Рішення № 11337987, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/27907.09.10 За позовом:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

до:Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (відповідач 1);

Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»(відповідач 2);

про:визнання чинним договору купівлі-продажі та визнання

права власності;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:ОСОБА_3, представник, фізична особа підприємець,

свідоцтво серії В00 №236861;

Від відповідача 1:ОСОБА_4, представник, довіреність б/н від 18.08.2010 р.;

Від відповідача 2:не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2010 р. порушено провадження у справі №18/279, справа призначена слуханням на 19.08.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. слухання справи №18/279 відкладене на 07.09.2010 р.; до участі у справі в якості відповідача 2 залучено КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати договір купівлі-продажу №1 від 18 червня 2010 р., укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, про передачу у власність квартири загальною площею 95 кв. м., житловою 55,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: 01134, АДРЕСА_1, чинним без нотаріального посвідчення; визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 95 кв. м., житловою 55,1 кв. м., що знаходиться за адресою: 01134, АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідача з мотивів, вказаних у позовній заяві.

07.09.2010 р. позивачем до господарського суду подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить визнати договір купівлі-продажу №1 від 18 червня 2010 р., укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, про передачу у власність квартири загальною площею 95 кв. м., житловою 55,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: 01134, АДРЕСА_1, чинним без нотаріального посвідчення; визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 95 кв. м., житловою 55,1 кв. м., що знаходиться за адресою: 01134, АДРЕСА_1; зобовязати відповідача 2 зареєструвати за позивачем право власності на загальною площею 95 кв. м., житловою 55,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: 01134, АДРЕСА_1; стягнути з відповідача 1 витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні надав письмову заяву, в якій проти позовних вимоги заперечував у повному обсязі.

Відповідач 2 Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

18.06.2010 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири №1, за умовами якого відповідач 1 передає у власність позивача, а останній приймає та зобовязується оплатити квартиру загальною площею 95 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна продажу майна складає 250000,00 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачеві 1 суму у розмірі 250000,00 грн., що підтверджується розпискою відповідача 1 про отримання грошових коштів у зазначеному розмірі у повному обсязі від 18.06.2010 р.

18.06.2010 р. між позивачем та відповідачем 1 підписаний акт приймання передачі квартири загальною площею 95 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що позивач набуває право власності на відчужену за цим договором квартиру з моменту проведення розрахунків, підписання акту прийому-передачі, нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації цього договору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Двосторонній правочин є договором (частина 2 статті 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Проаналізувавши спірний договір, судом встановлено, що сторони договору досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору (предмет, ціна, порядок оплати, порядок передачі майна).

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Умова п. 3.1. договору та вимогами чинного законодавства передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири №01 від 10.06.2010 р.

Відповідач 1 від нотаріального посвідчення договору ухиляється.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, зазначена норма проголошує презумпцію правомірності правочину. Така презумпція може бути спростована лише у двох випадках: 1) неправомірними вважаються такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини); 2) неправомірними визнаються також правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у передбачених законом випадках (оспорювані правочини).

Однак, частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд вважає, що підписання договору між позивачем та відповідачем 1 свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов договору та вчинення ними необхідних та достатніх дій, направлених на укладання договору.

Крім того, судом встановлено, що згідно з актом приймання-передачі від 10 червня 2010 року відповідач 1 передав, а позивач прийняв квартиру, що свідчить про вчинення сторонами відповідних дій на виконання умов спірного договору, а тому підтверджує визнання відповідачем 1 зазначеного договору укладеним.

Серед іншого, матеріалами справи підтверджено, що позивачем проведено повний розрахунок з відповідачем 1 згідно з умовами цього договору за квартиру загальною площею 95 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд вважає за можливе визнати договір купівлі-продажу квартири №01 від 10.06.2010 р. дійсним.

Відповідачем 1 правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивачу не наведено.

З урахуванням викладеного суд вважає вимоги позивача в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири №1 від 18.06.2010 р., укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 134 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмеження цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрало законної сили.

Пунктом 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, який визначає перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна, такими документами, серед іншого, є договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема договори купівлі-продажу.

Частина 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлює, що державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобовязаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація обєктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається (пункт 1.3 Положення). Державна реєстрація права власності на нерухоме майно (далі реєстрація права) це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, у звязку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням обєктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4 Положення).

Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 20.06.2002 № 74/74 «Про затвердження Тимчасового положення про державну реєстрацію обєктів нерухомого майна та права власності на них в місті Києві»державну реєстрацію обєктів нерухомого майна та права власності на них в місті Києві здійснює Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна».

Враховуючи, що обєкт нерухомого майна знаходиться в межах міста Києва, державну реєстрацію права власності на нього має здійснювати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна».

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири №1 від 18.06.2010р., укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Київська область, Києво АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (інд. 01134, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

3.Визнати право власності Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (інд. 01134, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на квартиру загальною площею 95 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

4.Зобовязати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати право власності Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (інд. 01134, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на квартиру загальною площею 95 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.. Видати наказ.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (Київська область, Києво АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (інд. 01134, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 255 (двісті пятдесят пять) грн. витрат по сплаті держмита та 177 (сто сімдесят сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 13.09.2010 р.