Рішення № 11341670, 31.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2010 Справа № 1/218-2/154-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Чумаченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандинавія-Фіш", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Біо Маркетинг", м.Херсон

про стягнення 314273,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Василюк І.С., довіреність № 03/06/10-1 від 03.06.2010 р.

від відповідача: не прибув

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скандинавія-Фіш" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Біо Маркетинг" про стягнення 314273,35 грн. заборгованості та інших нарахувань за отриману покупцем продукцію (товар).

У судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав заявлені вимоги та з посиланням на обставини викладені у позовній заяві, матеріали справи та надані докази, просить стягнути на користь ТзОВ "Скандинавія-Фіш" з ТзОВ "Аква Біо Маркетинг" 278616,00 грн. основного боргу, 21375,42 грн. пені, 11144,64 грн. інфляційних збитків, 3137,29грн. - 3% річних з підстав неналежного виконання боржником господарських зобов'язань за договором поставки № 650 від 10.09.2009 року.

Відповідач - ТзОВ "Аква Біо Маркетинг" до суду не прибув, в судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття в судові засідання не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу не надав. В той же час, матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримав від позивача позовну заяву з додатком, а від суду ухвали з викликом в судові засідання призначені на 02.07.2010 року, 19.07.2010 року та 31.08.2010 року. Відповідач за даними Головного Управління статистики у м.Києві здійснив перереєстрацію юридичної адреси на м.Херсон, вул.Перекопська, 169, але засобами поштового зв'язку ТзОВ "Аква Біо Маркетинг" не знайдено.

Згідно положень ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Призначаючи розгляд справи тричі, суд надавав можливість сторонам, в тому числі і відповідачу, підготувати та подати всі необхідні документи для вирішення спору по суті, безпосередньо прийняти участь в судовому засіданні.

Відповідач не прибув, наданими йому правами не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позов з обґрунтуванням причин несплати боргу або його відсутності, реєстраційних документів не виконав.

Статтями 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходились у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Суд вважає, що ним були дотримані процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін, включаючи відповідача, про розгляд справи. Неодноразове відкладення розгляду справи суд здійснював на підставі положень ст.77 ГПК України, з підстав нез'явлення в судове засідання відповідача, використовуючи своє право на такі процесуальні дії, з метою об'єктивного розгляду справи та прийняття правильного рішення. В той же час, законом передбачено, що, якщо суд вважає наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може не відкладаючи розгляд справи, вирішити спір по суті. Статтею 75 ГПК України, визначено, що при неподанні витребуваних судом матеріалів справу також може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі матеріалів і доказів, що знаходяться у справі і надані позивачем.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника позивача, дослідивши правовідносини сторін і умови договору між ними, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Скандинавія-Фіш" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Біо Маркетинг" було укладено договір поставки № 650 на поставку товару. У відповідності до умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Скандинавія-Фіш" (продавець) далі -позивач, зобов'язується поставляти, а товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Біо Маркетинг" (покупець) далі - відповідач, зобов'язується приймати та сплачувати товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного Кодексу України).

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі і поставив відповідачу товар за видатковими накладними в яких зазначається найменування, асортимент, кількість та ціна товару (п. 1.1. договору), а саме:

18.11.2009р. на суму 32 901,00 (видаткова накладна №СФ-0010744)

25.11.2009р. на суму 84 006,60 (видаткова накладна №СФ-0011147)

19.12.2009р. на суму 238 306,00 (видаткова накладна №СФ-0012705)

26.12.2009р. на суму 107 402,40 (видаткова накладна №СФ-0013448)

Відповідачу за зазначеними видатковими накладними було поставлено товар на загальну суму 462616,00 гривень 00 копійок.

Товар було прийнято відповідачем, який підписав відповідні товарні накладні в порядку, передбаченому договором. Пунктом 1.4. договору передбачено, що момент переходу до покупця права власності, та відповідно ризиків, яким може піддаватися товар, визначається датою підписання покупцем видаткової накладної на отримання товару від продавця, що підтверджує факт передачі кількості товару та його вартість.

Відповідач порушив вимоги договору в частині оплати за отриманий ним товар в строки вказані в видаткових накладних з урахуванням пункту 3.3. договору. Відповідач розрахувався лише частково, а саме: 25500,00 грн. - від 18.12.2009р.; 14500,00 грн. - від 21.12.2009р.; 45000,00 грн. - від 19.01.2010р.; 30000,00 грн. - від 20.01.2010р.; 20000,00 грн. - від 02.02.2010р.; 20000,00 грн. - від 05.02.2010р.; 20000,00 грн. - від 31.03.2010р.; 9000,00 грн. - від 13.04.2010р.; що підтверджується відповідними банківськими виписками, всього на - 184000,00 грн.

Відповідно до п.3.3. договору платіж вважається сплаченим після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На даний час заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений (станом на 07.06.2010 року) товар складає 278616,00 грн. Вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими, забезпеченими відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України, позивач здійснив нарахування для стягнення з відповідача 11144,64 грн. збитків від інфляції та 3137,29 грн. - 3% річних за період з 20.01.2010 року по 07.06.2010 року.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як слідує з приписів зазначеної норми, сума інфляції та річних нараховуються на суму боргу основного грошового зобов'язання.

Передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним коштами, які підлягають сплаті кредитору. Враховуючи зазначене, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних входять у склад грошового зобов'язання. Три проценти річних за період з 20.01.2010 року по 07.06.2010 року складає 3137,29 грн., а збитки від інфляції за той же період дорівнюють 11144,64 грн. Ці розрахунки судом перевірені і визнаються правильними, і таким чином зазначені вище вимоги суд визнає такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони не протирічать нормам чинного законодавства.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 21375,42 грн. пені на підставі пункту 4.1. договору поставки № 650 від 10.09.2009 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу). Дана позовна вимога щодо стягнення пені задоволенню не підлягає з огляду на наступні підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж Кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за своєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. N 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. N 2921-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вказаних обставин суд вважає, що пункт 4.1. договору № 650 від 10.09.2009 року є таким, що суперечить чинному законодавству, а тому застосуванню не підлягає.

Суд також прийшов до висновку про те, що ТзОВ "Скандинавія-Фіш" та ТзОВ "Аква Біо Маркетинг" за договором поставки не узгодили відповідальність покупця з питань несвоєчасної оплати або прострочення оплати за отриманий товар. Відповідний пункт договору (п.4.1.) не містить даних про початок нарахування пені, строк її нарахування пені, строк її нарахування, прив'язаність до плаваючої величини облікової ставки НБУ та інших суттєвих даних щодо порядку, підстав та методики нарахування цієї штрафної санкції.

Таким чином, з ТзОВ "Аква Біо Маркетинг" на користь ТзОВ "Скандинавія-Фіш" підлягає стягненню 278616,00 грн. основного боргу, 11144,64 грн. збитків від інфляції та 3137 ,29 грн. - 3% річних. Нарахування здійснені позивачем в порядку ст.625 ЦК України судом перевірені та визнаються правильними.

Судові витрати по справі в порядку ст.49 ГПК України суд покладає на відповідача, з вини якого спір доведено до судового розгляду, пропорційно розміру задоволених вимог (92,20%).

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Біо Маркетинг", 73000 м.Херсон, вул.Перекопська, 169, код ЄДРПОУ 35138286, р/р. не відомий на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандинавія-Фіш", 02099 м.Київ, вул.Зрошувальна, 5 (фактична адреса 03680 м.Київ, Столичне Шосе, 100), код ЄДРПОУ 33693449, р/р. не відомий - 278616,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч шістсот шістнадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 11144,64 грн. (одинадцять тисяч сто сорок чотири грн. 64 коп.) збитків від інфляції, 3137,29 грн. (три тисячі сто тридцять сім грн. 29 коп.) 3% річних, 2928,98 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім грн. 98 коп.) сплати державного мита, 217,59 грн. (двісті сімнадцять грн. 59 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Визнати недійсним пункт 4.1. договору поставки № 650 від 10.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скандинавія-Фіш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Біо Маркетинг".

Суддя С.В.Скобєлкін

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 17.09.2010 р.