Постанова № 11347652, 21.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 вересня 2010 р. № 6/610-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Капаловська Н.Є.,

відповідача - Бєлік В.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ТОВ "Корес-плюс" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010

у справі№6/610-09

за позовом ТОВ "Інтер-Пак"

доТОВ "Корес-плюс"

про стягнення 118609,49 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010 (суддя Коваленко О.О.) припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 39801,10 грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору, що обумовлено погашенням вказаної суми боргу відповідачем після порушення провадження у справі. В решті позовних вимог відмовлено з мотивів їх недоведеності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 (судді: Білецька Л.М., Науменко І.М., Голяшкін О.В.) рішення змінено шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 78808,39 грн. заборгованості за товар, поставлений за договором №105 від 02.02.2009.

Постанова мотивована доведеністю отримання відповідачем товару вартістю 78808,39 грн. за товарно-транспортною накладною від 27.05.2009 серії 02АБИ №180718 (а.с.149-150 том 1).

ТОВ "Корес-плюс" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст.334,655,692,712 ЦК України та ст.ст.32-36,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає недійсною товарно-транспортну накладну від 27.05.2009 серії 02АБИ №180718 як таку, що підписана неуповноваженою від імені товариства особою та скріплена штемпелем, який не належить відповідачу.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Змінюючи первісне рішення шляхом часткового задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

2 лютого 2009 року між позивачем - ТОВ “Інтер-Пак” (продавець) та відповідачем - ТОВ “Корес-Плюс” (покупець) укладений договір поставки №105 /а.с.10-13 т.1/, на підставі якого позивач передав відповідачу товар, на загальну суму 593237,58 грн., а саме :

- за видатковою накладною від 18 лютого 2009 року №ІР-0902233 /а.с.14 т.1/ - картон НМ-350 г/м2 (ф.1050) у кількості І0265 кг на суму 73829,45 грн.,

- за видатковою накладною від 03 березня 2009 року №ІР-0903031 /а.с.17 т.1/ - картон НМ-350 г/м2 (ф. 1050) у кількості 20168 кг на суму 73696,30 грн.,

- за видатковою накладною від 16 березня 2009 року №IP-0903162 /а.с.21 т.1/ - картон НМ1-350 г/м2 (ф. 1050) у кількості 20090 кг на суму 73518,55 грн.,

- за видатковою накладною від 01 квітня 2009 року №ІР-0904011 /а.с.24 т.1/ - картон НМ1-420 г/м2 (ф. 1050) у кількості 19707 кг на суму 72160,73 грн.,

- за видатковою накладною від 10 квітня 2009 року №ІР-0904106 /а.с.27 т.1/ - картон НМ-420 г/м2 (ф. 1050) у кількості 20380 кг на суму 74903,83 грн.,

- за видатковою накладною від 28 квітня 2009 року /а.с.31 т.1/ - картон НМ-420 г/м2 (ф. 1050) у кількості 20042 кг на суму 70948,68 грн.,

- за видатковою накладною від 06 травня 2009 року №ІР-0905061 /а.с.34 т.1/ -картон НМ-1 420 г/м2 (ф.1050) у кількості 9297 кг та картон НМ-1 420 г/м2 (ф.1050) у кількості 10770 кг на суму 75371,65 грн.,

- за видатковою накладною від 27 травня 2009 року №ІР-0905272 /а.с.39, 40 т.1/ та товарно-транспортною накладною від 27 травня 2009 року серії 02АБИ №180718 /а.с.149-150 т.1/ - картон НМ-1 420 г/м2 (ф.1050) у кількості 20982 кг на суму 78808,39 грн.

Відповідно до п.3.1 договору поставки оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі (поставки) продавцем такої партії товару покупцю, на підставі виставленого продавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, відповідач зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару належним чином не виконав, вартість товару у повному обсязі на користь позивача не сплатив.

Так, відповідачем було здійснено часткову оплату товару в сумі 358507,53 грн. /а.с.45-97 т.1, 13-38 т.2/.

Крім цього, відповідачем здійснено поставку товару позивачу на загальну суму 116120,56 грн., в тому числі за видатковими накладними: від 13 березня 2009 року №1303-02 на суму 59789,66 грн. /а.с.29 т.1/, від 14 квітня 2009 року №1404-01 на суму 2300 грн. /а.с.22 т.1/, від 13 травня 2009 року № 1305-02 на суму 4830 грн. /а.с.37 т.1/, від 10 червня 2009 року № 1006-01 на суму 49200,90 грн. /а.с.41 т.1/.

Решту суми вартості товару відповідач на користь позивача не сплатив, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 118609,49 грн., а претензія позивача від 15 жовтня 2009 року №70/126 про погашення заборгованості /а.с.42,43 т.1/ залишена відповідачем без задоволення.

Після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив на користь позивача в погашення боргу 39801,10 грн. /а.с.7-12 т.2/, у зв’язку з чим господарським судом обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення боргу у вказаній сумі відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доказів погашення залишку заборгованості у розмірі 78808,39 грн. відповідачем не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем підтверджується отримання та оплата товару (як грошовими коштами так і за рахунок зустрічної поставки) на загальну суму 514429,19 грн. Разом з цим, відповідач заперечує факт отримання товару 27 травня 2009 року на суму 78808,39 грн.

Як встановлено п.4.4 договору, передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної чи залізничної накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання відповідних документів в місці поставки.

При цьому, в п.4.3 договору сторонами обумовлено, що вантажовідправником чи вантажоодержувачем товару від імені продавця та/чи покупця можуть виступати треті особи.

На підтвердження факту отримання відповідачем спірної партії товару –картону НМ-1 420 г/м2 (ф.1050) у кількості 20982 кг на суму 78808,39 грн. позивачем надано видаткову накладну від 27 травня 2009 року № ІР-0905272, а також товарно-транспортну накладну від 27 травня 2009 року серії 02АБИ № 180718 /а.с.149-150 т.1/.

Згідно вказаної накладної приватним підприємцем Грициною В.А. здійснено перевезення товару (картону у кількості 20982 кг), який був прийнятий ТОВ “Корес-Плюс”, м.Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська,13, код ЄДРПОУ 35682088.

Також, відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 2 квітня 2010 року, винесеної за наслідками перевірки заяви ТОВ “Інтер-Пак” щодо привласнення ФОП Грициною В.А. ввіреного йому для перевезення майна на суму 78808,39 грн., на підставі заявки ТОВ “Корес-Плюс” про перевезення паперу з м.Обухів до м.Дніпродзержинськ із датою завантаження - 26 травня 2009 року та датою розвантаження - 27 травня 2009 року, було здійснено перевезення товару, що підтверджується актом виконаних робіт №ОУ-0000092, підписаним та скріпленим печаткою ТОВ “Корес-Плюс”, рахунком-фактурою від 26 травня 2009 року № СФ-0000092, а також товарно-транспортною накладною від 27 травня 2009 року серії 02АБИ №180718 із відбитком штемпелю ТОВ “Корес-Плюс” та підписом у графі “Прийняв” /а.с.104-107 т.2/.

Вищенаведені докази судом першої інстанції належним чином не досліджені, проте у своїй сукупності з іншими доказами підтверджують факт отримання відповідачем спірної партії товару на загальну суму 78808,39 грн., що свідчить про обов’язок останнього сплатити його вартість на користь позивача.

Враховуючи, що відповідачем (ТОВ “Корес-Плюс”) не виконані зобов’язання по оплаті у повному обсязі вартості отриманого товару, сума виниклої заборгованості (78808,39 грн.) підлягає стягненню з останнього.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору поставки №105 від 02.02.2009, наявних у справі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 593237,58 грн. та його подальшої часткової оплати одержувачем, внаслідок чого залишок заборгованості становить 78808,39 грн.

Апеляційним судом правомірно відхилено доводи відповідача щодо недоведеності поставки товару на суму 78808,39 грн. з причин відсутності у видатковій накладній від 27 травня 2009 року №ІР-0905272 підпису відповідача про отримання товару на суму 78808,39 грн. та його печатки, а також відсутність довіреності відповідача на отримання товару, оскільки умовами п.4.4 договору поставки встановлено можливість альтернативного підтвердження факту передачі товару покупцеві, а саме шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної чи залізничної накладної. В даному ж випадку факт поставки товару на спірну суму підтверджено товарно-транспортною накладною від 27.05.2009 серії 02АБИ №180718.

По-друге, чинне цивільне законодавство не забороняє можливість визначення істотних умов в додатках до договору. В даному випадку сторони узгодили об’єм поставки (партії товару) та його ціну у видаткових накладних та довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей, а тому відсутність направлення позивачу письмових заявок товариства, передбачених п.2.1 договору №71, не має істотного значення для справи та не спростовує існування заборгованості відповідача за товар, отриманий в рамках вказаного договору.

Наявні ж заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на оцінку судами неналежних доказів (дві видаткові накладні від 27.05.2009 №ІР-0905272, товарно-транспортна накладна від 27.05.2009 серії 02АБИ №180718) та на їх недостовірність, однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України (постанова ВСУ від 03.11.2009 у справі №34/36-09-910).

Інші заперечення відповідача зводяться до посилань на недоведеність фактичних обставин одержання поставленого товару, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Колегія не може прийняти до уваги передчасні твердження скаржника про недостовірність (фальсифікацію) підпису представника відповідача на товарно-транспортною накладною від 27.05.2009 серії 02АБИ №180718 та штемпелю товариства на ній, оскільки, по-перше, такі обставини мають встановлюватися в порядку кримінального судочинства. По-друге, в разі підтвердження фактів фальсифікації (підробки) вказаної накладної у встановленому порядку, заінтересована особа не позбавлена права ініціювати перегляд оскаржуваної постанови за нововиявленими обставинами.

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 у справі №6/610-09 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Корес-плюс" –без задоволення.

Головуючий, суддя           В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун