Ухвала суду № 113433056, 12.09.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21956/23

УХВАЛА

12 вересня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601), третя особа без самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа без самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ довідки про розмір грошового осіб, забезпечення його - ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року основного розміру пенсії його - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ довідку про розмір грошового забезпечення його - ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-Х «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку із 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року основного розміру пенсії його - ОСОБА_1 , з урахуванням проведеного перерахунку пенсії на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №420/8164/21 та від 04.02.2022 у справі №420/19383/21.

До позову долучено заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після додержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, чи відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом позивач зазначив, що після формування Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 року по справі №380/14933/22 правової позиції щодо обліку строку звернення, Верховним Судом розглядались справи з тотожним предметом спору, проте в жодному випадку не застосовувались висновки щодо початку перебігу строку звернення (постанови від 19.06.2023 по справі №160/14974/21, від 24.07.2023 у справі №460/6242/20, від 22.06.2023 по справі №420/26813/21). Тому на думку заявника суд не повинен враховувати правову позицію, викладену по справі №380/14933/22.

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правила регулювання строків звернення до суду має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом розглядалась справа №380/14933/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, поданим до Львівського окружного адміністративного суду 20.10.2022 року, щодо оскарження бездіяльності відповідача, яка полягає у невидачі довідок для перерахунку пенсії із 01.02.2020, із 01.01.2021 та із 01.01.2022 про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022.

У постанові від 12.04.2023 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі перерахунку пенсії, 1 січня відповідного року.

Верховний Суд також зазначив, що посилання позивача на отримання листа відповідача від 19.09.2022 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідки і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Також ОСОБА_1, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, посилалась на день оприлюднення постанови Верховного Суду від 02.08.2022 року №440/6017/21, а саме 05.08.2022, який на його думку пов`язується із днем, коли особа дізналася про порушення своїх прав та законних інтересів.

Верховний Суд з цього приводу визначив, що неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Таким чином по даній справі №420/11002/23 перебіг строку звернення до суду позивача з вимогами щодо видачі довідок про грошове забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, 01.01.2023 слід обраховувати з січня відповідного року. Позивач звернувся до суду з позовом засобами поштового зв`язку 17.08.2023 року (зареєстрований судом 22.08.2023 за вхід. №23078/23), тобто встановлений КАС України шестимісячний строк звернення до суду позивачем пропущено.

Суд, дослідивши подану позивачем заяву про поновлення строку, дійшов наступного висновку.

Верховним Судом у постановах від 19.06.2023 по справі №160/14974/21, від 24.07.2023 у справі №460/6242/20, від 22.06.2023 по справі №420/26813/21 досліджувалось питання правомірності відмови у видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня календарного року. При цьому, питання пропуску строку звернення до суду з позовом не входило в межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою статті 341 КАС України встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п.1,4-7 ч.3 ст.353, абз.2 ч.1 ст.354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Таким чином, КАС України передбачений вичерпний перелік обставин, у разі встановлення яких Верховний Суд виходить за межі перегляду, серед яких не передбачено пропуск строку звернення до суду.

Тобто, оскільки у справах №160/14974/21, №460/6242/20, №420/26813/21 не заявлялось питання дослідження дотримання строку звернення, Верховним Судом розглянуто касаційні скарги в межах їх доводів та вимог.

Суд вважає, що вказані обставини не можуть свідчити про відступ Верховним Судом від правової позиції, викладеної у постанові від 12.04.2023 року по справі №380/14933/22.

Крім того суд враховує, що Верховний Суд ухвалою по справі №380/17488/22 від 04.07.2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

По справі №380/17488/22 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просив:

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови йому у підготовці та наданні до ГУ ПФУ у Львівській області довідок про розмір його грошового забезпечення станом на січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року, із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, для перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 відповідно;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до ГУ ПФУ у Львівській області довідки про розмір його грошового забезпечення станом на січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року, обчисленого із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 для перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020, 01.02.2021, 01.02.2022.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року позов задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року залишено без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, яка подана ОСОБА_1 колегія суддів Верховного Суду встановила, що скаржник стверджує про необхідність відступлення від висновків ВС що викладені у постанові від 12.04.2023 року у справі №380/14933/22, де Суд зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження по справі №380/17488/22, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаної у справі №380/14933/22 правової позиції.

Серед іншого суд не приймає доводи позивача в обґрунтування заяви про поновлення строку, що постанова ВС по справі №380/17488/22 не застосовується до спірних правовідносин, оскільки стосувалась саме бездіяльності щодо невиготовлення довідок, в предметом даного позову є відмова у виготовленні довідок, оскільки суть правовідносин по справі №380/17488/22 та даної справи №420/21956/23 є тотожною та стосується видачі довідок, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд по цій справі №420/21956/23 дійшов висновку про відсутність у позивача поважних причин пропуску строку до суду з цим позовом.

Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Суд вважав необхідним залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви та роз`яснив, що недоліки повинні бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням поважних причин його пропуску об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

До суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, у якій позивач просить поновити строк, зазначаючи наступні поважні причини пропуску строку: з 2018 року він проходить військову службу, в тому числі, у період з 28.02.2020 по 24.12.2021 - в Одеському загоні Морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, з 24.12.2021 по теперішній час у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, весь особовий склад в/ч НОМЕР_1 на даний час виконує завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об`єктів, в цілому виконують завдання з протидії збройній агресії РФ.

Крім того, в обґрунтування поважності строку звернення заявник зазначив, що перебував на стаціонарному лікуванні у 2020-2023 р.р.

Дослідивши подану заяву суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, з огляду на наступне.

В ухвалі суду від 28.08.2023 року зазначив, що за останньою практикою Верховного Суду, висновки якого є обов`язковими для застосування у практиці судів, чітко визначений строк звернення до суду за справами вказаної категорії.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №380/14933/22, згідно якої реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики та інше. При цьому, строк обчислюється з 1 січня календарного року для отримання кожної довідки окремо.

При цьому, суд вважає, що сам по собі факт проходження військової служби не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок проходження військової служби та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Позивачем не було наведено жодних обставин, пов`язаних з проходженням військової служби, і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву в шестимісячний строк після 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Водночас долученими до заяви виписками із медичної карти стаціонарного хворого підтверджується проходження ОСОБА_1 стаціонарного лікування, зокрема: 1) у 2020 році у періоди з 08.09.2020 по 22.09.2020, з 11.11.2020 по 25.11.2020; 2) у 2021 році у періоди з 05.05.2021 по 17.05.2021, з 02.06.2021 по 15.06.2021, з 29.06.2021 по 15.07.2021, з 19.07.2021 по 26.07.2021, з 05.08.2021 по 12.08.2021, з 02.12.2021 по 08.12.2021; 3) у 2022 році у період з 12.07.2022 по 24.09.2022; 4) у 2023 році у період з 14.06.2023 по 14.07.2023.

Суд вважає, що у даному випадку обставини проходження ОСОБА_1 стаціонарного лікування не спростовують факту порушення ним строку звернення до адміністративного суду, який спливає 2 липня кожного календарного року, враховуючи, що лікування позивач проходив у м. Чорноморськ Одеської області.

Між тим, позивач не був позбавлений права звернутися за отриманням правової допомоги у разі, якщо такої допомоги потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з вказаними вище вимогами, який був достатнім для вчинення відповідних дій.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.

Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення позивачем, чим не виконані вимоги ухвали суду, що є підставою у відповідності до ст.123 КАС України для повернення позову.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з ч.5,6,8 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом

При таких обставинах суд вважає, що в силу п.1 ч.4 ст.169 КАС України позов підлягає поверненню.

Керуючись ст.169 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601), третя особа без самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва