Рішення № 113398539, 04.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Справа № 160/12954/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги і акту, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2023 року представник ОСОБА_1 звернулась через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просила:

визнати протиправними нарахування та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлового об`єкта нерухомості від 01.12.2020 року №36770-17/434;

визнати протиправним та скасувати акт опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року, який був складений на підставі податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати податку па нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлового об`єкта нерухомості від 01.12.2020 року №36770-17/434;

зобов`язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна позивача накладений на підставі винесеного відповідачем акту опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року.

В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначено, що 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 при звернені до приватного нотаріуса дізнався про те, що на все його нерухоме майно накладено арешт відповідно до Акту-опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року.

У відповідь на адвокатські запити представника позивача від 13 квітня 2023 року та 01.05.2023 року, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повідомлено, що 01 грудня 2020 року відповідачем винесено податкову вимогу №№36770-17/434 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками нерухомого майна, в сумі - 51579,76 грн.

01 листопада 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі податкової вимоги було винесено акт опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року, яким описано та накладено арешт на все майно позивача на загальну суму -66872,99 грн.

ОСОБА_1 вважає протиправними податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлового об`єкта нерухомості від 01.12.2020 року №36770-17/434 та акт опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року, який був складений на підставі податкової вимоги, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2023 року для розгляду адміністративної справи №160/12954/23 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, з урахуванням усунення недоліків позовної заяви, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

18 липня 2023 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№61049/23, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою позивачем до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДПС сформовано податкову вимогу від 01.12.2020 №36770-17/434, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу боржника, але повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.

Опис майна, на яке поширюється право податкової застави, здійснено відповідно до Порядку застосування податкової застави контролюючими органами від 16.06.2017 №586, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 14.07.2017 №859/30727.

Таким чином, відповідно до акту опису майна від 01.11.2021 №392/2430820292/434, який зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 03.11.2021, право податкової застави поширюється на все майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків на момент проведення опису.

За даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України станом на 11.07.2023 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг у сумі 88037,69 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20 податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням.

Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги податкове законодавство не містить.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

31 липня 2023 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№65160/23, в якій представник позивача не погоджується із доводами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, виходячи з наступного.

01 листопада 2021 року податковим органом на підставі податкової вимоги було винесено акт опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року та у подальшому накладено арешт на все майно позивача на загальну суму - 66872,99 грн.

Майно, на яке було накладено податок, це нежитлова будівля, яка перебуває у власності позивача відповідно до договору купівлі-продажу серії ВВТ №426180 від 28.12.2004 року, загальною площею - 883,1 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із приписами абзацу 6 підпункту 266.7.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України свідчить, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нараховується і сплачується особою, яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником об`єкту/об`єктів нерухомості та обраховується виходячи із площі/сумарної площі таких об`єктів.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податків контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 року №1840/3064/18.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Зазначені дії контролюючого органу порушують права позивача та є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зазначений вище акт опису майна також є незаконним та складений з порушенням норм чинного законодавства.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, 2430820292, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі відповідно до договору купівлі-продажу серії ВВТ №426180 від 28.12.2004 року, загальною площею - 883,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДПС сформовано податкову вимогу від 01.12.2020 №36770-17/434 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами які є власниками нерухомого майна, в сумі - 51579,76 грн.

Податкову вимоги направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу боржника, але повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

27 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №31197/6/04-36-12-08-15.

01 листопада 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі податкової вимоги було винесено акт опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року, яким описано та накладено арешт на все майно позивача на загальну суму -66872,99 грн.

06 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із адвокатським запитом про надання інформації стосовно податкової вимоги та акту опису майна.

13 квітня 2023 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області представника позивача повідомлено, що станом на дату відповіді, ГУ ДПС по ОСОБА_1 сформовані податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 88067,90 грн.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.

Опис майна, на яке поширюється право податкової застави, здійснено відповідно до Порядку застосування податкової застави контролюючими органами від 16.06.2017 №586, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 14.07.2017 №859/30727.

Таким чином, відповідно до акту опису майна від 01.11.2021 №392/2430820292/434, який зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 03.11.2021, право податкової застави поширюється на все майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків на момент проведення опису (податковий борг станом на 01.12.2021 року складав 66872,99 грн.)

За даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України станом на 01.04.2023 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг у сумі 88037,69 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01 травня 2023 року №31082/6/04-36-13-10-16 представника позивача також повідомлено про наступне.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДПС сформовано податкову вимогу від 01.12.2020 №36770-17/434, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу боржника, однак повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Опис майна, на яке поширюється право податкової застави, здійснено відповідно до Порядку застосування податкової застави контролюючими органами від 16.06.2017 №586, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 14.07.2017 №859/30727.

Таким чином, відповідно до акту опису майна від 01.11.2021 №392/2430820292/434, який зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 03.11.2021, право податкової застави поширюється на все майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків на момент проведення опису (податковий борг станом на 01.12.2021 року складав 66872,99 грн.), про що зазначалось у відповіді ГУ ДПС від 13.04.2023 року №25182/6/04-36-13-10-16 на адвокатський запит від 06.04.2023 року №б/н.

Дослідивши ІКП Железогло Юрія Олександровича ( НОМЕР_1 ) у період з 31 грудня 2016 року по 31 березня 2023 року, за ідентифікатором: класифікації доходів бюджету - 18010300 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості, вид бюджету - місцевий бюджет), судом встановлено наступні суми нарахування:

у період з 31.12.2016 року по 30.09.2017 року, сальдо на початок року - 0;

20 жовтня 2017 року - нараховано податок на нерухомість (ф.о.) від 02.06.2017 року -12169,12 грн., термін сплати 20.10.2017 року.;

20 жовтня 2017 року - збільшення суми недоїмки на визначену суму;

25 вересня 2018 року - нараховано податок на нерухомість (ф.о.) податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") №0050652-5102-1121 від 16.05.2018 року, термін сплати 25.09.2018 року на суму 11303,38 грн.;

25 вересня 2018 року - збільшення суми недоїмки, податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") №0050652-5102-1121 від 16.05.2018 року;

02 серпня 2021 року - нараховано податок на нерухомість (ф.о.) податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") №0603325-2404-1121 від 23.04.2021 року, термін сплати 02.08.2021 року на суму 15293,23 грн.;

02 серпня 2021 року - збільшення суми недоїмки, податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") №0603325-2404-1121 від 23.04.2021 року;

13 жовтня 2021 року - збільшення боргу за декл/розр мин.р. (об`єднання ІКП) податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") №0050652-2102-1121 на суму 11303,68 грн.;

13 жовтня 2021 року - збільшення боргу за декл/розр мин.р. (об`єднання ІКП) податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") №0012474-5650-0434 на суму 13151,13 грн.;

13 жовтня 2021 року - збільшення боргу по ШС ( за несвоєчасну сплату) за актом нарахованим у минулих роках, податкове повідомлення-рішення (форма "Ш") №003176650 від 22 травня 2019 року на суму 215,12 грн.;

13 жовтня 2021 року - збільшення боргу минулих років по податкове-рішення (форма "Ф") №0069441-5640-0434 від 19.06.2020 року на суму 14740,71 грн.;

13 жовтня 2021 року - збільшення боргу минулих років від 02.06.2017 року на суму 12169,17 грн.;

Таким чином, сума боргу за перерахованими податковими повідомленнями-рішеннями станом на 31 жовтня 2021 року складала 66872,99 грн.

15 січня 2023 року - збільшено суми недоїмки, податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") №0568865-2408-1121 від 16 вересня 2022 року на суму 21194,40 грн.

Сума боргу за перерахованими податковими повідомленнями-рішеннями станом на 31 січня 2023 року складала 88067,39 грн.

За даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України станом на 11 липня 2023 року за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг у сумі 88037,69 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості.

ОСОБА_1 вважає протиправними податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлового об`єкта нерухомості, від 01.12.2020 року №36770-17/434 та акт опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року, який був складений на підставі податкової вимоги, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

За приписами підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, відповідно до договору купівлі-продажу серії ВВТ №426180 від 28.12.2004 року, загальною площею - 883,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до приписів підпункту 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно із приписами абзацу 6 підпункту 266.7.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України свідчить, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нараховується і сплачується особою, яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником об`єкту/об`єктів нерухомості та обраховується виходячи із площі/сумарної площі таких об`єктів.

Контролюючим органом дозволено визначати грошове зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, в даному випадку, контролюючий орган при визначенні податкового зобов`язання повинен був дотримуватись приписів підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі 320/3565/20, від 23.06.2020 по справі 640/13904/19 та у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №817/213/16.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

У відповідності до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При цьому, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу (пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України ).

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

У іншому разі, норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, якщо рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Приймаючи рішення в справі, суд враховує, що вищевказані податкові повідомлення-рішення стосовно нарахованого позивачеві боргу за несплату податку за ідентифікатором: класифікації доходів бюджету - 18010300 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, вид бюджету - місцевий бюджет, є чинними та не скасованими.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податкова вимога є правомірною та винесеною відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про скасування акту опису та зняття арешту з всього нерухомого майна, суд виходить із наступного.

Згідно з абзацом 6 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, станом на час прийняття рішення про опис майна в податкову заставу сума податкового боргу позивача значно перевищувала розмір ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що згідно пункту 8 Розділу І Порядку № 586 день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 Розділу І Порядку №586).

Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 Розділу І Порядку № 586).

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою).

Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 1 Розділу VI Порядку №586 визначено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).

Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу (пункт 2 Розділу VI Порядку № 586).

В порядку пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1.);

визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2.);

набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3.).

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункт 93.2. статті 93 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 01 листопада 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі податкової вимоги було складено акт опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року, яким описано та накладено арешт на все майно позивача на загальну суму - 66872,99 грн.

Однак, суд зауважує, що права позивача у даному випадку обмежені саме рішенням про опис майна у податкову заставу №31197/6/04-36-12-08-15, а не актом опису майна №392/2430820292/434 від 01.11.2021 року.

Враховуючи вищевказане, суд вважає правомірними дії та рішення податкового органу в цій частині.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, враховуючи правомірність оскаржуваних дій та рішень відповідача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Таскомбанк" №32528798800007168442 від 22 червня 2023 року.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, судом розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги і акту, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник