Рішення № 11337946, 10.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/296-35/31810.09.10 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія України»

про стягнення 170075,02 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»

про розірвання з 30.01.09р. договору суборенди нежилих приміщень №1/А-0489

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники сторін за первісним позовом:

Від позивача: Колесніченко Б.В. –предст. за довір. №2-а від 08.06.2010р.;

Від відповідача: не з’явились.

Представники сторін за зустрічним позовом:

Від позивача: не з’явились;

Від відповідача: Колесніченко Б.В. –предст. за довір. №2-а від 08.06.2010р.

Рішення прийняте 10.09.2010р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 11.08.2010р. по. 06.09.2010р., з 06.09.2010р. по 10.09.2010р.

В судовому засіданні 10.09.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія України»про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 170075, 02 грн., та стягнення судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія»звернулось до Господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»про визнання розірваним з 30.01.2009р. договору суборенди нежитлових приміщень «1-а-0489 від 17.09.2008р. та визнати нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Боженко, 87, корпус 3, загальною площею 173 кв.м., та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва №40/296 від 22.10.2009р. в задоволенні первісного позову відмолено повністю, зустрічний позов задоволено частково.

Визнано розірваним з 30.01.2009р. договір суборенди нежитлових приміщень №1/А-0489 від 17.09.2008р.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»повернуто скаржнику без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва №40/296 від 22.10.2009р. у справі №40/296 –без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009р., яке набрало законної сили 25.01.2010р., згідно Постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010р., було видано наказ №40/296 від 16.02.2009р.

Постановою Вищого господарського суду України №40/296 від 27.05.2010р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»було задоволено.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010р. та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009р. у справі №40/296 скасовано. Справу №40/296 було передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.

За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва справу №40/296 було передано на розгляд судді М.Є. Літвіновій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №40/296-35/318 від 14.06.2010р. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №40/296-35/318 від 30.06.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.07.2010р.

Представником відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 14.07.2010р. було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості відповідачу виконати вимоги ухвали суду.

Представником позивача за первісним позовом вирішення питання щодо вище заявленого клопотання про відкладення розгляду справи було покладено на розсуд суду.

Представниками сторін було подане суду узгоджене клопотання про продовження строку вирішення спору у праві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом було вирішено:

- задовольнити узгоджене сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №40/296-35/318.

- частково задовольнити усне клопотання представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 14.07.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 26.07.2010р.

26.07.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла телеграма з зазначенням в останній клопотанням про відкладення розгляду справи.

Представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні 26.07.2010р. було надано письмові пояснення по справі.

Представником позивача за первісним позовом вирішення питання щодо вищезазначеного клопотання про відкладення розгляду справи було покладено на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, судом було вирішено задовольнити клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, зазначене у телеграмі останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.08.2010р.

В судовому засіданні 11.08.2010р. представником відповідача за первісним позовом було заявлено клопотання про перенесення слухання справи для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

Представник позивача заперечував проти вищевказаного клопотання, та просив суд відмовити в задоволенні останнього.

Судом було відмовлено в задоволенні заявленого представником відповідача за первісним позовом клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 11.08.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 06.09.2010р. для дослідження матеріалів справи, прийняття рішення у справі та виготовлення повного тексту рішення.

До початку судового засідання від відповідача за первісним позовом надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 06.09.2010р. представник позивача підтримав первісний позов та просив суд задовольнити останній в повному обсязі, а також просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останнього, а також просив суд задовольнити заявлені зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 06.09.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10.09.2010р. для надання можливості сторонам надати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 10.09.2010р. представник позивача підтримав первісний позов та просив суд задовольнити останній в повному обсязі, а також просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання 10.09.2010р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(надалі позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»(надалі відповідач за первісним позовом) було укладено Договір суборенди нежитлових приміщень №1/А-0489 (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.) орендар надає, а суборендар приймає у платне користування (в суборенду) приміщення загальною площею 173,0 кв.м., згідно з поверховим планом, які розміщені в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Боженко, 87.

На виконання умов Договору позивачем за первісним позовом було передано відповідачу за первісним позовом у користування вищевказане приміщення, про що сторонами було підписано акт приймання –передачі.

Відповідно до п.3.1.1. Договору термін користування приміщенням починається з моменту підписання Акту приймання –передачі приміщення, як це передбачено в статті 2 цього Договору і складає 364 календарних днів, крім випадків, зазначених у пункті 3.1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 8.7.1.5. Договору починаючи з другого місяця суборенди, плата за суборенди, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем орендарю авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від орендаря. Суборендар зобов’язаний сплачувати плату за суборенду незалежно від факту одержання суборендарем рахунків від орендаря. При неотриманні суборендарем виставлених рахунків орендаря, плата за суборенду розраховується суборендарем самостійно відповідно до умов даного Договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач за первісним позовом посилався на те, що з боку відповідача не виконувались належним чином взяті за Договором зобов’язання в частині сплати орендної плати. У зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість.

З огляду на вищевикладене, позивачем було здійснено розрахунок суми боргу по орендній платі який становить 127775,94 гр.

Відповідно до п.8.7. Договору, перерахування плати за суборенду, компенсації за комунальні послуги, оплати експлуатаційних послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків, протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку, за його платіжними реквізитами, вказаними у цьому Договорі та/або у таких рахунках. При неотриманні Суборендарем зазначених рахунків, орендна плата сплачується суборендарем самостійно відповідно до цього Договору.

Керуючись положеннями ст.625 Цивільного кодексу, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 1423,30 коп. та 3% річних в розмірі 282,47 грн.

Відповідно до п.10.1. Договору суборенди у випадку затримок з боку суборендаря в перерахуванні будь –яких платежів, передбачених цим Договором на користь орендаря, суборендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь –якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

Враховуючи наведене положення Договору, позивачем за первісним позовом нараховано пеню в розмірі 2260,00 грн.

Відповідно до п.10.1.1. Договору: якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то суборендар зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов’язання.

З врахуванням наведеного сума штрафу, нарахована позивачем за первісним позовом, становить 38332,78 грн.

Таким чином, сума боргу з урахуванням штрафних санкцій становить 170075,02 грн.

В своїх поясненнях позивач за первісним позовом зазначив, що на адресу останнього відповідачем за первісним позовом направлялись листи від 14.01.2009р. №1/6-9, лист від 29.01.2009р. №1/6-24 з доданими актами приймання –передачі (повернення) приміщення від 30.01.2009р., та підписаний суборендарем договір про дострокове розірвання Договору №1/А-0489. У відповідь на вказані листи, позивач за первісним позовом заперечував проти розірвання Договору, а саме листами від 02.02.2009р. №400/02 та від 11.02.2009р. №407/02 позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем за первісним позовом належним чином виконуються договірні зобов’язання, відповідно підстав для розірвання договору суборенди –відсутні, а значить Договір має діяти до 16.09.2009р.

Умовами Договору суборенди не передбачено право суборендаря припинити дію Договору шляхом направлення останнім повідомлення про припинення договору суборенди.

Відповідач за первісним позовом проти позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи викладені в зустрічному позові та письмових поясненнях.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилався на те, що внаслідок різкого росту курсу долара, сума орендної плати за 2 місяці зросла майже в двічі і досягла 80 тис. грн., 11 листопада 2008 року, фактично через місяць після вселення в приміщення, ТОВ «ПВК в Україні»направлено на адресу ТОВ «Меркс Груп»лист №1/4 -202, з проханням переглянути розмір орендної плати. Проте, відповіді на даний лист отримано не було.

25 грудня 2008 року позивач за зустрічним позовом направив відповідачу за зустрічним позовом Додаткову угоду для підписання, в якій було передбачено зменшення розміру орендної плати. Відповіді на вказаний лист отримано не було.

14 січня 2009 року позивач за зустрічним позовом направив на адресу відповідача за зустрічним позовом лист №1/6-9 про розірвання договору суборенди з 31 січня 2009 року, з проханням зарахувати гарантійну суму, як платіж за оренду в січні 2009 року. У відповідь на вказаний лист, 16.01.2009р. відповідач за зустрічним позовом листом №374/01 заперечив проти розірвання Договору.

24 січня 2009 року позивачем за зустрічним позовом було здійснено демонтаж власних меблів у орендованому приміщенні, та було здійснено монтаж вказаних меблів в новому приміщенні по вул. Московська, 46/ та 46/2, що підтверджується платіжним дорученням №43 від 28.01.2009р. та актом №16/10 здачі –приймання робіт.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що 26 січня 2009 року звільнив орендоване приміщення. Проте, у зв’язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом уникав будь – яких контактів з приводу фіксування факту виселення з орендованого приміщення позивачем за первісним позовом за участі своїх представників було складено акт про звільнення та повернення приміщення.

29 січня 2009 року позивач за зустрічним позовом направив відповідачу за зустрічним позовом лист №1/6-24, в якому зазначив про проведення повних розрахунків, у зв’язку з тим, що 26.01.2009р. підприємство повністю звільнило орендоване приміщення від меблів та готове передати відповідачу за зустрічним позовом у належному стані, та додано примірник акту про звільнення приміщення та додаткову угоду про розірвання договору оренди.

2 лютого 2009 року відповідач за зустрічним позовом направив позивачу за зустрічним позовом лист в якому заперечував проти розірвання Договору.

9 лютого 2009 року позивач за зустрічним позовом повторно звернувся до відповідача за зустрічним позовом з листом №1/6-57 про розірвання договору суборенди, де було зазначено про звільнення приміщення. У відповідь (лист №407/02 від 11.02.2009р.) відповідач за зустрічним позовом заперечував проти розірвання Договору та повідомив про наявність заборгованості по орендним платежам.

Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що вже в другій половині лютого 2009 року відповідачем за зустрічним позовом було підписано Договір суборенди даного приміщення з ТОВ «Кредит колекшн груп».

Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що в останнього відсутня заборгованість по орендним платежам, вартості паркінгу та компенсації комунальних платежів.

Відповідно до пп.. 8.7.1.1. та 8.7.1.2. Договору, позивач за зустрічним позовом 19.09.2008р. здійснив перерахунок на рахунок відповідача за зустрічним позовом 96164,00 грн. орендну плату за жовтень, в т.ч. гарантійну суму в розмірі місячної орендної плати, а саме 48082,00 грн.

Пункт 8.7.1.3 Договору визначає цільовий характер гарантійної суми, а саме: компенсація ТОВ «Меркс Груп»збитків, заборгованості по платі за оренду, витрат на демонтаж поліпшень, оплату послуг зберігача майна суборендаря, оплату витрат на вивезення майна, тощо іншої заборгованості.

Отже, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що станом на січень 2009 року останній був власником гарантійної суми, а відтак, як власник мав відповідне право направити лист №1/6-9 від 14.01.2009р. з проханням зарахувати її в рахунок погашення оплати орендної плати за січень 2009р.

З огляду на викладене позивач за зустрічним позовом стверджує, що станом на 30.01.2009р. останній не займав орендоване приміщення та не мав заборгованості по орендній платі, відповідно позовні вимоги позивача за первісними вимогами позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) вважає безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, керуючись вищевикладеними доводами позивач за зустрічним позовом просить суд визнати розірваним Договір суборенди.

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до п.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач за первісним позовом свої зобов’язання за Договором суборенди не виконав, суму заборгованості по орендним платежам в розмірі 127775,94 грн. не сплатив.

Посилання відповідача за первісним позовом відносно відсутності у останнього заборгованості по орендним платежам не підтверджені належними доказами.

Крім того, безпідставними та необґрунтованими, вважає суд, посилання відповідача за первісним позовом відносно звільнення орендованого приміщення 26 січня 2009 року, що в свою чергу стало причиню припинення договірних відносин між сторонами, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.2. Договору приймання – передача приміщення здійснюється протягом 5 (п’яти) календарних днів після закінчення терміну користування або дня дострокового припинення дії Договору.

Факт приймання –передачі приміщення і його фактичного стану підтверджується актом приймання –передачі, що підписується представниками сторін (п. 9.4. Договору).

У випадку, якщо будь-яка зі сторін відмовиться підписати акт приймання –передачі у встановлені вище терміни, фактичний стан приміщення, що повертається, може бути визначений представниками незалежної експертної організації, залученої орендарем та суборендарем. На підставі висновку експерта сторони зобов’язані підписати акт приймання –передачі приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом в односторонньому порядку звільнив орендоване приміщення не припинивши належним чином Договірні відносини з позивачем за первісним позовом, відносно використання вказаного приміщення, склавши при цьому акт від 26.01.2009р. про звільнення орендованого приміщення, який не може бути взятий судом до уваги, оскільки складений без участі представників позивача за первісним позовом, або представників незалежної експертної організації, як того вимагають вищенаведені умови Договору.

Посилання відповідача за первісним позовом, відносно того, що останній неодноразово звертався до позивача з вимогою розірвати Договір суборенди, суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 10.11. Договору сторони мають право вимагати розірвання цього Договору у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, законом встановлений відповідний порядок щодо розірвання або зміни договору.

