Рішення № 113445147, 13.09.2023, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/134/23

Справа № 356/427/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Дудар Т.В.

за участю секретарів Харченко Ж.В., Стрижак В.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що між нею та відповідачем по справі ОСОБА_2 15.05.2001 був зареєстрований шлюб, актовий запис НОМЕР_1 , зроблений Відділом реєстрації атків громадянського стану Березанського міського управління юстиції Київської області.

Позивач та відповідач мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З відповідачем по справі стосунки погіршилися, 09.10.2010 в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис № 48 про розірвання шлюбу.

На даний час неповнолітня дитина знаходиться на утриманні позивача.

Як стверджує ОСОБА_1 , відповідач ухиляється від покладеного на нього відповідно до ст. 180 СК України обов`язку утримувати свою дитину. Це, зокрема, виявляється у відсутності будь-якого матеріального (грошового) її утримання та виховання.

Відтак, позивач просить суд стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В силу приписів пункту 1 ч. 4 ст. 19, п. 3 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України вказана цивільна справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження враховано, що дана справа не належить до категорії спорів, визначених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорія та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про доцільність проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07.06.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про що винесено відповідну ухвалу.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, судові повістки про виклик до суду, копія позовної заяви з доданими до неї документами надсилались судом відповідачу на адресу його місця проживання, зареєстровану у встановленому законом порядку.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та не подав відзив.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 13.09.2023 не з`явилася, про місце, дату і час судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання, до суду не з`явився.

Однак, 13.09.2023 до канцелярії суду відповідач ОСОБА_2 подав заяву про визнання позову (зареєстровано канцелярією суду за вх. № 2651 від 13.09.2023), у якій він вказав, що заявлений до нього позов визнає повністю, згоден на стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини всіх доходів (а.с. 51).

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.

Так, згідно з ч. 1, 7-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 (набула чинності для України 27.09.1991) передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Судом встановлено, що 15.05.2001 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 одружилися, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Березанського міського управління юстиції Київської області в книзі реєстрації актів про одруження 15.05.2001 зроблено запис за № 36 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після одруження: ОСОБА_5 (а.с. 5).

09.11.2010 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 09.11.2010 (а.с. 6).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 04.03.2011, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Березань Київської області, про що 04.03.2011 було зроблено відповідний актовий запис за № 27. Батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_1 (а.с. 7).

Як стверджує позивач, дитина перебуває на її утриманні, а відповідач ухиляється від покладеного на нього відповідно до ст. 180 СК України обов`язку утримувати свою дитину. Це, зокрема, виявляється у відсутності будь-якого матеріального (грошового) її утримання та виховання.

ОСОБА_2 не надав суду інформації про його стан здоров`я та матеріальне становище; наявність у нього інших дітей, не навів інших обставин, які суд враховує згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відсутні підстави для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1) ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

В силу приписів ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з огляду на задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

На підставі ст. 7, 141, 180, 182-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 273-274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 31.05.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Реквізити для сплати судового збору: стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 26255795, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Суддя Т. В. Дудар