Рішення № 113440460, 04.09.2023, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/968/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судового засідання Голоти О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Літин адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Літинського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначає, що 11.08.2023 інспектором Вінницького районного управління поліції №3 ГУНП у Вінницькій області О. Зацерковним було винесено постанову серії БАБ № 142639 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме, що 11.08.2023 о 08:58 год по вул. Подільській він керував транспортним засобом Renault Laguna д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія, без реєстраційних документів на транспортний засіб та без полісу страхування, чим порушив правила п.п.2.1 ПДР України.

Вважає винесену постанову незаконною та неправомірною, тому змушений звернутися до суду з вказаним позовом і просить її скасувати.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 21.08.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі надано строк відповідачу для подання відзиву.

30.08.2023 до суду надійшов відзив відповідача ГУНП у Вінницькій області, в якому зазначають, що не визнають вимоги позовної заяви, вважає її безпідставною та необгрунтованою.

Вказують, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного КУПАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395, інспектор поліції під час оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Крім того, ОСОБА_2 на момент зупинки під час спілкування було роз`яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України інспектором СПД №1 ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Зацерковним О.В., підтверджується порушення вимог ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме не мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п.2.1 б.г. ПДР України.

ГУНП у Вінницькій області наголошує, що стягнення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП накладено у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов`язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 142639 від 11.08.2023.

За таких підстав, просять у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, просять відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги з підстав зазначених у позові підтримав повністю. Суду пояснив, що 11.08.2023 близько 09 години ранку він їхав автомобілем на роботу. По вул. Подільській в смт. Літин за ним їхала поліцейська машина і за допомогою проблискового маячка було подано вимогу про зупинку. Він виконав дану вимогу, поліцейський підішов до нього і попросив його надати документи, що він і зробив. Ознайомившись з ними, він повідомив, що у нього є підозра на стан вживання алкогольних напоїв. Він заперечив це, і хотів пройти огляд на стан сп`яніння, проте йому відмовили, оскільки начебто був відсутній прилад і треба їхати на Вінницю. Він відмовився, так як поспішав на роботу. Тоді поліцейський запропонував йому на камеру відмовитись і він його відпустить і повідомив, що такий порядок. Також зазначив, що фіксація події частково здійснювалась, так як поліцейський періодично включав та виключав камеру. Через юридичну необізнаність та довіру до працівників поліції він підписав усі документи.

Вважає, що такі дії працівників поліції є протизаконними, винесена постанова також є незаконною, тому просить її скасувати.

Представник ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не зявився, про день час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань не надходило.

Заслухавши пояснення позивача, врахувавши відзив відповідача, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9). Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови серії БАБ № 142639 від 11.08.2023 (а.с.10) ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що він 11.08.2023 о 08:58 год по вул. Подільській він керував транспортним засобом Renault Laguna д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія, без реєстраційних документів на транспортний засіб та без полісу страхування, чим порушив правила п.п.2.1 ПДР України.

Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

26 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/855/17 вказав, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №520/6006/21, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Однак, оскаржувана постанова не відповідає вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП, відповідач не навів належних та допустимих доказів правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова складена по часу пізніше ст.130 ч.1 КУпАП, чим грубо порушено вимоги ст.ст. 268, 279, 283, 284 КУпАП та Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, оскільки працівником поліції повинно першочергово здійснюватися перевірка документів.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 по справі №337/3389/16-а висловлена правова позиція, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена не на місці вчинення правопорушення не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами. Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17.

Оскаржувана постанова серії БАБ № 142639 від 11.08.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії БАБ № 142639 від 11.08.2023 не підтверджується жодними іншими доказами. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення складена відносно позивача ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню. Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за подання до Літинського районного суду Вінницької області даної позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок, що підтверджується квитанцією про сплату (а.с.1).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 229, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ :

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №142639 від 11.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.1 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) грн.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Желіховський Віктор Миколайович