Рішення № 113374229, 12.09.2023, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1988/23

Провадження № 2/689/372/23

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2023 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Соловйова А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цмикайло Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу

за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 33870,75грн.,

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 20.03.2023 р. в сумі 33870,75 грн., з яких 27707,57 грн. - заборгованість за кредитом, 6163,18 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором б/н від 19.11.2010 р., за яким відповідач отримав кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 15000,00 грн., який у подальшому змінювався.

Представник позивача в судові засідання не з`являвся, у позовній заяві та окремому клопотанні просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належно повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 19.11.2010 р.ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно із якою отримала платіжну кредитну картку «Універсальна GOLD», висловила свою згоду із тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, із яким він ознайомився та згідний. Погодилась на отримання примірника договору про надання банківських послуг шляхом роздруківки з відповідного сайту.

Як вбачається з витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ними встановлено пільговий період 55 днів за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, 2,5% базової ставки в місяць на залишок заборгованості, при чому, за тратами, здійсненими з 01.09.2014 р. - 2,9%, а за тратами, здійсненими з 01.04.2015 р. - 3,6%; 7% обов`язковий місячний платіж (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості), а з 01.04.2014 р. - 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості); пеня = 0,24% від суми заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-якими із грошових зобов`язань 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Згідно із п. 1.1.7.31 Правил, строк позовної давності стосовно вимог банку по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки - пені, штрафів, витрат банку становить 50 років. Пунктами 1.1.1.67., 1.1.5.1., 1.1.5.2. витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Відповідно до п. 2.1.1.3.5. при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті 1180) + 5% від суми позову.

У анкеті-заяві позичальника зобов`язання зі сплати процентів, пені, штрафів відсутні.

Як вбачається з поданого розрахунку, кредит був отриманий відповідачем та частково ним погашався.

У розрахунку позивач зазначає, що станом на 20.03.2023 р. заборгованість відповідача становила 33870,75 грн., з яких 27707,57 грн. - заборгованість за кредитом, 6163,18 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивачем також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 19.05.2021 р. цифровим власноручним підписом за допомогою стилусу на планшеті, що передбачено Постановою НБУ №151 від 13.12.2019 р. «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Відповідно до п. п. 6, 7 вказаної постанови, цифровий власноручний підпис має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис та не вимагає наявності попередньо укладеного договору між банком та клієнтом про згоду на його використання.

Паспорт споживчого кредиту містить основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови по кредитним карткам «Універсальна», «Універсальна GOLD», «PLATINUM», «MC World Black Edition», «Visa Signature», «MC World Elite», «Visa Infinite». Однак, посилання позивача на те, що підписання відповідачем цього паспорту свідчить про погодження всіх істотних умов договору, не заслуговує на увагу, оскільки таке твердження не відповідає встановленому законом характеру цього документа.

Згідно із п. 1 ч. 1 Закон України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам (ст. ст. 2, 3, 4 Закону України «Про споживче кредитування»).

Ст. 9 вказаного закону визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).

Таким чином, паспорт споживчого кредиту свідчить лише про намір сторін укласти договір споживчого кредиту, не підміняє собою зміст договору та складається до його укладення з метою підтвердження виконання кредитодавцем свого обов`язку належного інформування позичальника.

Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит. Таким чином, законодавчо розмежовано зміст кредитного договору та зміст паспорту споживчого кредитування. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Таким, чином, підписаний відповідачем 19.05.2021 р. паспорт споживчого кредиту, в якому містяться основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови по кредитним карткам «Універсальна», «Універсальна GOLD», «PLATINUM», «MC World Black Edition», «Visa Signature», «MC World Elite», «Visa Infinite», не доводить погодження всіх істотних умов майбутнього договору. Паспорт споживчого кредиту одночасно містить умови щодо кредитування декількома кредитними продуктами у вигляді кредитних карт «Універсальна», «Універсальна GOLD», «PLATINUM», «MC World Black Edition», «Visa Signature», «MC World Elite», «Visa Infinite», містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною лише до 03.06.2021 р., що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, також відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці, також зазначено, що обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування та припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься чинним протягом погодженого строку.

У свою чергу, заява про приєднання до Умов та правил надання послуг не містить відомостей про те, яку саме картку мала намір отримати відповідач, відсоткової ставки та інших платежів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника відсоткова ставка не зазначена, у зв`язку із чим позивач безпідставно посилається на необхідність стягнення процентів.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на відповідному сайті як невід`ємні частини договору.

Цими витягами визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості висловила позицію, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 висловила позицію, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Позивачем не доведено досягнення згоди із відповідачем у встановленій формі про сплату зазначених платежів. Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення відсотків слід відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на договорі, а положення Умов та Правил, де про це зазначено, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Судом встановлено також, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Фактичне отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку, з якого вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту. При цьому загальна сума фактично отриманих відповідачем коштів (згідно виписки по особовому рахунку станом на 20.03.2023 р.) склала 27707,57 грн.. При цьому, сума погашень за тілом кредиту у підрахунку склала - 33851,69 грн., сума погашень за простроченим тілом кредиту склала - 4743,13 грн., сума погашень по нарахованим відсоткам становить - 9078,01 грн., а сума погашень по простроченим відсоткам становить - 1176,10 грн..

За таких обставин, відповідач сплатив позивачу суму більшу, ніж сума наданих кредитних коштів, а тому позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитом.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку із чим згідно із п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Соловйов