Рішення № 11337130, 26.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

___________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 серпня 2010 р.           Справа 9/128-10

за позовом: Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", код ЄДРПОУ 04589700 (вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010)

до: Комунального підприємства "Гніваньводопостач", код ЄДРПОУ 36242300 (вул. Петровського, 2, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область)

про стягнення 59505,83 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Іскра Л.О. - представник за довіреністю;

відповідача: Горячкіна Т.Л. - представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Комунального підприємства "Гніваньводопостач" на користь Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" 56395,2 грн. основного боргу, 2712,88 грн. - пені за несвоєчасне проведення розрахунків, 397,75 грн. - 3 % річних, а всього - 59505,83 грн.

03.08.10р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/128-10 та призначено її до розгляду на 26.08.10р.

В судовому засіданні 26.08.10р. представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнала частково, мотивуючи тим, що 26.08.2010р. відповідач здійснив часткову проплату основного боргу на суму 24469,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 1 від 26.08.2010р.

Розглянувши подані документи і матеріали справи №9/128-10, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2010р. між КП "Гніваньводопостач" (замовник) та ДП "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" (підрядник) укладено договір № 1 про виконання підрядних робіт щодо капітального ремонту ліфтового обладнання, за умовами якого підрядник зобов"язується провести капітальний ремонт двох міжповерхових ліфтів за адресою м. Гнівань, вул. Леніна, 66-1 і 2.

Пунктом 2.1. договору № 1 від 01.01.2010р. передбачено, що договірна ціна визначається на підставі проектно-кошторисної документації відповідно з "порядком визначення вартості будівництва" (ДНБ Д1. 1.1-2000 з доп.3 та змінами) та іншими діючими нормативними документами. Договірна ціна на момент укладання договору складає: 83412,4грн.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт, які підписуються замовником та підрядником.

Згідно п. 2.5 договору в 5-денний термін з моменту підписання договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника сто відсотків вартості матеріалів і аванс- 30% вартості виконаних робіт по договору згідно рахунку. Кінцевий розрахунок в розмірі 70% вартості робіт проводиться не пізніше 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Судом встановлено, що позивач на умовах договору за період з березня по травень 2010р. виконав роботи по ремонту та технічному обслуговуванню ліфтів на загальну суму 56395,2 грн., що стверджується обопільно підписаними сторонами актами приймання-виконання підрядних робіт № КБ-2 за березень 2010р., № КБ-2 за квітень 2010р., № КБ-2 за травень 2010р. та довідками про вартість виконаних робіт №КБ-3 за квітень 2010р., травень 2010р. (а.с. 15-39).

В порушення умов договору, відповідач не провів розрахунки за виконані роботи.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем станом на день подання позову до суду склав 56395,2 грн.

Разом з тим, відповідачем 26.08.2010р. (після звернення позивача з позовом до суду) частково погашено суму основного боргу в розмірі 24469,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 1 від 26.08.2010р., у зв"язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 24469,00грн.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 24469,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Виходячи з встановлених обставин справи та наданих сторонами документів суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач неналежним чином оплату нездіснив, в результаті чого, станом на 26.08.2010р. виникла заборгованість у розмірі 31926,2

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 31926,2 грн. як обгрунтовані та правомірні.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 2712,88 грн. - пені та 397,75 грн. - 3% річних. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 5.1 договору за порушення п.п. 2.4., 2.5., 3.1. винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі облікової ставки НБУ діючої в період, за який нараховується пеня згідно з чинним законодавством за кожен день прострочки від нарахованої в термін суми або не виконаних в термін робіт.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам чинного законодавства та договору.

Одночасно судом проведено перевірку правильності нарахування пені позивачем внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилки під час проведення підрахунків, які полягають у тому, що останнім, всупереч п. 5.1. договору, нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В результаті перерахунку пені, згідно визначених позивачем періодів, в розмірі облікової ставки НБУ, як перербачено п. 5.1. договору, судом отримано 1262,03 грн., а саме:

за період з 06.04.10р.по 05.05.10р.(10664,4*10,25% / 365*30 / 100 = 89,84 грн.);

за період з 06.05.10р.по 05.06.10р.(45730,8*10,25% / 365*31 / 100 = 398,11 грн.);

за період з 06.06.10р. по 07.06.10р. (56395,2 * 10,25 / 365 * 2 / 100 = 31,67 грн.);

за період з 08.06.10р. по 07.07.10р.(56395,2 * 9,5 / 365 * 30 / 100 = 440,35 грн. );

за період з 08.07.10р. по 30.07.10р. (56395,2 * 8,5 / 365 * 23 / 100 = 302,06 грн.).

Оскільки отримані в результаті перерахунку судом суми є меншими від тих, які заявлено позивачем, суд відмовляє в стягнені 1450,85 грн. - пені.

Виходячи з матеріалів справи, здійснивши перерахунок заявлених до стягення 3% річних, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 397,75 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні 1450,85 грн. - пені та припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення 24469,00 грн. основного боргу.

Крім того судом встановлено, що позивач при звернені до суду сплатив державне мито у розмірі 732,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 29.07.2010 року.

Разом з тим п."а" ч.2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито складає 1 відсоток ціни позову але не менше шести мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги позивача полягають в стягнені 59505,83 грн.

Таким чином розмір державного мита яке мало бути сплачено позивачем складає 1% від ціни позову, а саме - 595,06 грн., з огляду на, що суд дійшов висновку про повернення зайво сплаченого мита позивачу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України , -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково .

2. Стягнути з Комунального підприємства "Гніваньводопостач", код ЄДРПОУ 36242300, вул. Петровського, 2, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область (р/р 26003319366 у відділенні ПАТ "Промінвестбанк" м. Вінниця МФО 302571) на користь Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", код ЄДРПОУ 04589700 , вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010 (р/р 260063031019 у ВАТ ВТБ Банк м. Вінниці МФО 302559) 31926,2 грн. - основного боргу, 1262,03 грн. - пені, 397,75 грн. 3% річних, 580,55 грн. - витрат на сплату держмита та 230,25 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення 24469,00 грн. основного боргу відповідно до п. 1-1- ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. В стягненні 1450,85 грн. пені відмовити.

6. Повернути Дочірньому підприємству "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", код ЄДРПОУ 04589700 (вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010) з Державного бюджету України через відповідний територіальний орган Держказначейства України 136,94 грн. державного мита, зайво сплаченого за платіжним дорученням № 194 від 29.07.10 р. (оригінал платіжного доручення - у матеріалах справи № 9/128-10). Засвідчений гербовою печаткою суду оригінал даного рішення є підставою для повернення позивачу державного мита у встановленому цим рішенням розмірі.

7. Рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 31 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010)

3 - відповідачу (вул. Петровського, 2, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область)