Рішення № 11337484, 16.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2010 Справа № 12/67

за позовом комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода”, м. Ужгород

до відповідача Коритнянської сільської ради, с. Коритняни Ужгородського району

про стягнення заборгованості в сумі 1829655,21 грн. (в т.ч. 1609354,21 грн. основного боргу; 43544,16 грн. 3 % річних та 176756,84 грн. інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача Феделещак М.М., (представник за довіреністю № 933 від 31.12.2009 року) та Грицюк В.П. (представник за довіреністю № 57 від 25.01.2010 року)

Від відповідача Вайда І.М., голова Коритнянської сільської ради, Бескід Ю. Ю. (представник за довіреністю від 15.09.2010 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода”, м. Ужгород до Коритнянської сільської ради, с. Коритняни Ужгородського району про стягнення заборгованості в сумі 1829655,21 грн. (в т. ч. 1609354,21 грн. основного боргу; 43544,16 грн. 3 % річних та 176756,84 грн. інфляційних збитків).

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

В судових засіданнях 16.08.2010 року та 02.09.2010 року клопотань про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Водночас, в судовому засіданні 16.09.2010 року представники відповідача в присутності всіх учасників судового процесу відкликали з особистих мотивів заявлене в цьому ж судовому засіданні клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відтак, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

На виконання ухвали суду від 02.09.2010 року позивачем надано суду оригінал договору (з „мокрими печатками”) від 11.04.1997 року на якому обґрунтовується позов.

Відповідач та його представник заперечують позовні вимоги в повному обсязі з мотивів викладених у письмовому відзиві на позов (вх. № 6738 від 02.09.2010 року), зокрема, посилаються на відсутність бюджетного

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/67

від 16.09.2010 року

фінансування на цілі водоспоживання та те, що відповідач не є субєктом господарювання, підтвердивши при цьому факт надання позивачем послуг водопостачання субєктам споживання (закладам освіти, культури, населення) на території сільської ради на умовах договору з квітня 1997 року до часу розгляду даного спору в суді про що подали письмову заяву (вх. № 7180 від 16.09.2010 року).

Разом з тим, заперечуючи позов відповідач посилається на ксерокопію укладеного договору між сторонами від 11.04.1997 року висловив сумнів щодо наданого суду оригіналу договору від 11.04.1997 року (з „мокрими печатками”) вважаючи його підробкою та просить зупинити провадження у справі з метою направлення матеріалів справи до слідчих органів (письмове клопотання вх. № 7181 від 16.09.2010 року).

Правовий аналіз наведеного зобовязує суд відхилити зазначене вище клопотання відповідача з підстав його необґрунтованості та не правомірності, і як таке, що не відповідає положенням ст. ст. 33-36 ГПК України.

Не погоджуючись з мотивами заперечень відповідача та його представників, представники позивача у письмових поясненнях (вх. № 7182 від 16.09.2010 року) на виконання ухвали суду від 02.09.2010 року посилаються на підстави звільнення від доказування через факти встановлені судовими рішеннями у попередніх спорах між сторонами пояснили наступне.

Рішеннями господарського суду Закарпатської області від 26.12.2003 року по справі № 13/251 та від 19.10.2004 року по справі № 13/174, які набули законної сили, було встановлено, що у спірних відносинах Коритнянська сільська рада виступає основним абонентом, у свою чергу укладаючи договори на водопостачання з субабонентами (юридичними та фізичними особами, розташованими на території ради), здійснюючи самостійне нарахування за воду та одержуючи грошові кошти на спеціальний рахунок сільської ради за водопостачання та обслуговування водопровідних мереж на території сільської ради.

Питання розірвання, визнання недійсним, неукладеним договору від 11.04.1997 року, на якому грунтуються позовні вимоги у даній справі, було предметом розгляду у справі № 4/177, результатом якої була відмова у задоволенні позовних вимог Коритнянської сільської ради (додані копії рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій). В даній справі судом було встановлено, що укладення договору сільським головою відбувалось у відповідності до ст. ст. 8, 23, 31, п.9 ст. 35 Закону України „Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” від 07.12.1990 року, який діяв на час укладення договору. А у задоволені позову Коритнянської сільської ради було відмовлено.

Найменування сторін у договорі чітко зазначено у розділі „Юридичні адреси сторін” та на печатках.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/67

від 16.09.2010 року

Оригінал договору від 11.04.1997 року, на якому грунтується позов, надано для огляду в судовому засіданні. Позивач не має іншого оригіналу договору, крім того, копія якого долучена до позовної заяви. На думку позивача, долучена відповідачем копія за відсутності оригіналу не може розглядатись як належний доказ будь чого в розумінні ст. 34 ГПК України.

Договір від 11.04.1997 року з боку відповідача підписано було тодішнім головою Коритнянської сільської ради ОСОБА_1. Питання чинності договору, на якому грунтується позов, було предметом дослідження у справі № 4/177, за результатами якої даний договір не визнаний ні недійсним, ні розірваним, ні неукладеним. Також рішенням суду першої інстанції в даній справі встановлено, а постановою апеляційної інстанції підтверджено, що відсутність у договорі всіх умов, наведених у зразковому договорі, передбаченому Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово комунальному господарству від 01.07.1994 року № 65, не являється підставою для визнання договору недійсним, оскільки зразковий договір має рекомендаційний характер. В той же час відсутність у договорі певних умов, які сторона вважає необхідним обумовити, або потреба змінити певні умови, в т. ч. з метою приведення договору у відповідність до норм діючого законодавства, може бути підставою для внесення до договору змін у встановленому законодавством порядку, ініціювати які вправі зацікавлена сторона.

Протягом всього періоду з моменту укладення договору від 11.04.1997 року від відповідача не надходило жодних листів про небажання отримувати послуги з водопостачання від позивача, а сам відповідач укладав договори на водопостачання з субабонентами (юридичними та фізичними особами, розташованими на території ради), здійснюючи самостійне нарахування за воду та одержуючи грошові кошти на спеціальний рахунок сільської ради за водопостачання та обслуговування водопровідних мереж на території сільської ради.

Також позивач повідомляє, що задоволені позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги водопостачання згідно рішень господарського суду Закарпатської області від 26.12.2003 року по справі № 13/251 та від 19.10.2004 року по справі № 13/174, які набули законної сили, так само ґрунтувались на договорі від 11.04.1997 року, на якому грунтується даний позов. Тобто, сторони у справі діяли відповідно до даного договору і в подальших періодах.

Договір є діючим також зважаючи на відмову суду у розірванні даного договору у справі № 4/177. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.09.2009 року по даній справі встановлено (а постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 року) підтверджено, що даний договір продовжує діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року, тобто після 01.01.2004 року.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/67

від 16.09.2010 року

Через задоволення клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).

Судом зясовано, що можливості добровільного врегулювання спору між сторонами до прийняття рішення суду у справі вичерпано.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 1609354,21 грн. основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору від 11.04.1997 року, послуги по водопостачанню, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- рішеннями виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 223 від 17.08.2005 року, № 154 від 22.04.2008 року, № 299 від 01.08.2008 року та № 222 від 21.08.2009 року;

- рахунками за листопад, грудень 2007 року, січень грудень 2008 року, січень грудень 2009 року та січень травень 2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є надання послуг по водопостачанню (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/67

від 16.09.2010 року

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість наданих послуг по водопостачанню є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Втім, умовами договору передбачено обовязок відповідача щомісячно здійснювати оплату за надані йому послуги у відповідності з показниками водомірів або по нормах водоспоживання по встановленому тарифу (0,88 грн. за 1 м3 водопостачання).

Водночас, п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України передбачено, що тарифи визначаються згідно з чинним законодавством України без будь яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

За спірний період з листопада 2007 року по серпень 2008 року нарахування за надані послуги проводились відповідно до глави 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, згідно тарифів, встановлених рішенням Ужгородської міської ради від 17.08.2005 року № 233 (тобто 0,88 грн. за 1 м3 0 водопостачання).

З вересня 2008 року по вересень 2009 року нарахування за надані послуги проводилось відповідно до глави 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, згідно тарифів, встановлених рішенням Ужгородської міської ради від 01.08.2008 року № 299) тобто 2,98 грн. за 1 м3 0 водопостачання як це передбачено рішенням № 154 від 22.04.2008 року „Про тарифи та послуги водопостачання та водовідведення для населення”).

З жовтня 2009 року по квітень 2010 року нарахування за надані послуги проводилось відповідно до глави 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, згідно тарифів, встановлених рішенням Ужгородської міської ради від 21.08.2009 року № 222 (тобто 3,70 грн. за 1 м3 0 водопостачання).

Згідно зі ст. 22 Закону України „Про питну воду та водопостачання” споживачі питної води зобовязані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, відповідач свої грошові зобовязання по своєчасній оплаті отриманих послуг належним чином не виконав, а тому заборгував позивачу за період з листопада 2007 року по травень 2010 року 1609354,21 грн. основного боргу.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/67

від 16.09.2010 року

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині

стягнення 43544,16 грн. 3 % річних та 176756,84 грн. інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обовязки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними

правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/67

від 16.09.2010 року

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 4-3, 33, 34, 36, 43, 44, 77, 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Коритнянської сільської ради (с. Коритняни Ужгородського району, вул. Духновича, 66в; код 0434976) на користь комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода” (м. Ужгород, вул. Митна, 1; код 03344326) суму 1609354,21 (один мільйон шістсот девять тисяч триста пятдесят чотири грн. 21 коп.) основного боргу; 43544,16 (сорок три тисячі пятсот сорок чотири грн. 16 коп.) 3 % річних; 176756,84 (сто сімдесят шість тисяч сімсот пятдесят шість грн. 84 коп.) інфляційних збитків та 18296,55 (вісімнадцять тисяч двісті девяносто шість грн. 55 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Зайво сплачені витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 1973 від 29.07.2010 року в сумі 236 грн. підлягають поверненню позивачу з Держбюджету України.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.