Рішення № 11340580, 09.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010Справа №2-1/3563-2010 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1); (АДРЕСА_2),

до відповідача Приватного підприємства «Тихе», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Павленко, 4-а),

про стягнення 2815,41грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_2., представник, довіреність від 05.07.2010р.,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Тихе» про стягнення суми боргу за договором поставки № 1783/06 від 31.12.2006р. в розмірі 2323,28грн. та пені в розмірі 206,13грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за договором купівлі-продажу № 1783/06 від 31.12.2006р. в частині своєчасної оплати поставленої продукції.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з підприємства заборгованості в сумі 1223,28грн., у звязку зі сплатою відповідачем вказаної суми.

Зазначену заяву прийнято судом до розгляду.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у звязку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2006р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Приватним підприємством «Тихе» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 1783/06, (аркуш справи 11-12, далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобовязується передати, а покупець прийняти і сплатити на умовах, передбачених договором товар (партію товару) у кількості, асортименті і по цінам, зазначеним у накладних на відпуск товару, що є невідємною частиною дійсного договору.

Позивач відповідно до умов договору передав ПП «Тихе» товар на загальну суму 2323,28грн., що підтверджується накладною № Ч-00010265 від 29.10.2009р.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом довіреної особи відповідача на вищезазначеній накладній.

У пункті 4.2 договору сторони обумовили, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем не пізніше 7 днів з дати виписки розхідної накладної.

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання за договором № 1783/06 від 31.12.2006р. в частині оплати вартості поставленого товару виконав частково в сумі 1223,28грн., у звязку із чим, станом на час розгляду справи заборгованість підприємства становить 1100,00грн.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з підприємства заборгованості в сумі 1223,28грн., у звязку зі сплатою відповідачем вказаної суми.

Згідно пункту 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У звязку з тим, що відповідачем у добровільному порядку сплачено суму заборгованості в розмірі 1223,28грн., суд вважає за необхідне провадження у справі в цій частині припинити за відсутністю предмету спору.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором купівлі-продажу суду не надано.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 1100,00грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 4.3 договору, за прострочку платежів покупець за вимогою продавця зобовязаний сплатити пеню в розмірі двійної ученої ставки НБУ за кожен день прострочки.

Позивачем заявлена до відшкодування сума пені у розмірі 206,13грн. яка обчислена правомірно, через що підлягає задоволенню.

Відповідно пп. «а» п.2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Отже, вимога про стягнення 2816,41грн. повинна бути оплачена державним митом в розмірі 102,00грн.

При подачі даної позовної заяви позивачем державне мито сплачено в сумі 51,00грн., що підтверджується квитанцією №3635386 від 05.07.2010р. у звязку з чим недоплачена сума державного мита в розмірі 51,00грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету м. Сімферополя.

В свою чергу, понесені позивачем судові витрати зі сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом відносяться на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Тихе», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Павленко, 4-а; банківські реквізити: рахунок 26008300309001 в філії АБ «Південний», МФО 384522, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24500186) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 1100,00грн, пеню в сумі 206,13грн. державне мито в розмірі 102,00грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Тихе» заборгованості в сумі 1223,28грн. припинити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 51,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.