Рішення № 113413812, 13.09.2023, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1527/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2023 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Калетинець Б.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі та закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії АА №00012279 від 21.07.2023 р. та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування позову зазначає, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00012279, винесеною 21.07.2023 р. старшим інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті ОСОБА_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Зазначена постанова мотивована тим, що 27.05.2023 р. о 10 год. 24 хв. за адресою Н-25, км 207 + 225 Рівненської області, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортних засіб RENAULT MAGNUM 460, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України : навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5,2 % (1,092 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тонна та відстані між осями 1,3 м або менше, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Вищевказану постановувважає незаконною,необгрунтованою ітакою,що підлягаєскасуванню у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Позивач зазначає, що він є власником вищевказаного транспортного засобу RENAULT MAGNUM 460, д.н.з. НОМЕР_1 , та власником спеціалізованого напівпричепу самоскида FRUEHAUF, д.н.з. НОМЕР_2 , з використанням якого здійснювалось перевезення вантажу, є ОСОБА_3 .

Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог ст.283 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та Порядку фіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, та містить формальне викладення фабули адміністративного правопорушення.

Вважає, що прилад автоматичної фіксації порушень та автоматичного зважування, з використанням якого здійснювалась фіксація правопорушення, не відповідає вимогам нормативно-правових актів про метрологію і метрологічну діяльність, оскільки строк дії свідоцтва про повірку технічного засобу закінчився 01.12.2022 року, тобто до дати правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину.

У зв`язку з викладеним просить скасувати постанову посправі проадміністративне правопорушенняу сферібезпеки наавтомобільному транспорті,зафіксоване вавтоматичному режимі,стосовно особи,яка маєреєстрацію місцяпроживання/перебуванняна територіїУкраїни серіїАА №00012279від 21.07.2023р.та закритисправу проадміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Ухвалою судувід 24серпня 2023року відкритопровадження тапризначено справудо розглядуза правиламиспрощеного позовногопровадження безвиклику сторін,відповідачу встановленострок дляподання відзивуна позовнузаяву.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що фіксацію адміністративного правопорушення було здійснено з дотриманням Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженої постановою КМУ №1174 від 27.12.2019 р.

Зазначає, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.

Зазначає, що ряд відомостей, які враховуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надаються з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, ведення якого здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС.

Згідно п.3 Розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом МВС України № 779 від 06.11.2020 р., до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

Разом з тим, процедура внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу визначена Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ, затвердженого постановою КМУ №1197 від 14.11.2018 р.

Не внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого не внесення, зумовлює автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстровано транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.

На момент винесення оскаржуваної постанови відомості про належного користувача транспортного засобу RENAULT MAGNUM 460, д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепу самоскида FRUEHAUF, д.н.з. НОМЕР_2 , в розуміння Порядку внесення відомостей про належного користувача, в ЄДРТЗ були відсутні, у зв`язку з чим до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.132-1 КУпАП притягнуто саме власника транспортного засобу вантажного сідлового тягача ОСОБА_1 .

Відповідач зазначає, що згідно оскаржуваної постанови зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу, що рухався через пункт автоматичногокомплексу габаритно-ваговогоконтролю та встановлено, що кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь, відстань між вісями

1-2: 4130 мм, 2-3: 5060 мм, 3-4: 1300 мм, 4-5: 1290 мм; навантаження на вісь 1 - 7250 кг, 2 - 10550 кг, 3 - 8500, 4 - 8650 кг, 5 - 9150 кг; загальна маса - 44200 кг, та перевищення нормативно вагових параметрів транспортного засобу, визначених п.22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010.

Відсоткове та натуральне значення перевищення максимального допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.

Відповідач звертає увагу, що технічний засіб фіксації адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам встановленим чинним законодавством, на підтвердження чого надав копію сертифікату перевірки типу та копію сертифікату відповідності, водночас вказуючи на те, що строк дії вищевказаних сертифікатів на період воєнного стану був чинним згідно постанови КМУ «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» № 412 від 05.04.2022 року.

Позивачем не наведено жодних належних, допустимих та достатніх доказів на спростування позиції відповідача, якою він керувався при притягненні особи до адміністративної відповідальності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

За таких обставин, суд вирішує справу без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2023 р. старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. винесено відносно ОСОБА_1 постанову посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекина автомобільномутранспорті,зафіксоване вавтоматичному режимі,стосовно особи,яка маєреєстрацію місцяпроживання/перебуванняна територіїУкраїни серіїАА №00012279, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.

Зі змісту вказаної постанови та матеріалів справи, зокрема, з фототаблиць долучених до оскаржуваної постанови із зображенням вантажного сідлового тягача із спеціалізованим напівпричепом, вбачається, що ОСОБА_1 як відповідальна особа 27.05.2023 року о 10 год. 24 хв. на автодорозі Н-25, км 207 + 225 Рівненської області допустив рух транспортного засобу марки «RENAULT MAGNUM 460Ц, д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепу самоскида марки «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів, визначених п.22.5 ПДР України : навантаження на строєні осі транспортного засобу перевищує на 5,2 % (1,092 тон), при дозволеному максимальному навантаження на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3 м або менше, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «RENAULT MAGNUM 460», д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на позивача ОСОБА_1 , та згідно іншого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , спеціалізований напівпричіп-самоскид марки «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_3 .

З доводів позивача та товарно-транспортної накладної № 000047840 від 27.05.2023 року судом встановлено, що з використанням належного позивачу на праві власності вищевказаного вантажного сідлового тягача RENAULT MAGNUM 460, д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричіпа-самоскида марки «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 , належного ОСОБА_3 , здійснювалось перевезення вантажу (піску з відсівом), та замовником, вантажоодержувачем і автоперевізником вантажу був позивач - ФОП ОСОБА_1 , вага відправленого вантажу складала 25300 кг.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно ч.2 ст.132-1 КУпАп передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і велиговаговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі : 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% .

Відповідно до примітки зазначеної статті, підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ч.1 і 2 цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до ч.1ст.14-1КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Статтею 14-3 КУпАПпередбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті122-2, частинами другою і третьою статті132-1цьогоКодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбаченихстаттею 279-7 цього Кодексу.

Згідно ст.279-7КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першійстатті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу врегульовано «Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів», затвердженого постановою КМУ №1197 від 14.11.2018р.

Відповідно до підпункту 3 п.2 вищевказаного Порядку належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Положеннями пунктів 30-32 вищевказаного Порядку визначено порядок внесення відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички).

Внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому вищевказаним Порядком.

Разом з тим, не внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого не внесення, зумовлює автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстровано транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів на підтвердження внесення відомостей щодо будь-якої третьої особи як належного користувача вищевказаних транспортних засобів.

Водночас з наведеним, суд приймає до уваги, що спеціалізований напівпричіп-самоскид з технічної точки зору самостійно (без вантажного сідлового тягача) рухатися не може, та рух спеціалізованого напівпричіпа-самоскида здійснюється виключно за допомогою вантажного сідлового тягача, а відтак на переконання суду відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними та великоваговими транспортними засобами обгрунтовано покладається на фізичну особу,за якоюзареєстровано транспортнийзасіб -вантажний сідловийтягач марки«RENAULTMAGNUM460»,д.н.з. НОМЕР_1 .

Отже, суб`єктом порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами за ч.2 ст.132-1 КУпАП є особа, що передбачена у ч.1ст.14-3 КУпАП, тобто, в даному випадку це фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а саме позивач, що підтверджується наданою ним копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вантажного сідлового тягача.

З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням п.22.5 ПДР України.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою КМУ від 10.10.2001 №1306, порушення якого ставиться у провину позивачу, встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли хоча б один з їх параметрів не перевищує гранично допустимі максимальні значення, зокрема :

- підпунктом «в» п.22.5 ПДР передбачено максимальні значення навантаження на вісь (в залежності від їх кількості та відстані одна від одної), в тому числі, встановлено максимальне значення навантаження на строєні осі, якщо відстань між осями 1,3 метра або менше, для доріг державного значення 21 т, та для доріг місцевого значення 13 т.

Водночас пунктом 22.5 ПДР України передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно доПравил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами,затверджених постановоюКМУ №30від 18січня 2001р.«Про проїздвеликогабаритних тавеликовагових транспортнихзасобів автомобільнимидорогами,вулицями тазалізничними переїздами».

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КМУ №1174 від 27.12.2019 року.

Відповідно до п.7 вказаного Порядку фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Пунктами 11-17 вказаного Порядку визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбаченіКодексом України про адміністративні правопорушення.

Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про:

- засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);

- фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;

- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.

Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Судом встановлено, що габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі Н-25, км 207 + 225 Рівненської області.

На підтвердження того, що вимірювальна техніка була у справному стані та відповідала вимогам технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, відповідачем надано сертифікат перевірки типу, виданий 17.06.2021 року ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», чинний до 16.06.2031 року, та сертифікати відповідності № UA.TR.113-001_62/02F-21 і № UA.TR.113-001_62/04F-21, видані 02.12.2021 року ННЦ «Інститут метрології», чинні до 01.12.2022 року.

Доводи позивача, в яких він заперечує відповідність приладу автоматичноїфіксації порушеньта автоматичногозважування,з використаннямякого здійснюваласьфіксація правопорушення,вимогам нормативно-правовихактів прометрологію іметрологічну діяльність, суд до уваги не приймає, оскільки згідно постанови КМУ «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» № 412 від 05.04.2022 року, позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Вищевказана постанова КМУ № 412 від 05.04.2022 року станом на дату події вчинення правопорушення 27.05.2023 року була чинною, а відтак судом не встановлено правових підстав ставити під сумнів достовірність параметрів транспортного засобу фактично зафіксованих за результатами автоматичної фіксації в момент вчинення адміністративного правопорушення.

За результатами автоматичної фіксації транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення вагові та інші параметри транспортного засобу вантажного сідлового тягача марки «RENAULT MAGNUM 460», д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепу самоскида марки «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 , становили : кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь, відстань між вісями 1-2: 4130 мм, 2-3: 5060 мм, 3-4: 1300 мм, 4-5: 1290 мм; навантаження на вісь 1 - 7250 кг, 2 - 10550 кг, 3 - 8500, 4 - 8650 кг, 5 - 9150 кг; загальна маса - 44200 кг.

Таким чином, загальне навантаження на строєні осі (3-4-5), відстань між якими не перевищує 1,3 метра, становить 26300 кг (8500+8650+9150 = 26300 кг).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, розрахунок % перевищення позивачем встановлених вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами виконано згідно наступної формули : % перевищення = (( Х факт. Х норм. похибка пристрою) / Х норм. ) х 100 %, та з урахуванням похибки вимірювального пристрою, передбаченої ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь», судом встановлено, що перевищення маси по строєним осям становить 5,2 %, виходячи з наступного розрахунку ((26300 кг - 21000 кг - (26300 кг х 16 %)) / 21000 кг) х 100 % = 5,2 %, де 26300 кг навантаження на строєні 3-4-5 вісі, 21000 кг максимальне значення навантаження на строєні вісі, якщо відстань між осями 1,3 метра або менше, 16 % - значення похибки для параметру навантаження на смтроєні вісі транспортного засобу згідно вищевказаного ДСТУ OIML R 134-1:2010.

Судом встановлено, що перевищення навантаження на строєні вісі транспортного засобу мало місце на 5,2 % (1,092 тони), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі з відстанню між осями 1,3 м або менше 21 тонна, в тому числі зафіксовано на фотокартках із зображенням транспортного засобу та його номерного знаку, які отримані за результатами автоматичної фіксації правопорушення.

Доводи позивача про те, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові спростовуються товарно-транспортною накладною №000047840 від 27.05.2023 року суд до уваги не приймає, оскільки наявність вищевказаної товарно-транспортної накладної не свідчить про відсутність факту перевищення ваги, оскільки така товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності (обліку), а тому не може мати визначальний (пріоритетний) вплив в межах даної справи та повинна оцінюватись в сукупності з іншими доказами.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до 1 Розділу Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Наведене формулювання свідчить, що ТТН в першу чергу є документом комерційно-господарського характеру, що складається суб`єктами підприємницької діяльності з метою обліку товарно-матеріальних цінностей.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 липня 2019 року у справі №802/518/17-а, в якій судом було зазначено, що посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортної накладної, з урахуванням нормативної ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, Верховний Суд вважає необґрунтованими. Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженоюнаказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. №512.

Пунктом 1 Розділу ІІІнструкції №512передбачено, що уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті122-2, частинами другою та третьою статті132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Згідно з п.2 Розділу ІІІнструкції №512, уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Пунктом 3 Розділу ІІІнструкції №512передбачено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієїІнструкції.

Таким чином, враховуючи, що сформована системою в автоматичному режимі постанова виноситься без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено пунктом 3 Розділу ІІІнструкції №512, а також враховуючи, що ні Порядком №1174, а ніІнструкцією №512не передбачено перед винесенням постанови складення будь-яких інших матеріалів (актів, довідок зважування тощо), можливість перевірити правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2ст.132-1 КУпАПвиникає у уповноваженої на те особи, в тому числі суду, на підставі дослідження інформації від автоматичних пунктів, яка передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що з них являється за можливе встановити метадані, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку №1174.

Судом також враховується, що відповідач у відзиві на позовну заяву навів як формулу розрахунку перевищення ваги, так і фактичний розрахунок перевищення допустимої ваги з урахуванням похибки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт перевищення встановлених вагових обмежень вказаного транспортного засобу, власником якого є позивач, доведений в повній мірі.

Доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та іншим нормативно-правовим актам, є безпідставними, оскільки інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення, тому суд приходить до висновку, що оскражувана постанова в повній мірі відповідає формі, затвердженій додатком 1 вказаної інструкції.

Зміст оскаржуваної постанови відображає всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому доводи позивача про відсутність в оскаржуваному рішенні суб`єкта владних повноважень необхідного обсягу інформації є необґрунтованими.

Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.2 ст.132-1 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування постанови про накладення штрафу не підтверджена зібраними у справі доказами, є необґрунтованою, та у зв`язку з чим, не підлягає задоволенню.

При цьому, інші доводи позивача не спростовують висновків суду про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вина позивача доводиться належними та допустимими доказами. Водночас, позивачем не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.73-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 295 КАС України,-

у х в а л и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження юридичної особи: 01135, м.Київ, просп.Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серія АА №00012279 від 21.07.2023 року - відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.09.2023 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.