Рішення № 113431951, 29.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2023 року м. Київ№ 320/4666/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ у Київській області, ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.01.2022 щодо призначення позивачу з 01.12.2021 пенсії по інвалідності у розмірі 14256,74 грн;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 14.01.2022 щодо призначення ОСОБА_1 з 01.12.2021 пенсії по інвалідності у розмірі 14256,74 грн;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання рішення ГУ ПФУ у Київській області від 28.10.2020 та розпорядження ГУ ПФУ у Київській області від 28.10.2021 щодо нарахування позивачу пенсії за віком у розмірі 19340,00 грн;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі 19340,00 грн з урахуванням вже здійснених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з грудня 2021 року його протиправно переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058 на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796, внаслідок чого розмір пенсії позивача знизився. На думку позивача, така позиція органу Пенсійного фонду України є протиправною та порушує його право на отримання пенсії у розмірі більшому, ніж нараховується та виплачується після здійснення автоматичного переведення, що змусило його звернутися до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині ненарахування позивачу пенсії з врахуванням рішень Березанського міського суду від 27.05.2011 по справі №2-а-794/2011 та Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі №810/3940/18 та розпорядження від 28.10.2021 року у розмірі 19340,00 грн.; зобов`язання відповідача нарахувати з 01.12.2021 позивачу пенсію з врахуванням рішень Березанського міського суду від 27.05.2011 по справі №2-а-794/2011 та Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі №810/3940/18 та розпорядження від 28.10.2021 року у розмірі 19340,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 відкрито провадження у справі №320/4666/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження); зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду: належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача; розпорядження ГУ ПФУ у Київській області від 14.01.2022; нормативно-правове обґрунтування щодо призначення /проведення перерахунку пенсії 14.01.2022 позивачу відповідно до оскаржуваного розпорядження.

Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що з 01.12.2021 виплату за рішенням суду призупинено, розмір пенсії переглянуто із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з одночасним осучасненням заробітної плати є неможливим так як суперечить чинному законодавству; при призупиненні виплати за рішенням суду прораховано два види пенсій, на які позивач має право (пенсія за віком відповідно до статті 27 Закону №1058 та пенсія відповідно до статті 54 Закону №796) та обрано найбільш доцільний.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта№ НОМЕР_2 , дійсного до 23.07.2028; є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1) відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Київською облдержадміністрацією 10.11.2021.

Листом Пенсійного фонду України від 12.04.2019 №5122/11-11 за наслідками розгляду звернення позивача щодо пенсійного забезпечення повідомлено, що він отримував пенсію по 2 групі інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту Закону №796). На виконання пункту 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту Закон №1058) особам, пенсії яким призначено відповідно, зокрема, до Закону №796, розмір яких розрахований за нормами Закону №1058, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених Законом №1058, за матеріалами пенсійних справ. Обчислювати розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону №1058 з 01.10.2017 за матеріалами його пенсійної справи було недоцільно, оскільки це призводило до зменшення її розміру. Згідно Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі по тексту Закон №2148) з 1 жовтня 2017 року розміри пенсій перераховуються з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2014-2016) 2764,40 грн. при цьому застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% як передбачено пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058; застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% у період з 01.10.2017 по 31.12.2017 було передбачено для призначення пенсій. Згідно заяви від 01.11.2017 із зазначеної дати позивача переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону №1058, з урахуванням страхового стажу, набутого після попереднього перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Доплату пенсії за період з 01.11.2017 по 31.01.2018 з урахуванням виплачених сум нараховано для виплати через банківську установу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 зобов`язано Баришівське об`єднане управління ПФУ Київської області застосувати до пенсії за віком позивача величину оцінки одного року страхового стажу 1,35%, починаючи з 31.01.2018, на виконання якого проведено відповідний перерахунок пенсії позивача. Крім того, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» з 01.03.2019 проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17. Розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 46 років 11 місяців 14 днів (коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% - 0,63338) та заробітної плати 13604,16 грн, визначеної за періоди з 01.05.1995 по 25.04.1997, з 01.07.1997 по 30.06.2000 та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 28.02.2010 (коефіцієнт заробітної плати 3,08880). Доплату пенсії, перерахованої на виконання судового рішення від 01.10.2018 за період з 31.01.2018 по 28.02.2019 позивачу нараховано для виплати через банківську установу у березні 2019 року.

Листом ГУ ПФУ у Київській області від 11.01.2022 №410-23840/Н-02/8-1000/22 за наслідками розгляду звернення позивача повідомлено, що ОСОБА_1 до січня 2022 року перебував на обліку в Головному управлінні та одержує пенсію за віком відповідно до Закону №1058; розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 49 років 0 місяців 14 днів, коефіцієнт складає 0,49000. Заробітна плата визначена за періоди з 01.05.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 28.02.2010. осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески застосована у розмірі 5426,60 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,64577, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 16761,68 грн (5426,60*1,64577). Розмір пенсії позивача з надбавками з 01.12.2021 становив 11727,49, де 8213,22 розмір пенсії за віком, 257,76 доплата за понаднормовий стаж за 24 роки, 2053,31 грн збільшення ст.27, 42 інвалідам війни, 773,60 грн підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 1934 грн), 50,00 грн цільова допомога інвалідам війни 2 групи, 379,60 грн додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС. В матеріалах пенсійної справи позивача міститься рішення Березанського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2011 №2-а-794/2011, якою зобов`язано зробити перерахунок та виплату пенсії за понаднормовий стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону №796 із збільшенням пенсії за кожен відпрацьований понад 20 років рік на 1% від заробітку, але не більше 75% заробітку. З 01.12.2021 виплату по постанові суду призупинено; переходити на інший вид розрахунку недоцільно. Також в матеріалах пенсійної справи міститься рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 у справі №320/3940/18, яким зобов`язано застосувати до пенсії за віком величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Проведення перерахунку пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% без осучаснення заробітної плати є недоцільним. З 01.12.2021 виплату за рішенням суду призупинено, розмір пенсії переглянуто із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. З 01.01.2021 відповідно до пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (зі змінами) позивача автоматично було переведено на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону №796; розмір пенсії з надбавками з 01.01.2022 становить 12223,99 грн, з яких 11020,79 грн основний розмір пенсії від середнього заробітку, 379,60 грн додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС, 773,60 грн підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, 50,00 грн цільова допомога інвалідам 2 групи.

З перерахунку пенсії від 28.10.2021 вбачається, що рішенням від 28.10.2021 №932210141391 про перерахунок пенсії позивачу здійснено перерахунок пенсії за віком з 01.11.2021 по 30.11.2021, яка становить 18540,00 грн з надбавками; з 01.12.2021 довічно, яка становить 19340,00 грн з надбавками; % вид перерахунку «макетна обробка».

З перерахунку пенсії від 14.01.2022 вбачається, що рішенням від 14.01.2022 №932210141391 про перерахунок пенсії позивачу здійснено перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування збитків з 01.12.2021 довічно, яка становить 14256,74 грн з надбавками; вид перерахунку «у зв`язку з уточненням даних в ЕПС, 01.12.2021».

Вважаючи рішення та дії відповідача щодо перерахунку пенсії за спірний період протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі по тексту - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права: Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття8, частина друга статті19 Основного Закону України).

Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регламентовані Законом №1058.

Відповідно до статті 1 Закону №1058пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058передбачено, що відповідно до вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Судом встановлено, що позивач має право 2 види пенсії: пенсія за віком відповідно до Закону №1058 та пенсія по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796; станом на 28.10.2021 позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія за віком відповідно до Закону №1058, проте, оскаржуваними рішеннями від 14.01.2022 позивача з 01.12.2021 переведено на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування збитків відповідно до статті 54 закону №796, виплату пенсії за рішенням суду з 01.12.2021 призупинено. При цьому, розмір пенсії після переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по інвалідності зменшився.

Суд зазначає, що згідно частин першої, другої та сьомої статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі по тексту закон №1402) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Крім того, нормами Закону №1058 не передбачено вчинення органами Пенсійного фонду України дій із призупинення виплати пенсії, призначеної чи перерахованої за рішеннями суду для її подальшого перегляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 визначено, що особам, пенсії призначені, зокрема, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

З наведених положень законодавства вбачається про наявність підстав для здійснення автоматичного перерахунку пенсії чи переведення з одного виду пенсії на інший без звернення особи у випадку, якщо за результатами такого перерахунку розмір пенсії буде збільшено.

Суд зазначає, що у рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Таким чином, відповідач як орган державної влади, який зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України, здійснюючи надані йому повноваження щодо призначення, перерахунку чи переведення з одного виду пенсії на інший, зобов`язаний керуватись вимогами пенсійного законодавства без звуження прав та інтересів осіб, у відношенні яких вчиняються такі дії.

Водночас, як зазначено судом та підтверджується матеріалами справи, після здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.12.2021 шляхом переведення його з пенсії за віком на пенсію по інвалідності оскаржуваними рішенням та розпорядженням від 14.01.2022, розмір його пенсії зменшився до 14256,74 грн; відповідно до перерахунку пенсії від 28.10.2021 на підставі рішення №932210141391 розмір пенсії позивача за віком складав 19340,00 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем було протиправно призупинено виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та зменшено розмір пенсії шляхом здійснення переведення його з одного виду пенсії на інший автоматично, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.01.2022 №932210141391 щодо призначення позивачу з 01.12.2021 пенсії по інвалідності у розмірі 14256,74 грн.

Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 14.01.2022 щодо призначення ОСОБА_1 з 01.12.2021 пенсії по інвалідності у розмірі 14256,74 грн не підлягають задоволенню як такі, що не підтверджуються документально, оскільки матеріали справи не містять такого розпорядження, а судом під час розгляду справи встановлено протиправність рішення від 14.01.2022 №932210141391, яким позивачу призначено з 01.12.2021 пенсії по інвалідності у розмірі 14256,74 грн.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиконання рішення ГУ ПФУ у Київській області від 28.10.2020 та розпорядження ГУ ПФУ у Київській області від 28.10.2021 щодо нарахування позивачу пенсії за віком у розмірі 19340,00 грн та зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі 19340,00 грн з урахуванням вже здійснених виплат не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно, оскільки скасування рішення від 14.01.2022 №932210141391, яким позивачу призначено з 01.12.2021 пенсії по інвалідності у розмірі 14256,74 грн призводить до поновлення його права на отримання пенсії у порядку та розмірі, встановленому до здійснення перерахунку даним рішенням від 14.01.2022 №932210141391, тобто у розмірі, визначеному перерахунком від 28.10.2021, відповідно до якого позивачу було перераховано пенсію за віком з 01.11.2021 по 30.11.2021 у розмірі 18540,00 грн та з 01.12.2021 довічно у розмірі 19340,00 грн.

Водночас, матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що розмір пенсії позивача після скасування рішення від 14.01.2022 №932210141391 в межах спірних відносин буде зменшений відповідачем чи виплачуватиметься у порядку та розмірах, відмінних від нарахованих рішенням від 28.10.2021 №932210141391, з урахуванням чого суд вважає, що спору щодо перерахунку пенсії у порядку, відмінному від зазначеного у перерахунку від 28.10.2021 на час звернення позивача до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому, суд відмовляє в їх задоволенні.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Також судом не приймаються доводи відповідача щодо наявності підстав для автоматичного переведення позивача на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону №796 відповідно до пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (зі змінами) «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки положеннями зазначеного пункту передбачено виявлення бажання осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, на розрахунок їх пенсії по інвалідності, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виходячи із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Водночас, як вбачається із пояснень позивача, викладених у позовній заяві, та виходячи з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивач не виявив такого бажання щодо здійснення перерахунку його пенсії відповідно до постанови КМУ №1210.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування законних підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до оскаржуваного рішення, а тому, з урахуванням частини заявлених позовних вимог, спору щодо яких станом на дату звернення до суду не існувало, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправним та скасувати рішення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) від 14.01.2022 №932210141391 щодо призначення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з 01.12.2021 пенсії по інвалідності у розмірі 14256,74 грн

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 29.08.2023.

Суддя Панченко Н.Д.