Рішення № 113398973, 11.09.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2023 року Справа№200/2811/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2023 року з засобами поштового зв`язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив:

- визнати неправомірним наказ відповідача від 08.05.2023 №197 о/с «По особовому складу» в частині щодо звільнення зі служби в поліції позивача;

- зобов`язати відповідача поновити на службі позивача на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Покровського районного управління поліції в Донецькій області;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 08.05.2023 для поновлення на роботі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області №197 о/с «По особовому складу» від 08.05.2023 відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» його було звільнено зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 08 травня 2023 року, без встановлення премії у травні 2023 року. В результаті проведення службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування є такими, що підтвердились. В службовому розслідуванні дисциплінарна комісія посилалась на скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки 03 травня 2023 року працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На думку позивача, сам по собі протокол не може бути доказом вини правопорушника. Справа про адміністративне правопорушення знаходиться на розгляді в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська і рішення по справі не прийнято. Таким чином, у відповідача не було жодних підстав для притягнення його до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби без постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке набрало законної сили.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

03 травня 2023 року під час спілкування з позивачем, який керував автомобілем, працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода) На питання поліцейських чи вживав позивач спиртні напої того дня, він відповів "Так". Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі позивач відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі доповідної записки, начальником ГУНП в Донецькій області за вказаним фактом видано наказ від 04.05.2023 №629 «Про призначення службового розслідування», яким було створено дисциплінарну комісію ГУНП в Донецькій області. Дисциплінарна комісія провела службове розслідування, під час якого було встановлено, що позивач 03 травня 2023 року нехтуючи існуючими заборонами щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та можливе настання тяжких наслідків вжив алкогольний напій, та перебуваючи під впливом алкогольного напою керував транспортним засобом. Таким чином, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що особиста недисциплінованість позивача, грубе порушення ним вимог п.п. 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, призвели до скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, які підривають авторитет поліції та є несумісним з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України. За результатами службового розслідування прийнято рішення про звільнення позивача зі служби в поліції та видано наказ ГУНП в Донецькій області від 08.05.2023 № 647 «Про порушення службової дисципліни поліцейським ВРПП Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 та покарання винних». Наказом ГУНП в Донецькій області від 08.05.2023 №197 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 08.05.2023 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

В період 20 березня 2017 року по 08 травня 2023 року ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України, остання займана посада - поліцейський відділу реагування патрульної поліції Покровського РУП ГУНП в Донецькій області.

03 травня 2023 року поліцейським ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області Костирєю С.А. відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 021559 відповідно до якого03 травня 2023 року о 23 годині 25 хвилин в м. Покровськ, на перехресті вул. Захисників України та вул. Володимирівська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода). Продувати газоаналізатор Драгер, або проходити медичне обстеження на визначення стану сп`яніння у в медичному закладі у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився під час застосування технічного засобу відеозапису, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

04 травня 2023 року на підставі доповідної записки начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області видано наказ №629 «Про призначення службового розслідування», яким створено дисциплінарну комісію ГУНП в Донецькій області.

08 травня 2023 року начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області затверджений «Висновок службового розслідування за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП відносно поліцейського ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1» (далі - Висновок).

Особи, які проводили службове розслідування, прийшли до переконання, що особиста недисциплінованість позивача, грубе порушення ним Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, призвели до скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, які підривають авторитет поліції, та є несумісними з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України.

Згідно з Висновком службове розслідування за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП відносно поліцейського ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , проведеного у формі письмового провадження, за результатами якого дисциплінарна комісія вважала би:

відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування таким, вважати такими, що підтвердилися,

за особисту недисциплінованість, грубе порушення ним вимог п.п. 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, поліцейського ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

08 травня 2023 року начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області видано наказ №647 «Про порушення службової дисципліни поліцейським ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 та покарання винних», яким за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог п.п. 1, 2 ч. І ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2. 6. ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчинені ді, які підривають авторитет Національної поліції України, до поліцейського ВРПП ІІокровського РУП Г`УНП в Донецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

08 травня 2023 року начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області видано наказ №197 о/с «По особовому складу», яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 08 травня 2023 року за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

03 серпня 2023 року постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №204/7505/23 (провадження №3/204/4094/23) справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 3 Основного Закону визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби […].

Згідно з частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону).

За змістом частини 1 статті 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 64 Закону №580-VIII вступаючи на службу в поліції особа складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

За вимогами частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Таким чином, порушення поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею 18 Закону №580-VIII та статтею 1 Дисциплінарного статуту.

Отже, поведінка поліцейського повинна відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Визначення дисциплінарного проступку наведене у статті 12 Дисциплінарного статуту та означає протиправну винну дію чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893). Наказ прийнятий відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

За змістом пункту 4 розділу VI Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 5 розділу VI Порядку № 893).

Зазначені положення узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

Таким чином, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинення дисциплінарного проступку, сутність якого полягає у порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Матеріалами справи встановлено, що службове розслідування було розпочато за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП відносно поліцейського ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .

Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що службовим розслідуванням установлений факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилося в особистій недисциплінованості, грубому порушенні ним вимог п.п. 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України.

Позивач заперечує факт порушення ним службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку, наголошує на процедурних порушеннях і стверджує, що у відповідача не було жодних підстав для притягнення його до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби без постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке набрало законної сили.

Суд не приймає до уваги аргументи позивача та погоджується з доводами відповідача з наступних підстав.

Як вбачається з постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року у справі №204/7505/23 (провадження №3/204/4094/23) справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, відповідно до частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

За змістом наведених норм преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16 зробила висновок, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 460/6117/20.

У даній справі підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягала у вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, що свідчать про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського.

Службове розслідування було проведено саме за фактом складання стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні цього порушення. За змістом протоколу останній складено у зв`язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не у зв`язку з доведеним фактом перебування останнього в такому стані.

03 травня 2023 року позивач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення був ознайомлений зі статтею 63 Конституції України і погодився із записаними з його слів показами про те, що 03 травня 2023 року вживав спритні напої, після чого кермував автомобілем і був зупинений працівниками поліції.

04 травня 2023 року позивач надав пояснення члену дисциплінарної комісії майору ОСОБА_2 в яких знову пояснив, що 03 травня 2023 року вживав спритні напої, після чого кермував автомобілем і був зупинений працівниками поліції

04 травня 2023 року особа, яка прийняла в управління автомобіль позивача, в розписці вказала, що зобов`язується не передавати в управління позивачу автомобіль до повного його «отрезвления».

Суд звертає увагу на те, що 03 травня 2023 року складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувалося в присутності громадян, тобто в присутності громадськості.

Отже, закриття провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не спростовує факту вчинення ним такої поведінки, у результаті якої працівниками поліції стосовно нього був складений вказаний вище протокол.

Дискредитація працівника Національної поліції України за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет такого органу і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників Національної поліції та власне Національну поліцію, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Пунктами 1, 2 статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За статтею 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

З урахуванням викладеного вище, суд встановив, що позивач власними діями порушив Закон України «Про Національну поліцію», Дисциплінарний статут Національної поліції України, Присягу на вірність Українському народові.

Отже, в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про протиправність його звільнення через не доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки поліцейські власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 193, 205, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , телефон: НОМЕР_4 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, б. 86, фактична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058, телефон: НОМЕР_5 , е-mail: gupolice@dn.npu.gov.ua) про визнання неправомірним наказу від 08.05.2023 №197 о/с «По особовому складу» в частині, щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , зобов`язання поновити на службі ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Покровського районного управління поліції в Донецькій області, зобов`язання виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 08 травня 2023 року для поновлення на роботі, відмовити повністю.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко