Рішення № 11337980, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/38514.09.10 За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія «Уніка»

До           Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

Про стягнення 13865,18 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:          

від позивача Шупик О.А. - представник за довіреністю

від відповідача Лигін В.В. –представник за довіреністю

          На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.09.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13787,75 грн., пені –77,43 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 138,65 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 було порушено провадження у справі № 47/385 розгляд справи було призначено на 31.08.2010р.,ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2010р. розгляд справи було відкладено до 14.09.2010р.

В судовому зсіданні 14.09.2010р. представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем, як страховиком по договору добровільного страхування транспортного засобу № 003223/4002/0000309, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 13787,75 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позивачем вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було надано відповідачу всіх документів для прийняття рішення, а отже строк вимоги до відповідача не наступив.

Розглянувши надані сторонами матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2009р. між Чернявським Георгієм Миколайовичем, як страхувальником, та позивачем - ЗАТ «СК «Кредо-Класик», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»як страховиком, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 003223/4002/0000309 (далі –договір страхування), згідно умов якого предметом страхування є транспортний засіб марки Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ. Умовами договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ є Чернявським Г.М.

Позивачем долучено до матеріалів справи довіреність від 28 травня 2008р., відповідно до якої Чернявський Г.М. уповноважує будь-яких третіх осіб на користування та експлуатацію транспортним засобом Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ.

Згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/4838379, між відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», як страховиком, та Пащенко О.М., як страхувальником, було укладено договір загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 03.10.2009р. –02.10.2010р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25000,00 грн., розмір франшизи –510,00 грн., забезпечений транспортний засіб –автомобіль марки BMW 530, 2001 року випуску, державний номерний знак АІ5210ВА.

Згідно довідки МВС України, 21.01.2010р. в м. Києві, на перехресті вул. Головка та пр-ту Червонозоряного, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ, під керуванням водія Палащинського М.М., та автомобіля BMW 530, 2001 року випуску, державний номерний знак АІ5210ВА під керуванням водія Пащенко О.М., внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Солом’янського районного суду м. Києва, від 15.02.2010р., у справі 3-995/2010, Пащенко О.М. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами.

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 239, складеного ФОП Калиновським С.Ю., на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ складає 19233,83 грн.

Згідно страхового акту № 00036833, пошкодження транспортного засобу марки Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ, внаслідок ДТП, яке сталося 21.01.2010р. за участю застрахованого автомобіля марки Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ під керуванням водія Палащинського М.М., та BMW 530, 2001 року випуску, державний номерний знак АІ5210ВА, під керуванням водія Пащенко О.М., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 14297,75 грн. (19233,83 (вартість матеріального збитку) –3770,00 (франшиза) –1166,08 (вартість зносу) = 14297,75)

Відповідно до платіжного доручення № 001348 від 24.03.2010р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 14297,74 грн. на користь Чернявського Г.М., з призначенням платежу «страхове відшкодування згідно договору № 003223/4002/0000309».

29.04.2010р. позивачем було подано відповідачу регресну вимогу про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13787,75 грн. (14297,75 (сума виплаченого страхового відшкодування) – 510,00 (франшиза згідно полісу)), оскільки під час ДТП автомобілем BMW 530, 2001 року випуску, державний номерний знак АІ5210ВА керував водій Пащенко О.М., і цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25000,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується списком рекомендованих відправлень.

Відповідачем долучено до матеріалів справи лист від 18.05.2010р., яким останній просить позивача надати копії посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію ТЗ та довіреність на право керування, для дослідження факту законного управління автомобілем Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ.

Позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек Укрпошти, згідно з якими позивач 06.09.2010р. направив на адресу відповідача копії посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію ТЗ та довіреність на право керування.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування” визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування”, страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування транспортного засобу № 003223/4002/0000309 перерахував на рахунок страхувальника страхове відшкодування в розмірі 14297,75 грн., оскільки згідно довідки МВС України, 21.01.2010р.в м. Києві, на перехресті вул. Головка та пр-ту Червонозоряного, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ, (водій Палащинський М.М.), та автомобіля BMW 530, 2001 року випуску, державний номерний знак АІ5210ВА під (водій Пащенко О.М.) та відповідно до страхового акту № 00036833, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також враховуючи те, що відповідно до постанови Солом’янського районного суду м. Києва, від 15.02.2010р., у справі 3-995/2010, водія Пащенко О.М. визнано винним у правопорушенні, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25000,00 грн. у відповідача (франшиза 510,00 грн.), суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, а саме: 13787,75 грн. (14297,75 (сума виплаченого страхового відшкодування) –510,00 (франшиза) = 13787,75 грн.), що складає вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Randge Rover, 2008 року випуску, державний номерний знак АА7722АМ.

Твердження відповідача про те, що позивачем не було надано відповідачу всіх необхідних документів (посвідчення водія та довіреність на керування транспортним засобом) для прийняття рішення, судом відхиляється, оскільки суд дослідивши регресну вимогу № 790, дійшов висновку, що разом з вимогою позивач направив додатки, до переліку яких входять посвідчення водія та довіреність на право керування, та яку відповідач отримав 29.05.2010р. згідно вхідної відмітки останнього на вимозі, і отримання яких останнім не заперечувалось. Посилання відповідача як на підставу відмови у позові на те, що ним отримані від позивача документи неналежної якості –судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки позивачем було надано необхідний обсяг документів для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування, і їх неякісність не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України є законними обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі –13787,75 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за порушення строків по виплаті страхового відшкодування пені 77,43 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з статтею 37.2 закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно з статтею 37.1 закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно з статтею 35.1 закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування на підставі п. 37.2 статті 37 закону України «про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а зазначеною нормою встановлена відповідальність страховика перед особою яка має право на виплату страхового відшкодування, отже обов’язковою умовою застосування штрафних санкцій в порядку п. 37.2 зазначеного закону є договірні відносини, а предметом спору в справі 47/385 є стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені на підставі п. 37.2 статті 37 закону України «про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є законною та обґрунтованою і задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: сума виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13787,75 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(код ЄДРПОУ 31241449, місцезнаходження: 02660 м. Київ, вул. Марини Раскової, 11) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37) суму виплаченого страхового відшкодування 13 787 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 75 коп. а також 137 (сто тридцять сім) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення –20.09.2010