 31/105пн ( постанова від 23.07.2009 року за № 31/105пн)

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Визнати за Закритим акціонерним товариством “Виробничо-комерційне підприємство “Металіст” ( м. Макіївка, вул. Антропова, буд 17, код ЄДРПОУ 02972606) право власності на господарчо-побутову споруду градирню літ. Л, що розташована за адресою: м. Макіївка, вул. Антропова, 17

Повний текст рішення виготовлено 06.09.2010 р.

Суддя