Рішення № 113355267, 05.09.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2023 року Справа № 903/703/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово торгова база", м. Ковель

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка", м. Луцьк

про стягнення 362 476 грн. 21 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

04.07.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово - торгова база" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про стягнення 317 520 грн. 00 коп. упущеної вигоди та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неправомірними діями ТзОВ "Волинська облспоживспілка", що стали причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток в сумі 317 520 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 05.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, прокуратурі, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу, прокуратурі - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу, прокуратурі подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, прокуратури протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу, прокуратурі.

Згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4301040679787 відповідач ухвалу суду від 05.07.2023 отримав 10.07.2023.

Строк для подання відзиву - по 25.07.2023.

10.07.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача від 07.07.2023 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.07.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" від 07.07.2023 № 121 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

17.07.2023 на адресу суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про витребування у позивача оригіналу висновку про орієнтовну вартість об`єкта оцінки, виготовленого ТОВ ВМБ-Нерухомість, дата оцінки 06.01.2022. Клопотання обґрунтоване тим, що позивачем в якості доказу подано спірний висновок та вказано, що його оригінал знаходиться у відповідача. В той же час, оригінал висновку у товариства відсутній.

Ухвалою суду від 20.07.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка від 17.07.2023 про витребування оригіналів письмових доказів відмовлено.

21.07.2023 надійшов відзив відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що на момент укладення 29.09.2022 попереднього договору купівлі-продажу частини нерухомого майна, позивачу було відомо, що у строк до 07.10.2022 сторони даного договору не зможуть укласти договір купівлі-продажу, оскільки на цей момент предмет договору ще перебуватиме під забороною відчуження і можливість зняти таку заборону позивач отримає лише після набрання рішенням законної сили, тобто не раніше ніж через 20 днів з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто 17.10.2022. Не повідомлення позивача покупцю про перебування об`єкту продажу під забороною відчуження і стало однією з причин неможливості укладення основного договору в строк до 07.10.2022. Якщо б покупець знав про неможливість укладення договору купівлі-продажу в строк до 07.10.2022, попередній договір не був би укладений або був би укладений на інших умовах та передбачав би реально можливі строки укладення основного договору. Попередній договір передбачав можливість для продовження строку укладення основного договору за згодою сторін. Позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на продовження строку укладення основного договору купівлі-продажу. В жодній із вимог щодо нотаріального посвідчення покупець не повідомляв про його відмову від укладення основного договору і не вимагав повернення забезпечувального платежу. Така вимога була висунута покупцем лише 03.01.2023. До цієї дати можливість укласти основний договір купівлі-продажу і отримати прибуток для позивача не були втрачені. В період з 12.12.2022 по 03.01.2023 позивач мав можливість самостійно звернутись із рішенням до державного реєстратора для зняття заборони відчуження та укласти договір після цього. Не можливість отримання прибутку позивачем внаслідок не укладення договору купівлі-продажу спричинена діями самого позивача, а саме: укладення попереднього договору на умовах, які завідомо не можливо виконати через наявність заборони відчуження; неповідомлення покупця про наявність заборони; ненадання відповідей на вимоги покупця; невчинення жодних дій для врегулювання із покупцем питання продовження строку укладення основного договору; невчинення дій щодо зняття заборони на підставі рішення суду. Висновок про орієнтовну вартість об`єкта оцінки від 06.01.2022 не є належним та допустимим доказом, оскільки за своєю суттю не є звітом про оцінку майна. Просить стягнути з позивача на його користь 30 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач відзив відповідача отримав 21.07.2023, що підтверджується квитанцією про доставку документів до електронного кабінету.

Строк для подання відповіді на відзив по 24.07.2023.

25.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив (долучений до матеріалів справи зважаючи на 2 вихідні дні та введення воєнного стану), згідно якої позивач позовні вимоги підтримує. Зазначає, що оскільки відповідач свідомо не виконував вимог щодо зняття обтяжень, відтак несе відповідальність за відшкодування збитків. Після набрання рішенням суду законної сили позивач вчергове 30.09.2022 направив відповідачу вимогу щодо негайного зняття обтяжень. Заявлена упущена вигода є різницею між ціною продажу та залишковою вартістю складу.

У заяві від 26.07.2023 відповідач просить здійснити розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн. 00 коп. шляхом їх покладення на позивача. Повідомляє, що докази понесених витрат будуть надані суду протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач у заяві від 27.07.2023 просить збільшити розмір позовних вимог. Зазначає, що у позовній заяві позивачем визначена упущена вимога виходячи із різниці між експертною оцінкою вартості приміщення складу та ціною продажу, узгодженою в попередньому договорі. Рішенням суду від 13.07.2021 №159/2106/19 встановлено, що станом на дату укладення попереднього договору залишкова вартість складу становить 65 914 грн. 64 коп., залишкова вартість 12 523 грн. 77 коп., у зв`язку з чим розмір упущеної вигоди становить 362 476 грн. 21 коп. (375 000 12 523,77).

Згідно пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з тим, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач у відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України обмежений 30-ти денним строком для звернення до суду з заявою про збільшення позовних вимог.

Провадження у даній справі відкрите ухвалою суду від 05.07.2023.

Строк для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог по 04.08.2023.

Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, збільшення позивачем лише кількісних показників суми упущеної вигоди, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову 362 476 грн. 21 коп.

Відповідач у клопотанні від 04.08.2023 просить долучити до матеріалів справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2023, яким підтверджено укладення позивачем з ПП «Агро-В» договору купівлі-продажу приміщення прохідної, що знаходиться за адресою: м. Ковель, пров. Кияна Володимира, 9. Зазначає, що задовго до подання даного позову позивачем без будь яких перешкод 17.05.2023 відчужено приміщення прохідної, яке також перебувало під забороною відчуження.

З метою повного та всебічного розгляду справи суд долучив інформацію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2023 до матеріалів справи.

07.08.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову, яка по суті є аналогічною з заявою про збільшення розміру позовних вимог, тому прийнята судом.

У заяві від 14.08.2023 позивач зазначає, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть ним подані протягом 5 днів від дати ухвалення рішення суду.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що за ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» зареєстровано право власності на об`єкт, зокрема склад О-1, загальною площею 1 047 кв.м., за адресою: м. Ковель, провул. Володимира Кияна, 9, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 29.06.2013 №5471073 (а.с. 27).

31.07.2018 між ТОВ Ковельська оптово-торгова база (продавець) та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема складу О-1, загальною площею 1047 кв. м., що знаходиться за адресою: пров. Кияна Володимира, 9, м. Ковель, Волинська область, відповідно до якого продавець передає у власність покупця нерухоме майно, за яке покупець сплачує обумовлену грошову суму.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1677.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19 травня 2021 року у справі №159/2106/19 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. До набрання рішенням суду законної сили по справі №159/2106/19 заборонено відчуження майна, зокрема склад О-1, загальна площа 1047 (кв.м); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 92898207221, адреса: Волинська обл., м. Ковель, провулок Кияна Володимира, 9; нежитлове приміщення, склад Д-1 загальна площа 1205.9 кв.м; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90651707221; адреса: Волинська обл., м. Ковель, провулок Кияна Володимира, 9. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

Рішенням Господарського суду Волинської області №159/2106/19 від 13.07.2021 визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 31.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово- торговою базою Волинської облспоживспілки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1677. Припинено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська ОТБ, оформлену записами за №27285753, № 27285786 про право власності на склад О-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92898207221 та на нежитлове приміщення, склад Д-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90651707221, вчинену 31.07.2018 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем. Встановлено, що заходи забезпечення позову, що були вжиті відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 19.05.2021 у справі № 159/2106/19 у виді заборони відчуження майна: складу О-1, загальною площею 1047 (кв.м); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 92898207221, адреса: Волинська обл., м. Ковель, провулок Кияна Володимира, 9; нежитлового приміщення, складу Д-1 загальна площа 1205.9 кв.м; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90651707221; адреса: Волинська обл., м. Ковель, провулок Кияна Володимира, 9, діють до набрання рішенням суду у даній справі законної сили та продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 року у справі №159/2106/19 в частині задоволення позову про припинення державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська ОТБ, оформленої записами за №27285753, № 27285786 про право власності на склад О-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92898207221 та на нежитлове приміщення, склад Д-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90651707221, вчиненої 31.07.2018 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 31.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1677.

3. У задоволенні позову про припинення державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська ОТБ, оформленої записами за №27285753, № 27285786 про право власності на склад О-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 92898207221 та на нежитлове приміщення, склад Д-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90651707221, вчиненої 31.07.2018 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, відмовити.

12.10.2021 державним реєстратором поновлено право власності на склади О-1, Д-1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 26).

Рішенням Господарського суду Волинської області №159/6568/20 від 09.09.2021 визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 24.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 1643.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 залишено без змін рішення суду від 09.09.2021 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 24.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база та Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки.

08 травня 2019 року, між ТОВ "Ковельська ОТБ", як іпотекодавцем, та Волинською обласною спілкою споживчих товариств , іпотекодержателем, було укладено Договір іпотеки, за яким забезпечується зобов`язання, що виникло у іпотекодавця на підставі договору безпроцентної позики в розмірі 200 000,00 грн., укладеного між ТОВ "Ковельська ОТБ" та Волинської ОССТ 06 травня 2019 року, де за п.1.2 Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань за основним Договором іпотекодавець передав в іпотеку об`єкти нерухомого майна, а саме: склад металевий; прохідна; склад, літ.С-1; склад металевий; склад, літ.Є-1; склад, літ.Д-1; склад, літ.О-І. посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Огей Н.М та зареєстрований за номером 360.

Рішенням Господарського суду Волинської області №159/5585/19 від 13.07.2021 визнано недійсним договір іпотеки, укладений 08.05.2019 року між ТзОВ "Ковельська ОТБ" та Волинською обласною спілкою споживчих товариств, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Огей Наталією Миколаївною та зареєстрований за № 360.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 рішення суду від 13.07.2021 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2022 касаційне провадження закрите.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону України Про іпотеку, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Отже, законом визначено ініціатора зняття заборон, яким є саме обтяжувач майна, яким є ТОВ «Волинська облспоживспілка».

Суд зазначає, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

27.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка (правонаступник Волинської обласної спілки споживчих товариств) про зняття заборон відчуження нерухомого майна, а саме - нежитлового приміщення, складу Д-1 загальною площею 1205,9 кв.м, складу О-1 загальною площею 1047 кв.м., складу Є- 1 площею 514,3 м.кв , складу металевого площею 933,4 м.кв ,складу С-1 площею 1033,2 м. кв., прохідної площею 11 м.кв. за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нерухомого майна № 31470331 від 08 травня 2018 року, № 31470360 від 08 травня 2018 року, № 31470417 від 08 травня 2018 року, № 31470400 від 08 травня 2018 року, № 31470378 від 08 травня 2018 року, № 31470205 від 08 травня 2018 року, № 31470307 від 08 травня 2018 року і записи про іпотеку № 31470448 від 08 травня 2018 року, №31470464 від 08 травня 2018 року, №31470491 від 08 травня 2018 року, №31470483 від 08 травня 2018 року, №31470477 від 08 травня 2018 року, №31470267 від 08 травня 2018 року, №31470435 від 08 травня 2018 року за іпотечним договором, що був укладений між ТОВ Ковельською ОТБ та ТОВ Волинською облспоживспілкою, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Огей Наталією Миколаївною, зареєстрованим за № 360 від 08 травня 2018 року.

Рішенням Господарського суду Волинської області №903/440/22 від 27.09.2022 знято заборону відчуження нерухомого майна, а саме - нежитлового приміщення, складу Д-1 загальною площею 1205,9 кв.м, складу О-1 загальною площею 1047 кв.м., складу Є- 1 площею 514,3 м.кв , складу металевого площею 933,4 м.кв ,складу С-1 площею 1033,2 м. кв., прохідної площею 11 м.кв. за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нерухомого майна № 31470331 від 08 травня 2018 року, № 31470360 від 08 травня 2018 року, № 31470417 від 08 травня 2018 року, № 31470400 від 08 травня 2018 року, № 31470378 від 08 травня 2018 року, № 31470205 від 08 травня 2018 року, № 31470307 від 08 травня 2018 року і записи про іпотеку № 31470448 від 08 травня 2018 року, №31470464 від 08 травня 2018 року, №31470491 від 08 травня 2018 року, №31470483 від 08 травня 2018 року, №31470477 від 08 травня 2018 року, №31470267 від 08 травня 2018 року, №31470435 від 08 травня 2018 року за іпотечним договором, що був укладений між ТОВ Ковельською ОТБ та ТОВ Волинською облспоживспілкою, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Огей Наталією Миколаївною, зареєстрованим за № 360 від 08 травня 2018 року.

29.09.2022 між ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» (продавець) та ТОВ «Аделін» (покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу, згідно умов якого сторони зобов`язуються у строк до 07.10.2022 укласти договір купівлі-продажу 19/100 часток складу О-1, а саме: приміщення 1-1 (кабінет) площею 99,0 кв.м., приміщення 1-2 (склад) пощею 99,5 кв.м., розташованого за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провул. Кияна Володимира, буд. 9. Склад О-1, 19/10 часток якого буде відчужено за основним договором, належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області 29.06.2013, індексний номер 5471073. Продовження терміну для укладення договору купівлі-продажу допускається за додатковим погодженням між сторонами, яке має бути оформлено відповідною угодою, посвідченою нотаріально (п. 1). Продаж буде вчинено за узгодженою ціною 375 000 грн. 00 коп. (п. 4.2) (а.с. 13).

Позивачем 03.10.2022 на адресу відповідача надісланий лист від 03.10.2022 №99 з вимогою подати приватному нотаріусу відповідну заяву для зняття іпотеки та обтяжень з спірного майна (а.с. 24-25).

27.10.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" на рішення Господарського суду Волинської області від 27 вересня 2022 року

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 27 вересня 2022 року. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" на рішення Господарського суду Волинської області від 27 вересня 2022 року.

ТОВ «Аделін» 12.10.2022, 08.12.2023 на адресу ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» надіслано вимоги про вирішення питання щодо зняття обтяжень та передачу документів нотаріусу для посвідчення основного договору купівлі-продажу (а.с. 30-31).

Приватний нотаріус Веремчук С.В. у листі відповіді від 08.12.2022 на запит ТОВ «Аделін» зазначає, що у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі запису про іпотеку від 08.05.2019, про обтяження, а саме заборону відчуження нерухомого майна від 08.05.2019, накладені на склад О-1 площею 1 047 кв.м., за адресою м. Ковель, провул. Володимира Кияна, 9, підстави для посвідчення основного договору купівлі-продажу 19/100 часток складу О-1, відсутні до зняття обтяжень (а.с. 28).

У претензії від 04.01.2023 ТОВ «Аделін» просить повернути 25 000 грн. 00 коп. забезпечувального внеску у зв`язку з невиконанням ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» домовленостей щодо укладення основного договору купівлі-продажу (а.с. 32).

03.05.2023 ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» перераховано ТОВ «Аделін» грошові кошти в сумі 25 000 грн. 00 коп. (а.с. 29).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Слід зауважити, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

У свою чергу позивач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Судом встановлено, що позивач укладаючи 29.09.2022 з ТОВ «Аделін» попередній договір купівлі-продажу 19/100 часток складу О-1, знав про наявність в Державному реєстрі заборон відчуження спірного об`єкту.

Згідно ст. 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

В той же час попередній договір не містить будь яких відомостей про наявність обтяжень на об`єкті, який підлягає продажу. Докази повідомлення продавцем покупця про наявність обтяжень в матеріалах справи відсутні.

Судом враховано, що обізнаність покупця про наявність обтяжень на спірному об`єкті, вчинення продавцем дій, спрямованих для їх скасування, могла б слугувати для визначення більш тривалого кінцевого терміну для укладення остаточного договору.

Крім того, в матеріалах справи наявні дві вимоги ТОВ «Аделін» від 12.10.2022, 08.12.2023, спрямовані до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», про термінову підготовку та передачу документів нотаріусу для нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу (а.с. 30-31).

Докази реагування позивачем на вказані вимоги, повідомлення покупця про наявність обтяжень, пропозиція щодо продовження строку підготовки основного договору купівлі-продажу, вчинення інших дій, спрямованих на узгодження продажу спірного складу О-1, в матеріалах справи відсутні.

Судом враховано, що вимога покупця про повернення забезпечувального платежу датована 03.01.2023, забезпечувальний платіж повернутий позивачам 03.05.2023, тобто у позивача була можливість укласти договір купівлі-продажу до вказано строку.

П. 1 попереднього договору від 29.09.2022 сторонами в добровільному порядку обумовлена кінцева дата, з якою пов`язується укладення основного договору купівлі-продажу, а саме 07.10.2022.

Позивачем ініційовано господарський спір про скасування спірних обтяжень в межах справи №903/440/22, зокрема позовна заява подана до суду 27.06.2022, отже він був обізнаний про строки розгляду справи в господарському процесі, зокрема підготовче провадження проводиться протягом 60 днів (ст. 177 ГПК України), розгляд справи по суті - 30 днів (ст. 195 ГПК України).

Рішення суду №903/440/22, яким скасовані обтяження, накладені на склад О-1, проголошене 27.09.2022, повний текст рішення підписаний 07.10.2022.

Згідно ст. 241 ГПК рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Таким чином, позивач мав усвідомлювати, що до визначеного сторонами в попередньому договорі строку 07.10.2022 арешти зі спірного складу зняті не будуть.

П. 1 попереднього договору визначена можливість продовження терміну для укладення договору купівлі-продажу шляхом додаткового погодження між сторонами, яке оформляється відповідною угодою, посвідченою нотаріально.

В матеріалах справи відсутня така додаткова угода, як і докази звернення ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» до покупця ТОВ «Аделін» з пропозицією її укладення, відмова від її укладення.

Позивач не був позбавлений можливості самостійно скерувати рішення Господарського суду Волинської області №903/440/22, після набрання ним законної сили 06.10.2021, до відповідного органу з метою пришвидшення його виконання та скасування спірних обтяжень.

Докази вжиття таких заходів, відмову у скасуванні в матеріалах справи відсутні.

При цьому судом враховано, що 05.04.2023 позивач звертався до Господарського суду Волинської області з заявою про виправлення описки в рішенні суду №903/440/22 від 27.09.2022.

Таким чином, позивач не спростував належними та допустимими доказами, що ним здійснені всі можливі заходи для зменшення розміру збитків; відсутність своєї вини у не укладенні договору купівлі-продажу, що очікувані доходи неодержані ним не в наслідок, зокрема його недбалої поведінки.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №908/2261/17 від 30.03.2021.

Укладення позивачем попереднього договору купівлі-продажу, при наявності обтяжень з відчуження складу О-1, який є предметом продажу, стало результатом самостійних ініціативних дій самого позивача, а такий договір був укладений ним на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку (частина 1 статті 42 ГК України). Отже, ризик економічної неефективності чи збитковості таких договорів згідно статті 42 ГК України лежить на самому позивачеві і правових підстав для перекладення його на відповідача немає.

У частині третій статті 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Схожого змісту норми щодо ціни містять частини третя, четверта статті 225 ГК України, якими визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Водночас аналіз змісту положень ЦК України та ГК України свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність, розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду на не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перш за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого, що цілком узгоджується із приписами частини другої статті 216 ГК України, якою з-поміж іншого визначено, що застосування господарських санкцій, якими у розумінні частини другої статті 217 ГК України є відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.

Позивач зазначає, що згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу від 31.07.2018, який визнано недійсним рішенням Господарського суду Волинської області №159/2106/19 від 13.07.2021, залишкова вартість складу О-1 становила 65 914 грн. 64 коп., у зв`язку з чим об`єкти з поновленням права власності поставлені на баланс позивача за аналогічною ціною, яка також не змінилась станом на укладення попереднього договору від 29.09.2022.

Згідно ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з ч.4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст. 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша ст. 10 та частина перша ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У силу п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 №1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно звіту з незалежної оцінки майна складу О-1 площею 4 074 кв.м., що знаходиться за адресою м. Ковель, пров. Кияна Володимира, буд. 9, власником якого є ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», здійсненого ТОВ «Консалтинг-Експерт І» на замовлення ТОВ «Волинська облспоживспілка» оціночна вартість об`єкта оцінки (з округленням) станом на 20.07.2023 становить 3 610 000 грн. 00 коп.

Враховуючи ринкову вартість спірного майна, позивачем не доведено належними та допустимим доказами можливість отримання меншого доходу від продажу належного йому на праві власності майна, яке залишилось у його володінні, ніж він очікував отримати в результаті укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «Аделін» на суму 375 000 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач не довів реальності заявленої ним до стягнення суми збитків, як і не довів, як того вимагає частина 3 статті 226 ГК України, що він вчиняв дії, спрямовані на запобігання виникненню збитків, що в силу прямого регулювання наведеної норми взагалі позбавляє його права на відшкодування збитків.

Вищенаведені факти свідчать про відсутність в діях відповідача всіх елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки, завданих збитків та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини та вжиття стороною заходів, для одержання такої вигоди, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 362 476 грн. 21 коп. не підлягають задоволенню.

Суд не стверджує про відсутність вини відповідача, однак враховуючи поведінку позивача не вбачає підстав для задоволення позову.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову правові підстави для покладення судового збору на відповідача відсутні..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово торгова база" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про стягнення 362 476 грн. 21 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 11.09.2023

Суддя А. М. Кравчук