Рішення № 11341111, 10.09.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2010 р. Справа № 6/74/10

м. Миколаїв

За позовом: Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», м. Київ, вул. Дегтярівська, 36.

До відповідача: Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод”, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120.

                                                  Суддя Ткаченко О.В.

                    Представники:

Від позивача Шендріков Д.О., довіреність від 07.07.2010 року № Д-745/2010.

Від відповідача представник не з'явився. ПРЕДМЕТ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 444249,30 грн. на відшкодування збитків, 507624,29 грн. пені; 63191,16 грн. –штрафу.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, заперечень проти позовних вимог та доказів, що їх обґрунтовують, не надав. Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Від відповідача до судового засідання надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку зі знаходженням представника у відрядженні, що підтверджено відповідними документами.

Представник позивача у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечував.

Ухвалою від 05.08.2010 року про порушення провадження у справі відповідача було зобов’язано у випадку наявності заперечень надати суду та позивачу відзив по суті позовних вимог.

Як свідчить поштове повідомлення про вручення, ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 17.08.2010 року.

Ухвалою від 19.08.2010 року розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено на 10.09.2010 року о 10:00 для надання йому можливості підготувати та надати заперечення.

Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи відсутність станом на день розгляду справи відзиву з обґрунтованими запереченнями проти позовних вимог, суд не вбачає підстав для перенесення розгляду справи та задоволення клопотання відповідача. Крім того, відповідач не був позбавлений права направити у судове засідання іншого, в розумінні ст. 28 ГПК України, уповноваженого представника.

          На підставі ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

встановив:

20.05.2009 р. між ДП МОУ «Миколаївський ремонтно-механічний завод»(комітент) та ДП з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(комісіонер) було укладено договір комісії № USE-16.4-114-D/К-09, згідно умов якого комісіонер (позивач) зобов'язався за дорученням комітента (відповідач) за плату вчинити від свого імені в інтересах та рахунок комітента правочин (зовнішньоекономічний контракт) з продажу коліс та повітряних редукторів для БТР-80А у кількості, визначеній у додатку № 1 до договору комісії.(п. 1.1., 1.2., 2.1.)

У відповідності до п. 5.2. договору комісії погоджена комітентом ціна продукції складає 194528,00 євро, наводиться у специфікації та сформована з урахуванням вартості продукції, а також, зокрема, комісійної плати, інших витрат згідно п. 3.2.3. договору.

За умовами п. 5.3. договору комісії сторони погодили, що за виконання доручення, зазначеного в даному договорі комісіонер отримує комісійну плату, разом із нарахованим ПДВ, у розмірі 7% від ціни продажу продукції, що становить 13616,96 євро та 96 євроцентів.

За змістом п. 5.3.1. договору комісії загальна сума витрат, які комісіонер утримує з коштів комітента не повинна перевищувати 10091,04 євро. Кошти, які залишились невикористаними після виконання доручення комісіонером, утримується комісіонером в якості додаткової комісійної плати.

Згідно п. 5.4. договору комісії право комісіонера на комісійну плату виникає з моменту укладення контракту.

У відповідності до п. 5.7. договору комітент доручає комісіонеру передбачити в контракті порядок проведення покупцем платежів, за яким:

- 50% від погодженої комітентом ціни продукції (п. 5.2.) буде перераховано протягом 15 днів з дати набуття чинності контрактом;

- 50% вартості першої партії продукції буде перераховано протягом 5 днів з дати передачі відповідної партії продукції на комісію;

- 50% вартості другої партії продукції буде перераховано протягом 5 днів з дати передачі відповідної партії продукції на комісію.

При цьому пунктом 5.8. договору сторони погодили, що отримані грошові кошти перераховуються комісіонером комітенту протягом 5 днів після надходження відповідних коштів на рахунок комісіонера.

Як свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення від 05.08.2009 року № 362, на виконання п. 5.3. договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 51246,00 євро.

За передбаченими п. 1 Додаткової угоди до договору комісії № USE-16.4-114-D/К-09 від 20.05.2009 року умовами сторони погодили, що в забезпечення виконання наданого комітентом доручення (п. 5.7. договору) комісіонер перерахує 20% погодженої комітентом ціни продукції, що складає 34164,00 євро в 30-денний строк з дати підписання цієї додаткової угоди.

На виконання вказаного пункту договору у відповідності до платіжного доручення від 06.08.2009 року № 2030 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 378236,58 грн., що за курсом НБУ (11,071203 грн. за 1 євро) еквівалентно 34164,00 євро.

Таким чином станом на 06.08.2009 року відповідачем на рахунок позивача було перераховано кошти в сумі 50% від погодженої відповідачем ціни продукції в загальному розмірі 85 410,00 євро.

За передбаченими п. 4.1. договору комісії умовами комітент зобов’язався передати продукцію двома партіями в місці передачі (склад комітента) у строк не більше 90 днів з дати першого перерахування коштів комітенту в наступному порядку: перша партія продукції-через 55 днів з дати перерахування коштів комітенту, а друга партія –через 25 днів з дати передачі на комісію першої партії продукції.

Як свідчить акт приймання-передачі від 27.08.2009р., на виконання умов договору 27.08.2009 відповідач передав першу партію продукції у кількості 8 од. коліс та 1 повітряний редуктор на загальну суму 9 960,00 євро за ціною контракту. При цьому, згідно з умовами договору комісії після утримання позивачем належних йому сум на відшкодування витрат та комісійної плати, відповідачеві за передану продукцію належать кошти в сумі 8 746,13 Євро.

