Ухвала суду № 113408449, 12.09.2023, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/551/22

ЄУН 226/551/22

Провадження № 1-кп/226/114/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку запобіжного заходу

12 вересня 2023 року колегія суддів Димитровського міського суду Донецької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Красноармійськ Донецької області, з середньою загальною освітою, одружений, має неповнолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судимому 20.06.2013 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.185 ч.2, ст.ст.75,76 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, 20.08.2013 Димитровським міським судом Донецької області за ст.187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 13.11.2019 умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 13 днів, не працюючому, проживаючому в АДРЕСА_1 , за ст.115 ч.2 п.1, п. 6, ст.187 ч.4, ст.194 ч.2, 289 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.1, п. 6, ст.187 ч.4, ст.194 ч.2, 289 ч.2 КК України. Судовий розгляд кримінального провадження знаходиться на стадії допиту свідків. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 обрано у виді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», строк дії якого спливає 14.09.2023.

У зв`язку зі спливом строку запобіжного заходу та неможливістю закінчення судового розгляду до 14.09.2023 прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Підставою для цього прокурор зазначає продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ст.177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та неможливість забезпечення належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків шляхом застосування до нього іншого, більш м`якого запобіжного заходу, так як, на думку прокурора, обвинувачений, розуміючи невідворотність та суворість передбаченого законом покарання, яке йому загрожує в разі доведення його вини, з метою його уникнення може переховуватися від суду, скориставшись в тому числі військовим станом та запровадженою в Донецькій області евакуацією населення або виїхати на тимчасово окуповану територію. Крім цього, може чинити незаконний вплив на ще недопитаних свідків, що може призвести до зміни ними показань на його користь та уникнення законного та справедливого покарання, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, так як є особою, схильною до вчинення злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник проти клопотання заперечували. В обґрунтування своєї позиції обвинувачений звертав увагу на відсутності у сторони обвинувачення доказів його вини та безпідставності тривалого тримання його під вартою. Захисник ОСОБА_9 , підтримавши позицію свого підзахисного, вважав наведені прокурором ризики недоведеними і посилаючись на наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків - дружини, їх спільної малолітньої дитини, малолітньої дитини дружини, яка проживає в сім`ї і є особою з інвалідністю, непрацездатних за віком батьків, а також наявність у обвинуваченого на праві спільної сумісної власності частки житла, просив суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту, вважаючи, що тривале тримання обвинуваченого під вартою не відповідає практиці Європейського Суду з прав людини та не є виправданим.

Надавши оцінку доводам та аргументам сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з такого.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків, тощо).

У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як слідує з висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, він обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я осіб, які зазнали нападу, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинених особою, яка раніше вчинила розбій; умисному вбивстві двох осіб з корисливих спонукань; незаконному заволодінні транспортним засобом та умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тобто кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.187 ч.4, ст.115 ч.2 п.п.1,6, ст.194 ч.2 та ст.289 ч.2 КК України, які згідно визначеної законом класифікації відносяться до тяжких, за які передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, та особливо тяжких злочинів, покарання за які визначено від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, що вказує на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, а вірогідність настання його ще й в умовах воєнного стану є вкрай високою. Крім цього, підставою вважати такий ризик існуючим дає суду і поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування, коли обвинувачений переховувався від слідства, намагаючись сховатися вдома, де і був виявлений працівниками поліції.

Аналізуючи існування вказаного вироку, суд також бере до уваги особу обвинуваченого, його моральність, місце проживання, розташоване неподалік місця активних бойових дій, відсутність у обвинуваченого певного роду занять та враховує практику Європейського Суду з прав людини, згідно якої хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів («Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2021).

Оцінюючи заявлений прокурором ризик впливу на свідків, суд зобов`язаний врахувати, що кримінальне провадження знаходиться на стадії допиту свідків, основним з яких є свідок ОСОБА_10 , з якою обвинувачений перебував у близьких стосунках та яка ще не допитана, що створює ризик незаконного впливу на неї зі сторони обвинуваченого з метою схилити її до вигідних йому показань. Тому цей ризик, незважаючи на те, що з урахуванням вже допитаних судом свідків кримінального провадження він дещо знизився, все ж є існуючим та актуальним, оскільки сторона захисту на допиті вказаного свідка наполягає.

Виходячи з оцінки особистості обвинуваченого, який офіційного працевлаштування і джерела доходу не має, його репутації та морального обліку, способу його життя, неодноразових притягнень до кримінальної відповідальності та суспільної небезпечності, не виключається і можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень, що дає суду об`єктивні підстави вважати цей ризик також прокурором доведеним.

Таким чином, з`ясувавши обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, суд дійшов висновку про доведеність прокурором продовження існування ризиків, що були підставою для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обгрунтованість клопотання.

Погоджуючись з доводами прокурора про доцільність продовження обвинуваченому тримання під вартою, суд бере до уваги положення ст.177,178, 194, 331 КПК України та практику Європейського Суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин і може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу є недостатніми для застосування більш м`якого запобіжного заходу та непереконливими, так як обставин, які б свідчили про зникнення ризиків, які обумовлювали обрання обвинуваченому запобіжного заходу або які б вказували на можливість уникнення існуючих ризиків шляхом застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, судом не встановлено, а стороною захисту не наведено. Наявність у обвинуваченого сім`ї, частки житла на праві власності, на що посилався адвокат, самі по собі не можуть мінімізувати встановлені ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Питання доведеності чи недоведеності винуватості обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, на чому наголошував в судовому засіданні сам обвинувачений, на даному етапі судового розгляді не вирішується, так як повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення суд наділений при виході в нарадчу кімнату.

Отже, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту, на чому наполягала сторона захисту, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам, тому продовження запобіжного заходу обвинуваченому є доцільним та об`єктивно виправданим, так як в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, і не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ст.115 ч.2 п.1, п. 6, ст.187 ч.4, ст.194 ч.2, 289 ч.2 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» по 10 листопада 2023 року включно без застосування застави.

В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою, яка тримається під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.

Вступна і резолютивна частини ухвали проголошені 12.09.2023. Повний текст ухвали оголошено 13.09.2023 о 08.30 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3