Ухвала суду № 113348256, 11.09.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/7576/23

1-кп/205/943/23

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу

11 вересня 2023 року місто Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Дніпро кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ,

у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

потерпілої - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду міста Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.

Під чассудового засіданняпрокурор заявивклопотання про продовженняобвинуваченому запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,оскільки ризикине зменшилися, аінші запобіжнізаходи незможуть забезпечитивиконання обвинуваченимсвоїх зобов`язань,оскільки ОСОБА_3 обвинувачується увчиненні особливотяжкого злочину заяким закономпередбачено покарання від7до 15років позбавленняволі. Також пояснив що потерпіла, яка є його співмешканкою неодноразово в судовому засіданні наголошувала, про те, що вона боїться обвинуваченого. Обвинувачений не працює, не має сталих соціальних зв`язків, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду.

Потерпіла ОСОБА_5 повністю підтримала заявлене клопотання, пояснила, що вона дуже боїться обвинуваченого, який під час його затримання погрожував закінчити розпочате, а саме погрожував її вбити . Також під час судових засідань обвинувачений агресивно поводився відносно неї, вони обидва зареєстровані за однією адресою, а тому вона заперечує проти обрання йому більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 не погоджується із заявленим клопотанням та просить суд обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Зобов`язується нікому не спричиняти шкоди.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою оскільки вважає що більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого. При цьому пояснив, що у обвинуваченого є інше житло яке належить йому на праві часткової власності в якому він може проживати.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, приходить до наступного.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 липня 2023 року, відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк дії ухвали спливає 24 вересня 2023 року.

На час розгляду клопотання в провадженні суду кримінальна справ за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться з 21 липня 2023 року, тоб то 1,5 місяці.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд, за наявності клопотань зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня його застосування.

Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства». У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі існує значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Так, відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини визначені в зазначеній статті.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Приймаючи рішення за доводами сторони захисту про відсутність достатніх правових підстав для продовження ОСОБА_3 найбільш суворого запобіжного заходу в виді тримання під вартою суд вважає їх неспроможними та виходить з того, що на даному етапі кримінального провадження та судового розгляду в поведінці обвинуваченого існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Так ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного до особливо тяжкого злочину (ст.12 КК України), за який передбачено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, отже суд виходить з того, що без застосування до нього запобіжного заходу в виді тримання під вартою існує висока вірогідність переховування від суду, враховуючи тяжкість можливого покарання у разі доведення його вини в інкримінованому злочині. На думку суду, обвинувачений цілком усвідомлює суворість можливого покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду провадження.

Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду, спростовують доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Аналізуючи ризики незаконного впливу обвинуваченого на свідків та інших учасників кримінального провадження, суд вважає їх не достатньо вірогідними оскільки майже всі свідки вже допитані в судовому засіданні.

Однак досліджуючи можливість впливу на потерпілу суд виходить з того, що численні агресивні висловлювання ОСОБА_3 , в бік потерпілої під час судових засідань свідчить про можливість завадити суду встановленню істини по справі, а не законний, поза процесуальний вплив обвинуваченого на потерпілу на даному етапі судового розгляду кримінального провадження об`єктивно підтверджує ризик, передбачений ст. 177 КПК України.

На думку суду, обвинувачений цілком усвідомлює суворість покарання в виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду провадження.

Розглядаючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу в виді домашнього арешту, суд приходить до наступного.

Заявляючи клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який у виді домашнього арешту, обвинувачений та сторона захисту не визначилася з місцем можливого перебування обвинуваченого під домашнім арештом. Заявляючи про можливість проживати за адресою проживання матері ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , суду не було надано підтверджуючих письмових доказів наявності права проживати обвинуваченому за адресою проживання його матері. Також суд приймає до уваги покази останньої яка була допитана в судовому засіданні як свідок, щодо виникнення різних конфліктів між нею та її сином, під час яких останній проявляв до неї агресію. Оскільки домашній арешт за своєю суттю не може забезпечити щогодинний контроль обвинуваченого щодо його поведінки, суд вважає що запобіжний захід у виді цілодобового арешту не зможе забезпечити належну процесуальну пове6дінку обвинуваченого.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки чи застави не можуть попередити наведеним ризикам та можливого переховування ОСОБА_3 від суду.

Застосування застави до обвинуваченого ОСОБА_3 крім того неможливе у зв`язку з обвинуваченням у вчиненні злочину проти життя людини, що спричинило смерть потерпілого.

Таким чином ймовірність настання негативних наслідків, ризиків які в поведінці обвинуваченого продовжують існувати, вони не зменшились та більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам. Отже, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Також суд звертає увагу, що кримінальне провадження надійшло до суду лише 21 липня 2023 року, та знаходиться в провадженні суду тільки 1,5 місяці, у зв`язку з чим вважає, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

При цьому, відсутність, на теперішній час, фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому, оскільки його агресивна поведінка під час судового розгляду, неодноразове порушення прядку в залі судових засідань свідчить про не бажання в законний спосіб доводити свою невинуватість.

Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням строку у межах шести десяти днів.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне розмір застави не обирати, оскільки, злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , пов`язаний із застосуванням насильства.

Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 331, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023041690000808 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» УДПтСУ в Дніпропетровській області строком на шістдесят діб тоб то до 09 листопада 2023 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1