Ухвала суду № 113424776, 13.09.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3820/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь, в порядку загального позовного провадження скаргу заявника (боржника) ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи стягувача ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження : Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій, бездіяльність та скасування рішень державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ :

6 червня 2023 року, представник заявника (боржника) ОСОБА_1 адвокат Смирнов А.І. звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив суд, визнати дії державного виконавця Другого приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) по ВП № 55416346 неправомірними і протиправними, а також визнати неправомірними та скасувати постанови по ВП № 55416346 : про накладення штрафу від 09.05.2023 р. та від 14.06.2019 р., про стягнення виконавчого збору від 02.03.2023 р., про арешт коштів боржника від 02.03.2023 р., про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 14.06.2019 р., про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 14.02.2018 р., про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 02.02.2018 р., мотивуючи це не отриманням боржником вищевказаних рішень (документів) від державного виконавця, про які скаржник дізнався не в порядку ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок протиправної бездіяльності державного виконавця, а в день отримання матеріалів ВП № 55416346 29.05.2023 р.

В судове засідання представник скаржника (боржника) не з?явився, надіславши до суду заяву, в якій підтримав скаргу ОСОБА_1 , які просив задовольнити та слухати справу за його відсутності та відсутності скаржника (а.с. 76).

Заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2 в судове засідання не з?явилася, про дату. Час тамісце розгляду скарги повідомлялась належним чином, за останньою відомою скаржнику та судові місцем проживання, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адреса відсутній за вказаною адресою», причини неявки не повідомила, заяви про слухання скарги за її відсутністю або письмових пояснень не надала (а.с. 80,81).

Представник суб`єкта оскарження Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, надіславши до суду письмові заперечення, в яких категорично заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її хибною та необґрунтованою з підстав, викладених у письмових заперечення на скаргу з додатками з виконавчого провадження ВП № 55416346, в яких він просив суд, відмовити у задоволенні необґрунтованої скарги, вважаючи дії державних виконавців Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) по ВП № 55416346 по складенню оскаржуваних постанов та розрахунку заборгованості по сплаті аліментів законними, ухваленими згідно Закону України «Про виконавче провадження», а також проханням про слухання справи за його відсутності (а.с. 52-74).

Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України - неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, копії виконавчого провадження ВП № 55416346, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 447-453 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

За змістом ст. 129, 129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Обов`язковість рішення суду, як одна з засад судочинства встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на дату виконання рішення суду) - державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ч. 1 ст. 20 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповіднодо ч.3статті 71Закону України«Про виконавчепровадження» визначеннясуми заборгованостііз сплатиаліментів,присуджених якчастка відзаробітку (доходу),визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним Кодексом України.

Стаття 195 СК України передбачає - заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Згідно із ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» - судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати виходячи з правил ст. 74 Закону України № 606-XIV (606-14), відповідних норм сімейного законодавства, а також постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 (146-93-п) (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.

Згідно із п.п. 3,18,23,24 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» - при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» - у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповіднодо ст.75вказаного Закону якщорішення невиконано івиконання можебути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Згідно із ст. 447 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до пунктів 3,4 розділу ХXI «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстровану в Міністерстві

юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 - у разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати, квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, виданих стягувачем чи боржником, заяв та (або) розписок стягувача, інформації про середню заробітку плату працівника для цієї місцевості, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Частина 1 статті 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Статтею126ЦПК Українипередбачено -право навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд встановив, що на примусовому виконанні Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження АСВП № 55416346 за виконавчим листом № 2/509/3820/17 виданого Овідіопольським райсудом Одеської області 11.12.2017 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 аліментів на користь стягувача ОСОБА_2 на утримання синів : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2017 р. і до повноліття дітей (а.с. 55-73).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що держаним виконавцем були виконані наступні дії : 20.12.2017 р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та розрахунок заборгованості на підставі ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 195 СК України, копії яких було направлено сторонам провадження з викликом боржника ОСОБА_1 до відділу (а.с. 71,72).

Також, 02.02.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт та розшук майна боржника на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1

14.06.2019 р. державним виконавцем внесені відомості стосовно боржника ОСОБА_5 до ЄРБ, винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 14.06.2019 р. та постанова про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 14.02.2018 р., про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28.03.2019 р., про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання та постанова про арешт майна боржника з накладенням штрафу в сумі 10620,28 грн. (а.с. 39-46,62-63,66).

Так, 02.03.2023 р. до ВДВС надійшла заява стягувача про надання довідки про наявність заборгованості ОСОБА_1 та матеріалів виконавчого провадження, а також проханням про здійснення відповідних заходів до боржника (а.с. 61).

02.03.2023 р. винесено постанову про арешт рахунків боржника (а.с. 42).

13.03.2023 р. державним виконавцем направлено повідомлення стягувачу ОСОБА_2 про її право на звернення до органів досудового розслідування з заявою про вчинене кримінальне правопорушення боржником у виді ухилення від сплати аліментів, борг по яким станом на 01.03.2023 р. становив 147216,76 грн. (а.с. 59).

09.05.2023 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_5 у сумі 75441,68 грн. (а.с. 39).

Згідно розрахунку державного виконавця, заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів за період з 02.10.2017 р. по 12.06.2023 становить 153449,26 грн. ! (а.с. 55-58).

Суд звертає увагу на хибність тверджень представник боржника ОСОБА_1 про нібито обізнаність про оскаржені постанови державного виконавця лише 29.05.2023 р., який умисно ухиляється від сплати аліментів у розмірі 153449,26 грн., в тому числі, шляхом подання даної безпідставної скарги задля штучного затягування виконання рішення суду про стягнення аліментів, які полягають в тому, що особисто боржнику ОСОБА_1 було добре відомо про існування виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів, що підтверджується його особистим підписом про отримання ним постанови від 14.06.2019 р. про накладення штрафу у сумі 10620,28 грн. за несплату аліментів, а також про отримання боржником ОСОБА_1 особисто на руки з підписом розрахунку заборгованості по аліментам від 03.06.2019 р. на суму 53101,40 грн. (а.с. 62-63).

Вищевказані документи державного виконавця, отримані особисто на руки боржником ОСОБА_1 свідчать про обізнаність останнього про відкрите відносно нього виконавче провадження про стягнення з нього аліментів та виклики до державного виконавця, а також про існування великої заборгованості по аліментам, від сплати яких умисно ухиляється боржник ОСОБА_1 , а його підписи про отримання ним вищевказаних документів від державного виконавця підтверджують його обізнаність з матеріалами виконавчого провадження в цілому, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає хибними та голослівними твердження представника боржника ОСОБА_1 про нібито необізнаність останнього про відкрите виконавче провадження та про оскаржувані постанови державного виконавця з огляду на заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів, станом на сьогодні у розмірі 153449,26 грн., яка підтверджує відсутність будь-яких оплат по аліментам з боку боржника.

Суд вважає, що державним виконавцем у зв`язку з тим, що за боржником наявна заборгованість понад шість місяців та керуючись ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання та накладеннями штрафів.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закон України «Про виконавче провадження», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Права і обов`язки виконавців, обов`язковість вимог виконавця визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, за частиною 1 цієї статті, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 (зареєстровано в МЮУ 02.04.2012 р. за №489/20802) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень. Пунктами 6 та 7 Інструкції визначені вимоги, зокрема до постанови. Постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, вона підписується електронним цифровим підписом. У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону. Інші посадові особи органів державної виконавчої служби у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок стягнення аліментів.

Станом на час спірних правовідносин, тобто на час винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов, з 06.01.2018 р. діяла така редакція статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» із змінами, що внесені ЗУ №2234-УІІІ від 07.12.2017 року: порядок стягнення аліментів визначається законом. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2)подання заяви стягувачем або боржником; 3)надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5)закінчення виконавчого провадження. У разі виїзду боржника на постійне проживання до держави, з якою Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, за рішенням суду до виїзду боржника за кордон стягнення аліментів здійснюється за весь період до досягнення дитиною повноліття. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи- підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів. Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом. Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз`яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, орган державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом десяти днів видає довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 1404-VIII, строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

28.08.2018 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання».

Вказаним нормативно-правовим актом внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так, змінами до статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, з 28.08.2018 р. Законом № 1404-VIII встановлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Отже,суд вважає,що вищевказаніоскаржувані постанови державного виконавця про застосування обмежень до боржника - винесені державним виконавцем правомірно, доводи скарги про неправомірне встановлення державним виконавцем зазначених обмежень відносно боржника не заслуговують на увагу, як і не заслуговують уваги твердження представника скаржника (боржника) про нібито не отримання ним та необізнаність про вищевказані постанови державного виконавця з підстав, описаних вище.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скарга боржника ОСОБА_1 безпідставна та необґрунтована, з урахуванням того, що державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню та строк пред`явлення якого відповідає та узгоджується з вимогами ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», і відповідно, державним виконавцем здійснено усі можливі передбачені чинним законодавством дії щодо неупередженого, своєчасного та фактичного виконання судового рішення, що відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, а також, всі оскаржувані рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають законний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом.

Керуючись ст.ст. 126,447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», затверджену Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстровану в Міністерстві

юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, Постановою Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи стягувача ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження : Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій, бездіяльність та скасування рішень державного виконавця відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, в цей же строк, з дня отримання копії ухвали.

Повний текст судової ухвали складено та підписано 13.09.2023 р.

Суддя Гандзій Д.М.