Відповідачем за первісним позовом не було надано суду належних та допустимих доказів наявності у останнього підстав щодо розірвання Договору суборенди, відповідно відмову позивача за первісним позовом від розірвання договірних відносин суд вважає правомірною.

Така підстава, як зростання курсу долару, у зв’язку з чим збільшився розмір орендної плати не є підставою односторонньої відмови від Договору.

Відповідач за первісним позовом мав відповідне право внести зміни до умов Договору суборенди узгодивши їх з позивачем за первісним позовом, або в судовому порядку в разі наявності правових підстав та відповідного спору.

Відповідно до п. 11.3 Договору сторони виражають свою взаємну згоду з тим, що в окремих випадках, передбачених у статті 10, цього Договору, термін користування може бути припинений до дати закінчення за повідомленням орендаря або суборендаря. У такому випадку термін користування закінчується через тридцять календарних днів після направлення такого повідомлення.

Дослідивши статтю 10 Договору, суд не вбачає жодної підставі яка надає відповідачу право застосувати п 11.3, 11.3.1. Договору, щодо припинення строку дії Договору суборенди до дати його закінчення.

Слід також вказати відносно безпідставності тверджень відповідача за первісним позовом щодо обставин за якими нібито позивач за первісним позовом на момент звільнення відповідачем орендованого приміщення уклав Договір оренди з іншою особою, а саме ТОВ «Кредит колекшн груп». Зазначені твердження жодним чином не були підтверджені.

Враховуючи наведене суд вважає вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення заборгованості по орендним платежам за січень 2009 року в розмірі 49082,00 грн. та за лютий 2009року в розмірі 78693,94 грн. обґрунтованими та документально підтвердженими.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі наведеного, позивачем за первісним позовом нараховано інфляційні збитки в розмірі 1423,38 грн. та 3% річних в розмірі 282,47 грн.

Крім того, на підставі п. 10.1. Договору відповідач за первісним позовом зобов’язаний сплатити пеню за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 2260,45 грн.

Відповідно до п. 10.1.1. Договору якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то суборендар зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов’язання.

Сума штрафу становить 38332,78 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем за первісним позовом не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості в розмірі 127775,94 грн. по орендній платі, 1423,38 грн. –інфляційних втрат, 282,47 грн. –3% річних, 2260,45 грн. –пені, 38332,78 грн. –штрафу, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Відносно позовних вимог заявлених позивачем за зустрічним позовом, а саме визнати розірваним з 30.01.2009р. Договір суборенди нежитлових приміщень №1/А-0489 від 17.09.2008р. слід вказати наступне.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає матеріально –правові способи захисту цивільних прав, а саме:

1)          визнання права;

2)          визнання правочину недійсним;

3)          припинення дії, яка порушує право;

4)          відновлення становища, яке існувало до порушення;

5)          примусове виконання обов’язку в натурі;

6)          зміна правовідношення;

7)          припинення правовідношення;

8)          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9)          відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10)          визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, з наведеного вбачається, що такий спосіб захисту цивільних права як визнання правочину розірваним не передбачений законом.

Крім того, слід звернуту увагу, що позивачем за зустрічним позов не було наведено та нормативно обґрунтовано підстав порушення або оспорювання з боку відповідача за зустрічним позовом, прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене, суд вважає що вимоги позивача за зустрічним позовом не відповідають вимогам чинного законодавства України, є безпідставними та необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»(04050, м. Київ, вул. Артема, 72, літера А; код ЄДРПОУ 35839738; п/р 2600101067884 UAH/USD/RUB в ВАТ ВТБ Банк в м. Києві, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(01004, м. Київ, Бессарабська площа 7 літера «А», код ЄДРПОУ 34980420; п/р 26000010806911 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 127775,94 грн. (сто двадцять сім тисяч сімсот сімдесят п’ять гривень 00 коп.) –заборгованості по орендній платі за Договором суборенди нежитлових приміщень №1/А-0484, 1423,38 грн. (одна тисяча чотириста двадцять три гривні 38 коп.) –інфляційних втрат, 282,47 грн.(двісті вісімдесят дві гривні 47 коп.) –3% річних, 2260,45 грн. (дві тисячі двісті шістдесят гривень 45 коп.) –пені, 38332,78 грн. (тридцять вісім тисяч триста тридцять дві гривні 78 коп.) –штрафу, 1701,00 грн. (одну тисячу сімсот одну гривню 00 коп.) –державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.09.10.