Рішення № 113466773, 13.09.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/92/23

Справа №754/6020/23

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної полції, Інспектора 4 бат. 3 роти УПП в м.Києві старшого лейтенанта поліції Шевченка Олександра Миколайовича, Головного управління Національної поліції у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить: скасувати постанову серія ЕАС №6831786 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.04.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він категорично не погоджується із винесеною постановою, оскільки вона є незаконною та необгрунтованою, а викладені в ній обставини не відповідають дійсності, що підтверджується наступним. 14.04.2023 року близько 10 год.10 хв., позивач ОСОБА_1 , рухався на автомобілі Renault Laguna, д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював виїзд на зелену стрілку світлофора з Лісового проспекту на вулицю Братиславську. Під час проїзду перехрестя, автомобіль працівників Національної полції, який рухався по вул. Братиславській увімкнув червоний проблисковий маячок. На вимогу поліцейських він зупинився в крайній правій смузі та увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Після цього працівники поліції підійшли до його автомобілята повідомили, що ОСОБА_1 ніби-то не пропустив пішоходів та проїхав прямо перед ними. Вважаючи доводи полцейських необгрунтованими та незаконними, ОСОБА_1 пояснив. що пішоходи знаходились на дуже великій та достатній для проїзду відстані від автомобіля, тому він спокійно проїхав пішохідний перехід та здійснив поворот праворуч, не створюючи при цьому аварійної ситуації на дорозі. До того ж перед проїздом пішохідного переходу та здійснення повороту праворуч, ОСОБА_1 знизив швидкість (приблизно до 15 км/год) та переконався у безпечності маневру і тільки після цього продовжив рух. Однак на думку працівникі поліції він повинен був негайно зупинитися як тільки побачив пішоходів, які навіть ще не зрозуміло чи будуть взагалі переходити дорогу. Жодних доказів своєї провини на свою вимогу позивач від працівників поліції не отримав, натомість, працівникик поліції не взявши пояснень позивача по справі до уваги, забрали його документи із собою, пішли до свого автомобіля та винесли оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення. Також звертає увагу суду, що проїжджаючи пішохідний перехід, ОСОБА_1 не створював жодних перешкод чи небезпеки для пішоходів. При цьому поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови не дав оцінки діям пішоходів і яким він нібито не дав переваги у русі, на предмет дотримання ниими правил дорожнього руху. У графі "до постанови додаються" містить запис про приєднання, як доказ відеозапис з бодікамери, який не може бути належним доказом у справі та свідчити про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки розмова з працівниками поліції ніяк не свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Таким чином, інспектором поліції Шевченко О.М. винесено оскаржувану постанову серія ЕАС №6831786 від 14.04.2023 року без повного та об`єктивного встановлення обставин справи та з порушенням прав позивача, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 головуючим суддею по розгляду даної справи визначено суддю Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомленням (виклику) сторін.

25.05.2023 на адресу суду від представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Департаменту патрульної поліції надійшла заява про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Від представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Департаменту патрульної поліції 25.05.2023 на адресу суду надійшли пояснення по справі, в яких вказує, що дану постанову було винесено правомірно без будь-яких порушень, а отже вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.05.2023 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що так як позивач самостійно не звертався із клопотанням про заміну неналежного відповідача, тож це є підставою для відмови у позові. Також, відповідач пропонує позивачу замінити неналежного співвідповідача - Головне управління Національної поліції у м.Києві, на належного - Департамент патрульної поліції.

07.08.2023 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про проведення судового засіданняв режимі відеоконференції.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 08.08.2023 в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконфернції - відмовлено.

У судовому засіданні 09.08.2023 суд ухвалив замінити неналежного співвідповідача - Головне управління Національної поліції у м.Києві, на належного - Департамент патрульної поліції.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення з відповідним позовом до суду, оскільки позовна заява була подана в межах строку, передбаченого Законодавством.

Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.04.2023 серії ЕАС № 6831786 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він цього дня, близько 10 год 10 хв, керуючи транспортним засобом Renault Laguna, д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював виїзд на зелену стрілку світлофора з Лісового проспекту на вулицю Братиславську та під час проїзду перехрестя не пропустив пішоходів, які знаходились на пішохідному переході, чим порушив п. 18.2 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення представниками Департаменту патрульної поліції додано відеозапис з портативного реєстратора інспектора.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Пункт 18.2 ПДР України визначає, що на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Однак, у графі "до постанови додаються" містить запис про приєднання, як доказу відеозапис з бодікамери. Як убачається із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора, - на ньому зафіксовано лише процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Інші докази, такі як фіксація автомобіля Renault Laguna, д.н.з. НОМЕР_1 на боді камеру № НОМЕР_2 не засвідчено відповідним електронним підписом особи, яка проводила відеозйомку. Таким чином даний відеозапис, не може бути розглянутий судом як належний доказ у справі та свідчити про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки розмова з працівниками поліції ніяк не свідчить про вчинення позивачем адміністравного стягнення.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Разом із тим, всупереч вищевказаним вимогам, будь-які докази, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови серія ЕАС №6831786 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністратвине правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.04.2023 року відсутні.

Крім того, суд зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Також, суд враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи викладене, проаналізувавши в своїй сукупності докази у справі, виходячи з досліджених судом наявних матеріалів справи, виходячи з норм ст.ст. 19,61 Конституції України та ст.ст. 69,71 КАС України, з урахуванням категоричних заперечень водія про порушення ним будь-яких правил дорожнього руху, постанова інспектора про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню.

Здійснюючи розподіл судових витрат у справі, суд приймає рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної полції, Інспектора 4 бат. 3 роти УПП в м.Києві старшого лейтенанта поліції Шевченка Олександра Миколайовича, Головного управління Національної поліції у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову серія ЕАС №6831786 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.04.2023 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ - 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань 536,80 грн. на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана Панченко