Рішення № 113439381, 31.08.2023, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/44/22

Провадження № 2/542/74/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Щербак Т.О.,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - адвоката Цокало Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, суд, -

В С Т А Н О В И В :

17.01.2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , законний представник неповнолітньої особи (відповідача) ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства за рішенням суду, в якій просить встановити факт батьківства громадянина України ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області, помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме - житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 та спадщина після смерті матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , а його баби, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку ОСОБА_4 за життя не встиг прийняти.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, він звернувся до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманця М.В., однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності у нього документів, які б підтверджували родинні відносини зі спадкодавцем, наявності заповіту або інших підстав закликання до спадкування.

Також, йому стало відомо, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , заведена спадкова справа №177/2021 від 04 серпня 2021 року, подана заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2 , на підставі заповіту, заява про відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_6 .

Зазначає, що у період часу, з березня 1983 року по квітень 1983 року його мати, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувала у близьких відносинах з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але спільно вони не проживали.

В результаті близьких стосунків ІНФОРМАЦІЯ_7 народився він, ОСОБА_1 .

При цьому, у його свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 , яке видане Малоперещепинською сільською радою 14.01.1984 року запис про батька дитини в книзі записів народжень провівся за прізвищем матері « ОСОБА_8 », ім`я, по батькові та національність батька дитини записані за її вказівкою, як це було встановлено статтею 55 Кодексу про шлюб та сім`ю, лише зазначено по батькові « ОСОБА_9 ».

Протягом усього життя померлий ОСОБА_4 визнавав його своїм сином, у них склалися доброзичливі відносини, батько приймав участь у його вихованні, допомагав матеріально, піклувався про нього, тому все життя він знав, що останній був його рідним батьком.

Вказав, що він особисто почав пам`ятати батька з дванадцяти років, коли батько підвозив його до школи, інколи на Новий Рік привозив подарунки. Більш тісно вони стали спілкуватися після його одруження, 05.11.2005 року.

Батько був присутній на його весіллі 05.11.2005 року, вони часто збиралися на свята.

Тобто, протягом всього його життя батько займався його вихованням та утриманням.

У 2006 році, близько року ОСОБА_4 проживав з його матір`ю - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в с. Кустолове Новосанжарського району Полтавської області.

Та взагалі, вони проводили багато вільного часу за рибалкою, допомагали один одному по господарству, інколи батько допомагав йому коштами, а він, в свою чергу, привозив продукти харчування, ліки і навіть був поручителем по кредиту на придбання його автомобіля, у 2008-2009 роках. Батько дуже любив своїх онуків, його, ОСОБА_1 , дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , піклувався про них, завжди приїздив і вітав їх на день народження, а вони в свою чергу називали його дідусем.

Протягом 2018-2021 років він періодично проліковував батька від алкогольної залежності, оскільки ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями.

Оригінали всіх правовстановлюючих документів за життя батько віддав йому і на даний час вони зберігаються у нього.

Також зазначив, що поховання ОСОБА_4 здійснив він та його двоюрідна тітка - ОСОБА_12 . Він отримував лікарське свідоцтво про смерть на померлого ОСОБА_4 , де зазначено, що його отримав саме ОСОБА_1 і воно засвідчено його підписом. На підставі вищезазначеного свідоцтва ним було отримано Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.

Встановлення факту родинних відносин між ним, ОСОБА_1 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , має юридичне значення, у зв`язку з намірами щодо належного прийняття та оформлення прав на спадщину.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2022 року справа передана до провадження судді Афансьєвої Ю.О. (а.с. 36 т.1).

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання (а.с. 39-40 т.1).

Ухвалою суду від 26 квітня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.112-113 т.1).

Ухвалою суду від 16 лютого 2023 року позивачу було поновлено процесуальний строк для подання доказів (а.с.200-201 т.1).

Ухвалою суду від 16 лютого 2023 року у справі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза (а.с.202-206 т.1).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримував заявлені вимоги, додатково пояснив, що його батьком був ОСОБА_4 . Його він пам`ятає з 12 років. Протягом року в період часу: 2006-2007 роках його мати ОСОБА_7 та батько ОСОБА_4 проживали разом однією сім`єю в с.Кустолове. До 2006 року його мати ОСОБА_7 та батько ОСОБА_4 не жили разом. Однак ОСОБА_4 завжди визнавав його своїм сином. Так, батько приїжджав до них з мамою в гості, так як проживав в с.Мала Перещепина, привозив гостинці, інколи підвозив його до школи, вітав зі святами, надава йому кошти, вони разом проводили час, зокрема, ходили на рибалку. Після його, позивача, одруження в 2005 році вони стали тісніше спілкуватися з батьком. ОСОБА_4 був присутнім на його весіллі, куди він був запрошений разом зі своєю дружиною. Також ОСОБА_4 дуже любив онуків, його позивача дітей, піклувався про них, вітав їх на дні народження. Вони допомагали один одному по господарству, інколи ОСОБА_4 допомагав йому грошими, він же привозив батьку продукти харчування та ліки.

Крім того, він спілкувався й з матір`ю ОСОБА_4 , своєю бабусею, ОСОБА_5 .

Останні роки життя він лікував батька від алкогольної залежності, а після його смерті займався разом з двоюрідною сестрой батька ОСОБА_12 його похованням, отримав допомогу на поховання, лікарське свідоцтво про смерть. А також в 2020 році батько віддав йому правовстановлюючі документи на належне йому майно, оскільки довіряв йому.

Позов просив задовольнити.

Також позивачем була надана відповідь на відзив (а.с.90 ), в якій зазначено: що надані відповідачем на спростування фактів, зазначених у позові, документи, підтверджують обставини, що не мають жодного відношення до предмета спору та не можуть спростовувати факт батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 . А наведені відповідачем аргументи зводяться виключно до висловлення нічим не обґрунтованих припущень та незгоди з позовом.

Представник позивача адвокат Щербак Т.О. в судовому засіданні підтримувала заявлені вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

Позов просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона з дитинства, з чотирьох років, проживала з прабабусею та дідусем ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , до того як пішла в перший клас, орієнтовно це було в 2008-2010 роках. Після чого стала проживати разом з мамою. З дідусем ОСОБА_4 у неї були дуже гарні відносини. Дідусь завжди вітав її зі святами, забирав з дитячого садочку, вони разом їздили на море. Поховання діда здійснювали її мати та тітка за гроші що залишились у бабусі. ОСОБА_1 вона не пам`ятає, вона його ніколи не бачила. Її дідусь ОСОБА_4 ніколи не говорив, що у нього є ще один син, він не визнавав ОСОБА_1 своїм сином. Знає лише, що дід ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом їздили на рибалку. Вона ніколи не бачила ОСОБА_1 на спільних сімейних святах. ОСОБА_1 не спілкувався ні з дідусем ОСОБА_4 , ні з її батьком ОСОБА_6 .

В задоволенні позову просила відмовити.

Представник відповідача, адвокат Цокало Т.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позову заяву та в запереченнях через їх недоведеність та необгрунтованість.

Просила відмовити в задоволенні позову.

Так, в наданому відзиві на позовну заяву (а.с. 63-68), обгрунтовуючи заперечення проти позову, представник відповідача зазначила наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , батько відповідачки та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вважає, що позивачем не доведено факт спільне проживання та ведення спільного господарства його матір`ю та ОСОБА_4 , оскільки по-перше сам позивач вказує на той факт, що у період часу, з березня 1983 року по квітень 1983 року його мати ОСОБА_7 тільки перебувала у близьких відносинах з померлим ОСОБА_4 , але спільно вони не проживали, тобто між ними були відсутні будь-які сімейні відносини (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування, тощо).

Посилання же позивача на те, що у 2006 року померлий проживав разом із матір`ю позивача в с. Кустолове Новосанжарського району Полтавської області, спростовується тим фактом, що померлий з 26.10.2000 року по 06.03.2010 року перебував у шлюбі з ОСОБА_13 , крім того згідно даних, що містяться в довідках №84, №85, №86, №87, №88 виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради ОСОБА_4 був зареєстрований в с.Мала Перещепина.

Також звертає увагу на той факт, що у ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_14 , син - ОСОБА_6 . Потім через шість місяців народився ІНФОРМАЦІЯ_15 позивач ОСОБА_1 , тобто у період часу, з березня 1983 року по квітень 1983 року його мати ОСОБА_7 перебувала у близьких відносинах з померлим ОСОБА_4 за три місяці до народження батька відповідача. Але у цей період померлий проживав разом із дружиною та матір`ю ОСОБА_6 ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Також вважає, що позивач не надав суду докази щодо спільного виховання чи утримання ОСОБА_4 ОСОБА_1 , а також доказів, щоб з достовірністю підтверджували визнання відповідачем батьківства.

