Рішення № 11347755, 01.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 вересня 2010 р. Справа 2/133-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітако" юридична адреса: 03186, м.Київ, Чоколівський бульвар, 19; фактична адреса: 02068, м.Київ, вул.Драгоманова, 31-в, кв.98

до: ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_2

про стягнення 19331,34 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Кривошеєв І.В.- директор; Ющенко Н.О.- за довіреністю;

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Кітако" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 19 331,34 грн. заборгованості за оплату товару.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.08.2010 року порушено провадження у справі №2/133-10 та призначено її до розгляду в засіданні на 01.09.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 01.09.2010 року, не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 06.08.2010 року не надав, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 20163992 від 19.08.10 р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01 червня 2009 року між ТОВ «Кітако»та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі продажу нафтопродуктів № 06/09-Т.

Відповідно до п. 1.1. укладеного між Сторонами Договору Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець приймає, і сплачує їх вартість.

Відповідно до п. 2.2. Передача Покупцю Товару здійснюється у разі надання Покупцем Довіреності на отримання зазначеної кількості Товару.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Покупець оплачує Товар відповідно виставленого Постачальником Рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується Постачальником на підставі заявленої Специфікації кількості Покупцем.

Відповідно до п.3.3 Договору, Постачальник має право відвантажити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити Товар протягом 5 (п'яти) банківських днів.

10.06.2009 року відповідно до замовлення Відповідача був виписаний рахунок - фактура № СФ-0000144 на отримання автобензину А-95 в кількості 17 234,00 л. на загальну суму 94 787,00 грн. з ПДВ.

10.06.2009 року Товар Відповідачу був поставлений, що підтверджується довіреністю № 25 виданої на ім'я ОСОБА_4 та видатковою накладною № 0000000140 від 10.06.2009 року.

Відповідачем було частково здійснено розрахунок за поставлений товар у розмірі 77 500,00 грн., що підтверджується довідкою з банку за № 2098 від 20.07.20 10 року.

В зв'язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 17 287,00 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №06/09-Т від 01.06.2009 року є договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є видаткова накладна № 0000000140 від 10.06.2009 року, підписана та скріплена печатками представників обох сторін, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 17 287,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 17 287,00 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності оплати за поставлений товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 883,07 грн. пені, 769,12 грн. - збитків від інфляції та 392,15 грн .-3% річних від простроченої суми. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п. 4.3 Договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, встановленого Договором, Постачальник має право нарахувати пеню в обсязі 2 % від суми товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України за кожен день прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 883,07 грн. пені, 769,12 грн. - збитків від інфляції та 392,15 грн .-3% річних від простроченої суми заявлено правомірно, згідно умов договору та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 000,00 грн. за надання юридичих послуг, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

В пiдтвердження заявленої вимоги позивачем надано угоду про надання адвокатських послуг з адвокатом ОСОБА_3 на ведення господарської справи №2/133-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітако" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 19331,34 грн., копію посвідчення адвоката, довіреність на представництво інтересів у суді та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 44 від 26.07.2010 р.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу Украни передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контекстi цiєї норми, судовi витрати за участь адвоката при розглядi справи пiдлягають сплатi лише в тому випадку, якщо вони сплаченi адвокату стороною, котрiй такi послуги надавались, та їх сплата пiдтверджусться вiдповiдними фiнансовими документами.

Крiм того, вiдповiдно до статгi 28 Господарського процесуального кодексу Украни справи юридичних осiб в господарському судi ведуть їх органи, що дiють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Вказана норма не обмежує юридичних осiб чи громадян у виборi осiб, котрi будуть здiйснювати їх представництво в господарському судi, що знайшло своє пiдтвердження в рiшеннi Конституцiйного Суду Украни вiд 16.11.2000 за №3-рп/2000.

Представниками юридичних осiб можуть бути також iншi особи, повноваження яких пiдтверджуються довiренiстю вiд iменi пiдприсмства, органiзацiї. Довiренiсть видається за пiдписом керiвника або iншої уповноваженої ним особи та посвiдчусться печаткою пiдприємства, органiзацiї.

Вiдповiдно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що пiдлягають сплатi за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дiя вказаного закону поширюсться тiльки на осiб, якi є адвокатами.

Отже, вiдшкодування суми в якостi судових витрат за послуги адвоката підлягають задоволенню, оскільки вимога відповідача пiдтверджена належними доказами.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 06.08.2010 року відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за отриманий товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітако" (м.Київ, Чоколівський бульвар, 19, код 31280907) 17 287,00 грн. заборгованості, 883,07 грн. пені, 769,12 грн. - збитків від інфляції та 392,15 грн . -3% річних від простроченої суми, 2 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 213,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 вересня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу юридична адреса: 03186, м.Київ, Чоколівський бульвар, 19; фактична адреса: 02068, м.Київ, вул.Драгоманова, 31-в, кв.98

4 - відповідачу АДРЕСА_2