У зв'язку з передачею першої партії продукції, згідно з умовами п. 5.7. Договору комісії, платіжним дорученням № 399 від 27.08.2009 р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 4 373,07 Євро, що становить 50% вартості першої партії продукції на суму 8 746,13 Євро.

Згідно з умовами п. 4.1.2 договору комісії друга партія продукції у кількості 148 од. коліс і 19 редукторів повинна була бути передана в строк через 25 днів з дати передачі першої партії продукції, тобто в строк до 22.09.2009р.

Проте, як свідчить Акт приймання-передачі від 20.10.2009р., відповідач 20.10.2009р., тобто з простроченням на 28 днів, передав тільки частину другої партії продукції, а саме 72 од. коліс та 9 редукторів на суму 89 640,00 євро.

Як свідчить лист від 20.11.2009 року № 996 (а.с. 47) надісланий відповідачем на адресу позивача, відповідач був готовий здійснити передачу решти продукції у кількості 76 коліс та 10 редукторів 15.12.2009 року, проте як вказує позивач, відповідачем залишились невиконаними договірні зобов’язання щодо передачі продукції у кількості 76 коліс та 10 редукторів.

За фактично передану частину другої партії продукції згідно з умовами договору комісії відповідачеві належали кошти в сумі 78 715,17 Євро.

У відповідності до п. 5.7. договору комісії, позивач платіжним дорученням № 522 від 27.10.2009р. перерахував відповідачеві кошти в сумі 39 357,58 євро, що становить 50% вартості другої партії продукції на суму 78715,17 євро. Таким чином, відповідач отримав від позивача кошти на загальну суму 129140,65 євро, з яких 87 461,30 євро –кошти, отримані відповідачем за фактично поставлену ним продукцію у кількості 80 од. коліс та 10 редукторів, а 41679,35 євро –кошти, отримані відповідачем на виконання зобов’язання з передачі продукції, яке залишилось невиконаним.

Крім того, у відповідності до п. 3.1.4. договору комісії протягом 30 днів по виконанні доручення комісіонер зобов’язався представити комітенту звіт.

Комісіонером в підтвердження виконаних ним зобов’язань та здійснених витрат за договором комісії надано звіти №1 від 05.08.2009 року, № 2 від 31.08.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року, № 4 від 28.05.2010 року. (а.с. 40-42, 56)

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За приписами ч. 1 ст. 1016 ЦК України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Таким чином, з огляду на викладені норми відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, чим порушив умови п.п. 3.2.1, п. 3.1., п.п. 4.1.2 п. 4.1. договору комісії, ч. 1 ст. 1016 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержану нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст . 1024 ЦК України Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

З огляду на викладене суд вважає цілком правомірно та обґрунтовано заявленими вимоги позивача щодо стягнення 46715,69 євро у тому числі:

- 41679,35 євро –різниця між фактично перерахованими відповідачу коштами та належними йому коштами за виконану частину зобов’язання;

- 3 723,08 євро –сума комісійної додаткової додаткової комісійної плати Позивачу відповідно до умов Додаткової угоди №1 до Договору комісії;

- 1 313,26 євро - сума фактично здійснених позивачем витрат, яка не була утримана при пропорційному утриманні належних позивачеві сум коштів згідно з п. 5.9 Договору комісії, але на яку позивач має право відповідно до п. 3.2.3 Договору комісії та ст. 1024 Цивільного кодексу України.

При цьому позивач просить стягнути 46715,69 євро в гривні, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.06.2010 року (9,5096380 грн.=1євро) становить 444249,30 грн.

Відповідно до п. 10.1 договору комісії за порушення термінів передачі продукції на комісію, комітент сплачує комісіонеру пеню у розмірі 0,3% ціни продажу невчасно переданої продукції за кожний день затримки передачі.

Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем строків передачі продукції, а саме: 72 од. коліс та 9 редукторів - на 28 днів (з 23.09.2009 по 20.10.2009), 76 коліс і 10 редукторів - на 161 день (з 23.09.2009 по 02.03.2010), визначений позивачем у відповідності до наданих пояснень до розрахунку розмір пені за вказані періоди прострочення становить 53 379,98 євро, що за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на 10.06.2010, складає (9,5096380 грн. = 1 євро) 507 624,29 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 22, 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у такому розмірі:

-          за порушення умов зобов'язання щодо якості робіт, послуг стягується штраф у розмірі двадцять відсотків вартості неякісних робіт, послуг;

-          за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 1 Статуту ДК "Укрспецекспорт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.1996 № 1247 "Питання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення"

позивач є державним підприємством, заснованим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.96 № 944.

Таким чином, позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки і у зв’язку з простроченням відповідача на строк понад 30 днів, просить стягнути з відповідача штраф згідно з ч.2 ст. 231 ГК України у розмірі семи відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, що складає суму 6 644,96 євро, що за офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним банком України на 10.06.2010, складає (9,5096380 грн. = 1 євро) 63191,16 грн.

Враховуючи, що позивач обґрунтував позов доданими до нього матеріалами, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод” (м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120, ЄДРПОУ 07856371) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ЄДРПОУ 21655998) 444249,30 грн. (чотириста сорок чотири тисячі двісті сорок дев’ять грн. 30 коп.) на відшкодування збитків, 507624,29 грн. (п’ятсот сім тисяч шістсот двадцять чотири грн. 29 коп.) пені; 63191,16 грн. –штрафу (шістдесят три тисячі сто дев’яносто одна грн. 16 коп.), 10150,65 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

Повне рішення складено: «15»вересня 2010 року