Вважає, що не є переконливими посилання позивача на те, що останній разом з померлим проводив багато вільного часу за рибалкою, вони допомагали один одному по господарству, те, що померлий допомагав коштами позивачу, а він в свою чергу привозив продукти харчування, ліки і навіть був поручителем по кредиту на придбання автомобіля у 2008-2009 роках. А також, що ОСОБА_4 дуже любив своїх онуків, дітей позивача, те, що він піклувався про них, завжди приїздив і вітав їх на день народження, а вони в - чергу називали його дідусем - оскільки позивач не надав жодного належного та допустимого доказу щодо підтвердження цих фактів.

Позивачем не підтверджений й той факт, що протягом 2018-2021 років, він періодично проліковував батька від алкогольної залежності, оскільки той зловживав спиртними напоями.

Посилання позивача на те, що оригінали всіх правовстановчих документів за життя померлий віддав позивачу і на даний час вони зберігаються у нього, не підтверджують факт спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного виховання та спільного утриманням дитини.

Вважає, що посилання позивача на те, що померлий був присутній на весіллі ОСОБА_1 05.11.2005 року та вони нібито часто збиралися на свята, що підтверджується зокрема фото, які додані до матеріалів справи, не доводять факт визнання ОСОБА_4 свого батьківства за життя, оскільки померлий жодного разу не намагався встановити цей юридичний факт до своєї смерті.

При цьому зазначає, що ОСОБА_4 ніколи не визнавав свого батьківства відносно позивача, оскільки у померлого була сім`я в особі ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_2 .

Крім того, померлий склавши заповіт на відповідача, як спадкодавець, надав перевагу саме відповідачу, а не позивачу, чим сам за своє життя обрав спадкоємця, незалежно від черговості спадкування, передбаченої законодавством. Тобто ОСОБА_4 здійснив свою волю, яка полягає в повній свободі вибору спадкоємця або спадкоємців.

Твердження позивача, щодо поховання ОСОБА_4 , теж не відповідає дійсності, оскільки похованням займалися ОСОБА_6 та ОСОБА_15 .

Вважає, що зазначені позивачем докази у їх сукупності, не є достатніми та переконливими, щодо можливості встановлення факту батьківства за рішенням суду.

Також представником відповідачки, адвокатом Цокало Т.М. надані заперечення на відповідь на відзив (а.с. 95-98) в якому зазначено, що на стор. 4 абзац 11 відзиву є описка, про те що «відповідач позов визнає», хоча зі змісту відзиву та його прохальної частини явно вбачається, що відповідач не визнає позов повністю. Вважає, що інші аргументи, які були викладені позивачем у відповіді на відзив не заслуговують на увагу суду.

Суд, вислухавши пояснення у вступному слові позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №3, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданим Малоперещепинською сільською радою (а.с. 12).

Його батьками значаться: мати: ОСОБА_7 , батько: ОСОБА_16 (а.с.12).

При цьому, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, підставою запису відомостей про батька ОСОБА_1 , є заява його матері ОСОБА_7 (а.с. 13-14).

Також судом встановлено, що покійний ОСОБА_4 та відповідачка: ОСОБА_2 є дідом та онукою.

Так, батьком ОСОБА_2 , є ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , який є сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження, серії НОМЕР_3 , виданим Малоперещепинською сільською радою та серії НОМЕР_4 , виданим Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району (а.с. 84, 87).

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області ОСОБА_4 помер, свідоцтво серії НОМЕР_5 , актовий запис № 245 (а.с.9).

12.01.2022 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , оскільки ним не надано документів, що підтверджують факт родинних відносин, наявності заповіту або інших підстав закликання до спадкування (а.с.11).

При цьому в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що після померлого ОСОБА_4 заведена спадкова справа №177/2021 від 04.08.2021 року, подана заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2 на підставі заповіту; заява про відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_6 згідно закону.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» і правової позиції Суду у справі №6-20цс15 від 25 лютого 2015 року при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, народженої до набрання чинності Сімейного кодексу необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім`ю.

Так, в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС України, суди вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України

Відповідно до ст.55 КпШС України, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Як зазначено в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка була діючою на час дії КпШС України, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до ч.2, 3 ст.53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір`ю та батьком дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують батьківство.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі№ 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Так, з пояснень допитаної судом в якості свідка ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивача, убачається, що з ОСОБА_4 вони ходили в одну школу. В березні 1983 року вона з ним зустрілась на весіллі в їхньому селі. Вони мали інтимні відносини, від яких ІНФОРМАЦІЯ_15 вона народила позивача - ОСОБА_1 . ОСОБА_4 визнавав себе батьком ОСОБА_1 . Він допомагав грошима, продуктами, навчив ОСОБА_17 бджолярству, столярству та керувати авто, пізніше вони стали разом рибачити. Називали один одного батьком та сином. ОСОБА_4 не ходив до школи, в якій навчався ОСОБА_17 , однак приймав участь в вихованні сина.

В період часу 2006-2007 рік ОСОБА_4 проживав разом з нею однією сім'єю. В інший період часу разом вони не проживали, спільне господарство не вели, спільний бюджет не мали.

На весіллі ОСОБА_1 . ОСОБА_4 був присутній в якості батька. Він був разом зі своєю дружиною ОСОБА_18 допомагав батькові по господарству, лікував його, а потім й займався його похованням. ОСОБА_4 любив онуків, дітей ОСОБА_19 , часто спілкувався з ними. Також вони спілкувались й з матір'ю ОСОБА_4 - ОСОБА_20 , інколи спілкувались й з його іншим сином - ОСОБА_6 .

Вона була одружена з 1978 року з ОСОБА_21 . Однак з ним вона проживала не тривалий період час, він відбував покарання в місцях позбавлення волі, а потім поїхав працювати на Північ, де помер в 1986 році. На час їх відносин з ОСОБА_4 він був одружений з ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що є братом ОСОБА_1 . ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 . Пам'ятає його з віку, коли йому було 6-7 років, як до них приїжджав ОСОБА_4 та привозив цукреки, гроші, одяг. ОСОБА_4 називав ОСОБА_1 сином, навчав його керувати автомобілем, столярництву, бджолярству, вони разом ходили на рибалку. Також ОСОБА_4 був присутнім на весіллі у ОСОБА_1 , вони тісно з ним спілкувались. ОСОБА_17 допомагав йому по господарству, возив його в лікарню. Вони також спілкувались й з матір'ю ОСОБА_4 , ОСОБА_20 , й його двоюрідною сестрою ОСОБА_22 . ОСОБА_1 займався похованням ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що він був присутнім на весіллі, де також були ОСОБА_4 та ОСОБА_24 , знає, що між ними біли відносини. Потім народився ОСОБА_1 селі всі знали, що батьком ОСОБА_25 є ОСОБА_4 . Він бачив, що ОСОБА_4 приїжджав до ОСОБА_19 , привозив йому подарунки. У ОСОБА_4 ще був син, батько відповідачки. В його магазині ОСОБА_4 купував гостинці для трьох своїх онуків: двоє - це діти ОСОБА_19 та ОСОБА_26 .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_4 . Про те, що у ОСОБА_4 є син ОСОБА_1 вона дізналась на похороні дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_27 . Він розповів їй, що він залишався на ніч у ОСОБА_28 та вони періодично жили разом. Їй відомо, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були гарні відносини, вони часто разом їздили на рибалку разом з її чоловіком. ОСОБА_1 доглядав за ОСОБА_4 , привозив йому їжу, вони зустрічались на святах. ОСОБА_4 дуже добре відносився до дітей ОСОБА_1 , своїх онуків. ОСОБА_1 спілкувався й з матір'ю ОСОБА_4 , своєю бабусею ОСОБА_29 . Також ОСОБА_1 організовував поховання ОСОБА_20 та ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на майно, оскільки інший його син зловживав алкогольними напоями.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 є чоловіком її сестри ОСОБА_31 1998 року вона навчалась в Малоперещепинській школі, ОСОБА_32 був її однокласником. Також в школі вона дізналась про те, що ОСОБА_33 та ОСОБА_32 є братами. На весіллі у ОСОБА_34 батькував. Там вона й познайомилась з ОСОБА_4 , їй сказали, що це батько ОСОБА_35 . Він завжди приїжджав на дні народження ОСОБА_19 , ОСОБА_36 , їхніх дітей. Вона ж також була присутня на спільних святах. ОСОБА_4 дуже гарно ставився до своїх онуків - дітей позивача, говорив про них «мої внучати», й говорив, що у нього троє уків: ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 . Та в свою чергу ОСОБА_32 часто їздив до ОСОБА_4 . Також ОСОБА_4 та ОСОБА_1 часто разом їздили на рибалку. Коли ОСОБА_4 захворів, ОСОБА_17 возив його в лікарню, після операції на серці також відвідував його.

Свідок ОСОБА_40 , яка є дружиною позивача, в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_4 її познайомив її чоловік ще до їх весілля, сказавши, що це його батько. Потім ОСОБА_4 був у них на весіллі в якості батька, він був разом зі своєю дружиною - ОСОБА_13 . Весь час вони підтримували відносини, їздили один до одного в гості, разом відзначали свята. ОСОБА_4 також визнав їх дітей своїими онуками, він возив їх до репетитора, робив їм дерев'яні вироби, давав для них гроші. Вони також підтримували відносини й з матір'ю ОСОБА_4 . ОСОБА_20 , яка визнавала ОСОБА_17 своїм онуком. Вона декілька разів бачила й відповідачку ОСОБА_41 у ОСОБА_4 , це було на вечері й на святкуванні Дня народження ОСОБА_42 . Вона була на похованні у й ОСОБА_43 , й у ОСОБА_4 . З іншим сином ОСОБА_4 , також ОСОБА_17 , вони не дуже спілкувались.

Показання вказаних свідків про те, що померлий ОСОБА_4 визнавав себе батьком позивача ОСОБА_1 , повідомляв родичам та знайомим про те, що має сина, проводив з ним дозвілля та брав участь у обрядах на весіллі саме як батько нареченого, а також визнавав дітей позивача своїми онуками, суд вважає послідовними та узгодженими, які відповідають іншим доказам та матеріалам справи, а саме фотокарткам (а.с. 18-21 т.1), відеозапису фрагментів зі святкування весілля, які містяться на цифровому носії CD-R-диску (а.с.179 т.1).

Так, надані позивачем фотокартки (а.с. 18-21 т.1 ), які були дослідженні судом в судовому засіданні, на яких зображені померлий ОСОБА_4 з позивачем ОСОБА_1 в різні періоди життя, на весіллі позивача, під час спільної вечері тощо, вказують на теплі та гарні стосунки між ними. Про родинне ставлення один до одного вказує й той факт, що таке спілкування відбувалось не лише між ними, а й між іншими членами їхніх родин. Так на фото №4 (а.с.21 т.1) зображені, крім позивача та померлого ОСОБА_4 , мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та діти позивача. Що узгоджується з показаннями свідків про те, що ОСОБА_1 спілкувався й з матір'ю ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яку вважав бабусею, а ОСОБА_4 визнав дітей ОСОБА_1 своїми онуками.

Крім того, під час дослідження судом в судовому засіданні фотокарток, зокрема фото №1 (а.с. 18 т.1) на пропозицію суду зазначити, хто саме зображений на фото, відповідачка вказала, що на ній зображений її батько, в той час як на вказаному фото зображений позивач ОСОБА_1 , що підтверджує зовнішню схожість між позивачем та ОСОБА_4 .

Під час дослідження судом відеозапису фрагментів весілля позивача ОСОБА_1 05.11.2005 року, судом встановлено, що померлий ОСОБА_4 на весіллі позивача приймає участь у обрядах: проводжає сина ( ОСОБА_1 ) з дому, разом з матір'ю позивача, зустрічає молодят з хлібом та сіллю, виконує танок з невісткою, що за звичаями та традиціями виконує саме батько нареченого, ведуча весілля, звертаючись до нього, називає його «свекром», тобто батьком чоловіка. Отже, вказані обставини підтверджують ту обставину, що ОСОБА_4 визнавав себе батьком ОСОБА_1 .

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від від 16 лютого 2023 року у справі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза.

За висновком проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-23/6654-БД від 05.06.2023 року (а.с. 235-239) встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити генетичні ознаки Y-хромосоми зразка біологічного матеріалу гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 не представляється за можливе у зв`язку з надзвичайно низьким вмістом (або деградацією) ДНК в даних об`єктах.

У зв`язку з тим, що генетичні ознаки Y-хромосоми зразка біологічного матеріалу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 не встановлено, надати відповідь на запитання: "Чи є біологічна спорідненість за чоловічою лінією між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженцем с.Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 ,

та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с.Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області" не є можливим.

Відповідно до частини 2, 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась на те, що в матеріалах справи відсутні докази спільного проживання матері позивача ОСОБА_7 з ОСОБА_4 , а також докази факту виховання та утримання ОСОБА_4 ОСОБА_1 . А надані фотокартки та показання свідків, які в переважній більшості є родичами ОСОБА_1 , у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про наявність родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_4 . В той час ОСОБА_4 ніколи не говорив їй, ОСОБА_2 , що у нього є ще один син та не визнавав ОСОБА_1 своїм сином.

Щодо пояснень наданих відповідачкою ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 ніколи не говорив їй, ОСОБА_2 , що у нього є ще один син та не визнавав ОСОБА_1 своїм сином, суд оцінює критично, оскільки вона є відповідачем у справі й зацікавлена у розгляді справи не на користь позивача.

Щодо відсутності доказів спільного проживання матері позивача ОСОБА_7 з ОСОБА_4 та доказів факту виховання та утримання ОСОБА_4 ОСОБА_1 , суд зазначає, що позивач підставою позову зазначав саме визнання особою батьківства та доводив саме таку обставину.

Надані довідки №№84,85,86,87,88 від 21.02.2022 року виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради про місце реєстрації ОСОБА_4 (а.с. 77-81 т.1), за даними яких він був зареєстрований в с.Мала Перещепина в періоди: з 1986 року по 1995рік; з 1996 року по 2000 рік; з 2001 року по 2005 рік; з 2006 року по 2010 рік; з 2011 року по 2016 рік, з відповідним складом осіб, що були надані на підтвердження того факту, що померлий ніколи не проживав разом із ОСОБА_7 , такий факт не підтверджують, оскільки особа не позбавлена можливості проживати за адресою відмінною від місці реєстрації. При тому, що така обставина, як й перебування ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі, не спростовують факту визнання батьківства ОСОБА_4 за життя щодо ОСОБА_1 .

Посилання же щодо наявності між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 лише дружніх відносин, які пов`язані спільними інтересами, зокрема, рибалкою, суд вважає непереконливими, оскільки з досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_1 підтримував відносини не лише з ОСОБА_4 , а й з його матір`ю - ОСОБА_5 , яка в свою чергу, також підтримували відносини з родиною позивача, його дітьми. Також ОСОБА_1 підтримував відносини з двоюрідною сестрою ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , яка була допитана в суді в якості свідка, що спростовує також доводи відповідача й про те, що свідками є лише близькі родичі позивача. Крім того саме ОСОБА_16 ОСОБА_4 передав правовстановлюючі документи на майно та ОСОБА_1 отримав лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

Інших належних та допустимих доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 відповідач не надала, тоді як кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, дослідивши письмові та електронні докази у справі, показання свідків, які в сукупності достовірно підтверджують, що за життя ОСОБА_4 визнавав своє батьківство щодо позивача, суд доходить висновку, що позов про встановлення факту батьківства підлягає задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат.

Позивачем в судовому засіданні 30.08.2023 року була надана заява про стягнення з відповідача на його користь витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 13983,41 грн (а.с. 7 том 2).

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати повязані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Крім того, ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зміст наведених норм вказує на те, що для наявності підстав щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявник повинен дотриматись вимог визначених ст.ст.133,134,137,141 ЦПК України, а саме: подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи та до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити відповідну заяву про подачу відповідних доказів для стягнення судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позовній заяві не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді, а навпаки зазначено про те, що судові витрати відсутні.

В наданій відповіді на відзив (а.с. 90 т.1) позивачем так само на було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Та про ініціювання стягнення з відповідача судових витрат, зокрема, витрат пов`язаних з проведенням експертизи, представником позивача було заявлено лише в клопотанні про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи 16.02.2023 року (а.с. 191-192 т. 1).

Тобто, всупереч ч.ч.1,2 ст.134 ЦПК України разом із першою заявою по суті до суду не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді.

Таким чином, з врахуванням того, що разом з першою заявою по суті: позовною заявою позивачем не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, суд дійшов висновку про відмову у відшкодуванні витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства - задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мала Перещепина Полтавського району Полтавської області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: адвокат Щербак Тетяна Олександрівна, адреса робочого місця: вул.Незалежності, 34/7, смт Нові Санжари Полтавського району Полтавської області, 39300;

відповідачка: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

представник відповідачки: адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, адреса робочого місця: АДРЕСА_4 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва