Рішення № 11335693, 15.09.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2010 р.           Справа № 3/61. За позовом Державного підприємства «Сторожинецький лісгосп», м. Сторожинець

до Приватного підприємства «Володимир-Буд», с. Стрілецький Кут Кіцманського району

про стягнення заборгованості –16165,70 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Пустовіт Ю.О., довіреність №523 від 07.07.2009 року

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Сторожинецький лісгосп»звернулось до Приватного підприємства «Володимир-Буд»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 16165,70 грн., яка складається з 16034,22 грн. основного боргу та 3% річних в сумі 131,48 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.07.2010 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 12.08.2010 року.

Ухвалою від 12.08.2010 року, за клопотанням позивача, розгляд справи відкладено на 03.09.2010 року.

Ухвалою від 03.08.2010 року, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору до 21.09.2010 року та відкладено розгляд справи на 15.09.2010 року.

Присутнім у судовому засіданні 15.09.2010 року представником позивача подано докази часткового погашення відповідачем суми основного бору, що мало місце після подання позивачем позову до господарського суду (платіжне доручення №209 від 30.08.2010 року на суму 5387,62 грн.).

Відповідач явку свого представника у судове засідання повторно не забезпечив, що не перешкоджає вирішенню спору без участі відповідача, оскільки його було належним чином повідомлено про час і місце даного судового засідання

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.

Згідно з наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, позивачем в період з 18.01.2007 року по 30.07.2008 року поставлено відповідачу лісопродукції (товар) на загальну суму 178642,31 грн. (а. с. 13-50).

У зв’язку з частковою оплатою вартості отриманого товару (на суму 162608,09 грн.), 29.03.2010 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, яку відповідачем не виконано.

При цьому, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на момент звернення з позовом до господарського суду, становила 16034,22 грн.

В процесі розгляду справи, відповідачем добровільно сплачено 5387,62 грн. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №209 від 30.08.2010 року.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами з приводу продажу товару за товарно-транспортними накладними є правовідносинами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України встановлено строк виконання зобов'язання оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, дане зобов'язання підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною другою статті 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідачем не доведено іншого, суд з урахуванням вищезазначеного, дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Проте, беручи до уваги добровільну сплату відповідачем 5387,62 грн., позов в частині стягнення 16034,22 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню на суму 10646,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов, правомірним є нарахування позивачем 131,48 грн. трьох процентів річних.

Отже, позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню: з відповідача належить стягнути на користь позивача 10646,60 грн. основного боргу та 131,48 грн. трьох процентів річних.

Провадження у справі в частині стягнення 5387,62 грн. основного боргу слід припинити на підставі підпункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Судові витрати належить стягнути з відповідача з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись підпунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Володимир-Буд»(с. Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області, код 33129437) на користь Державного підприємства «Сторожинецький лісгосп» (м. Сторожинець, вул. Б. Хмельницького, 45, код 21441625) 10778,08 грн. заборгованості (10646,60 грн. основного боргу та 131,48 грн. трьох процентів річних) 161,66 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 5387,62 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17.09.2010 року.

Суддя                                         О.В. Гончарук.