Рішення № 11335318, 06.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.10 Справа № 12/132/10

Позивач Фізична особа підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1)

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ” (69096, м. Запоріжжя, вул. Сакко і Ваннетті, 3, офіс 12; 69096, м. Запоріжжя, вул. Зелена, 22)

про стягнення 6 149,23 грн.

Суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача ОСОБА_2, дов. № 1, від 04.08.10р.

від відповідача не зявився

Розглядається позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ” про стягнення 6 149,23 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 12/132/10, розгляд якої було призначено на 21.07.2010р.

Ухвалою суду від 21.07.2010р. розгляд справи було відкладено на 06.08.2010р.

У судовому засіданні 06.08.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ “Автобудтехніка ХХІ” значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелена, 22.

Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За вказаною адресою відповідачу направлено ухвалу суду про порушення провадження у справі від 07.06.2010р. та про відкладення розгляду справи від 21.07.2010р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду про порушення провадження у справі отримана відповідачем 22.06.2010р.

Згідно п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в попередній ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобовязань.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними доказами, яких достатньо для вирішення спору.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 06.08.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

07.07.2009 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та ТОВ “Автобудтехніка ХХІ” (надалі відповідач) укладено договір-заявку № 07/07/02 (надалі Договір).

Відповідно до договору-заявки позивачем в повному обємі було виконано перевезення вантажів, автотранспортним засобом RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_1 по маршруту Германія (Hamburg) Україна (Запоріжжя), що підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) BY № 000164.

За виконання даного перевезення Відповідач відповідно до договору-Заявки №07/07/02 від 07.07.2009 року брав на себе зобов'язання оплатити суму у розмірі 17 500 грн. на протязі 10-15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

14.07.2009р. на адресу відповідача супровідним листом позивачем було направлено оригінали документів, підтверджуючі перевезення вантажів.

Вищезазначені документи та Рахунок-фактура № 26 від 13 липня 2009 року на суму 17 500,00 грн. отримані відповідачем 24 липня 2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 6581923. Таким чином Відповідач мав виконати свій обов'язок щодо оплати до 17.08.2009 року.

На виконання умов договору відповідачем частково сплачено суму заборгованості на загальну суму 12 000,00 грн., а саме на підставі платіжного доручення № 5 від 27.08.2009р. на суму 2 000,00 грн., № 144 від 04.11.2009р. на суму 2 500,00 грн., № 155 від 06.11.2009р. на суму 4 000,00 грн., № 221 від 10.12.2009р. на суму 2 000,00 грн., № 22 від 08.02.2010р. на суму 1 500,00 грн.,

На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 500,00 грн.

12.10.2009р. відповідачу було направлено претензію з вимогою, розрахуватися у повному обсязі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що факт перевезення позивачем доведений зібраними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання вважається його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобовязань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 500,00 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 532,23 грн., сума трьох процентів річних у розмірі 126,00 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних, втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ” основного боргу у розмірі 5 500,00 грн.; 3% річних 126,00 грн. та втрат від інфляції у сумі 532,23 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ” (69096, м. Запоріжжя, вул. Зелена, 22, код ЄДРПОУ 33378205) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КБ “Фінанси та кредит” філія м. Рівне, МФО 333603, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5 500 (пять тисяч пятсот) грн.. 00 коп. - основного боргу, втрат від інфляції 532 (пятсот тридцять дві) грн.. 23 коп.; 3% річних у розмірі 126 (сто двадцять шість) грн.. 00 коп.; 102(сто дві) грн..00 коп- державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 11.08.2010р.

Суддя І.В. Владимиренко

Суддя