Рішення № 11335118, 13.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.10 р. Справа № 37/166

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33966871

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14545,46грн. та з експлуатаційних витрат в сумі 1177,28грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Баришева В.В. (за довіреністю №08/6-28 від 31.12.2009р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 17.08.2010р. на 13.09.2010р.

У судовому засіданні 13.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк (Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14545,46грн. та експлуатаційних витрат в сумі 1177,28грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем грошових зобовязань за договором про сплату орендної плати та експлуатаційних витрат орендарю від 10.03.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за період з 10.03.2009р. по 01.12.2009р. включно.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №122 від 10.03.2009р. з додатками, додаткову угоду №1 до договору, розрахунок суми стягуваних платежів, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, рішення Донецької міської ради №2/21 від 26.05.2006р., розпорядження Донецького міського голови №22 від 16.01.2007р., наказ Управління житлового господарства №25-ос від 02.02.2006р., акт приймання-передачі житлового фонду, документи на підтвердження свого статусу юридичної особи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Позивач надав додаткові пояснення від 17.08.2010р. щодо складових частин стягуваних сум та порядку їх нарахування (а.с. 48) та додаткові документи (а.с.а.с.28-47, 55-78) на обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.59), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав позицію, викладену письмово, наполягаю на винесені рішення за наявними у справі документами без участі представника Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу не впливає на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню справи у розумінні ст. 77 Кодексу.

Наразі суду враховує, що реалізації гарантованого Позивачеві ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на вирішення спору впродовж розумного строку не може перебувати у залежності від бажання Відповідача скористатися своїми процесуальними правами.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецької міської ради №2/21 від 26.05.2006р. (а.с.21) Товариство з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005” визначено одним з виконавців послуг з управління житловим фондом територіальної громади м. Донецька в Кіровському районі.

На викання означеного рішення Донецьким міським головою прийняте розпорядження №22 від 16.01.2007р. (а.с.22), яким в управління Позивачеві переданий житловий фонд у складі 146 будинків згідно дислокації за переліком №1 (а.с.а.с.44-47), у тому числі будинок за адресою: м. Донецьк, вул.. Петровського, 109, який за актом приймання-передачі від 01.03.2007р. (а.с.26) було прийнято на баланс Товариством з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005” відповідно до наказу Управління житлового господарська №25-0с від 02.02.2006р. (а.с.23).

10.03.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди №122 нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) комунальної власності територіальної громади м. Донецька (а.с.а.с.11-14), згідно п.п. 1.1., 1.2. 9.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне к користування нежитлове приміщення площею 57,89кв.м., розміщене за адресою: м. Донецьк, вул. Петровського, 109, для розміщення перукарні, а також земельну ділянку без виділення в натурі площею 57,89кв.м, загальна площа 90,00кв.м. строком до 10.02.2011р.

Орендна плата за використання земельної ділянки п. 2.4 договору визначається відповідно до Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням Виконкому міської ради від 16.08.2006р. №430 і складає 1234,28грн.

Згідно п. 3.1. договору на Орендаря покладений обовязок із здійснення платежів на користь Орендодавця за користування обєктом оренди, які включають плату за користування земельною ділянкою (її частиною) та орендну плату, розрахунок якої визначається відповідно до Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням Виконкому міської ради від 16.08.2006р. №430, місячний розмір якої на дату підписання складає 1452,86грн. без урахування ПДВ,

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається п. 3.2. договору шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5. орендна плата вноситься Орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі, і Орендодавець самостійно розподіляє чергову суму на частини, передбачені Методикою, і контролює їх перерахування до міського бюджету не пізніше 20 числа наступного за звітним.

10.03.2009р. між Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду №1 (а.с.17) до договору, згідно до якої розмір орендної плати, яка має перераховуватися Орендодавцю, на дату підписання договору визначений у сумі 1350грн. без ПДВ та закріплений обовязок самостійно Орендаря сплачувати за користування земельною ділянкою (її частиною) на розрахунковий рахунок міського бюджету не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Крім того, договір доповнено п. 3.8., за яким понад орендну плату Орендар приймає участь у загальних для Орендодавця витратах з управління, експлуатації і поточному ремонту житлового фонду, викладених в додатку №6 (а.с.18), який являється невідємною частиною договору оренди та визначає розмір експлуатаційних витрат у сумі 125,1грн.

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань Позивачем в перебігу дії договору складалися рахунки для сплати Відповідачем всіх визначених за договором платежів (а.с.а.с.60-78), через несплату яких двічі звертався (а.с.а.с.56,57) до Орендаря з претензіями №08/2-12 від 08.07.2009р. (а.с.55) та №08/4-9 від 09.02.2010р. (а.с.58), вимагаючи згідно останньої сплати заборгованості за період з березня по грудень 2009р. у сумі 14545,46грн. з орендної плати та 1177,28грн. з експлуатаційних витрат.

У звязку із незадоволення означеної претензії та невиконанням Відповідачем грошових зобовязань, розмір яких згідно представлених розрахунків (а.с.а.с.19,20) та акту звірення розрахунків (а.с.30) не момент розгляду справи не змінився, Позивач наполягає на задоволені заявлених позовних вимог.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звіряння розрахунків, складеного та надісланого (а.с.а.с.28, 29) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд, відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу в контексті всіх вимог, визначених у позовній заяві, оскільки вони є однорідними, повязаними підставами виникнення та поданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди), а їх обєднання не утруднює вирішення спору, а навпаки сприяє процесуальній економії і забезпеченню гарантованого ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з наступних підстав:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань.

Враховуючи статус сторін і обєкту оренди та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з компенсації експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та положеннями ст.ст. 10, 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ст. 322 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №122 нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 10.03.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Із змісту наявного у матеріалах справи договору оренди з урахуванням додаткової угоди №1 вбачається, що строк здійснення щомісячних орендних платежів визначений безпосередньо у договорі - не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, тоді як строк (термін) внесення експлуатаційних платежів невизначений, що зумовлює застосування ч. 2 вказаної статі, за якою момент виконання обовязку визначається семиденним строком з моменту висування вимоги. Як було встановлено судом, до подання розглядуваного позову Позивач 10.02.2010р. (а.с.52) надіслав Відповідачу претензію №08/4-9 (а.с.58), за змістом якої вимагав, у тому числі, сплати експлуатаційних витрат у сумі 1177,28грн., що зумовлює можливість визначення останньої дати їх внесення 17.02.2010р.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення на користь Орендодавця орендних платежів щомісячно у не пізніше кожного 15 числа місяця наступного за звітним та компенсації експлуатаційних витрат не пізніше 17.02.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобовязань за період з березня по грудень 2009р. утворилась заборгованість у сумі 14545,46грн. з орендної плати та 1177,28грн. з експлуатаційних витрат. Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення грошових сум, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33966871) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14545,46грн. та з експлуатаційних витрат в сумі 1177,28грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33966871) заборгованість по орендній платі в сумі 14545,46грн. та з експлуатаційних витрат в сумі 1177,28грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33966871) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 157,23грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2010р.

Суддя