Рішення № 11334717, 08.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.10 р.                     Справа № 2/61                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь

до відповідача: Комунальної установи „Міський спортивний комплекс „Азовець” м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у сумі 366945,71грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Бузивська Н.М. – за довірю

від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні 02.09.2010р. оголошено перерву до 10 год. 15 хв. 07.09.2010р. та 07.09.2010р. оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 08.09.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Комунального закладу „Міський спортивний комплекс „Азовець” м. Маріуполь про стягнення 366945,71грн., з яких 258960,00грн. – сума основного боргу; 42675,05грн. – індекс інфляції; 7558,34грн. - 3% річних; 57752,32грн. – пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на користування енергоресурсами від 17.08.2007р., накладні.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України 02.04.2009р. надано заяву про збільшення позовних вимог, де останній збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 284856,00грн.; індекс інфляції в розмірі 46015,63грн.; 3% річних в розмірі – 8271,37грн.; пеню в розмірі 63373,54грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де проти задоволення позовних вимог заперечує вказує, що оскільки в строк до 31.08.2007р. (відповідно до договору № 3 від 0-2.07.2007р.) засоби обліку споживання енергоресурсів не був встановлений та нарахування за спожиті послуги з теплопостачання здійснювалися розрахунковим способом спеціалістами тепло цеху ВАТ „МК Азовсталь”, що не відповідає дійсному споживанню теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.10.2009р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням судової технічної експертизи.

Ухвалою господарського суд Донецької області від 25.08.20190р. провадження у справі було поновлено.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням Маріупольської міської ради № 5/12-1716 від 24.04.2007р. вирішено прийняти безоплатно в міську комунальну власність об’єкти соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, зокрема Управлінню по фізичній культурі та спору міської ради прийняти на баланс тенісні корти, гребну базу та необоротні акти профспілки, що знаходяться на території гребної бази.

21.11.2007р. Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 318 вирішено прийняти на баланс комунальної установи Міський спортивний комплекс „Азовець” веслувальну базу та тенісні корити відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат „Азовсталь»; Відкритому акціонерному товариству „Металургійний комбінат „Азовсталь” здійснювати всі видатки на фінансування веслувальної бази та тенісних кортів до 01.01.2008р.

Зведеним актом приймання-передачі основних засобі ВАТ „МК „Азовсталь” від 30.06.2007р. підтверджується факт передачі позивачем на баланс правління по фізичній культурі та спорту міської ради веслувальної бази, що розташована за адресою: вул. Набережная, 1.

17.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „МК „Азовсталь” (Енергопостачальна організація) та Комунальним закладом „Міський спортивний комплекс „Азовець” (Споживач) був укладений договір № 16-ЄН на користування енергоресурсами.

За цим договором Енергопостачальна організація, виходячи з наявних в неї можливостей, буде постачати Споживачу тепло енергію, а Споживач зобов’язується оплачувати отриману тепло енергію по встановленим Енергопостачальною організацією цінам та в строки, передбачені договором.

Пунктом 2.1. договору встановлена орієнтовна сума договору на момент його укладання 484560,00грн. в т.ч. ПДВ 20% - 80760грн.

Згідно до п. 3.3. договору кількість теплової енергії, що подається Споживачу для опалення встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря відповідно температурного графіку.

Відповідно до п. 4.1. договору теплова енергія в парі відпускається Споживачу з максимумом навантаження 0,38 Гкал/година для побутових потреб та опалення в відповідності з встановленими договором величинами:

Пунктом 4.3. договору визначено, що кількість відпущеного Споживачу пара, температура та тиск його визначається по реєструючим приборам, встановленим у Споживача. При відсутності приборів витрати пара визначаються по параметрам та внутрішньому перетину паропроводу.

Розділом 5 „Зобов’язання споживача” визначено про обов’язок виконання умов та порядку оплати спожитої тепло енергії в об’ємах та в строки, які передбачені цим договором.

Кількість відпускаємої теплової енергії розраховуються Енергопостачальною організацією за приладами обліку, встановленими на тепловому вводі Споживача та/або в порядку передбаченому в договорі. В відповідності з „Правилами користування теплової енергії” контрольно-вимірювальні засоби обліку для розрахунку за теплову енергію придбають ся та встановлюються Споживачами та безоплатно передаються на баланс Енергопостачальній організації. Споживач несе відповідальність за збереження та стан контрольно-вимірних пристроїв, переданих на баланс Енергопостачальній організації.

При відсутності приладів обліку у Споживача до їх встановлення Енергопостачальна організація залишає за собою право на пред’явлення на 20% вище оговореного в договорі споживання енергоресурсів при неясне них витратах в системі енергопостачання.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що тариф (ціна) на теплову енергію встановлюється в гривні (без ПДВ) за 1 кал. Додатково до тарифу нараховується податок на додану вартість. Тариф (ціна) на теплову енергію може бути змінена Енергопостачальною організацією.

На момент укладання договору за відпущену тепло енергію Споживач здійснює оплату за наступними цінами, встановленими Енергопостачальною організацією:

- 200,00грн. за 1 Гкал відпускаємої теплової енергії, додатково до тарифу нараховується 20% ПДВ – 40,00грн.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Енергопостачальної організації, вказаному в договорі. Оплата здійснюється на підставі рахунків Енергопостачальної організації в продовж 5 календарних днів з моменту виставлення Енергопостачальною організацією рахунку.

За прострочення оплати Споживач сплачує Енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 8.1. договору визначено, що останній діє до 17.08.2008р., вступає в силу з дня підписання та вважається щорічно продовженим на один календарний рік, якщо за місць до закінчення строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд.

Листом № 080/058 від 18.01.2008р. позивач повідомив відповідача про зміну тарифу на теплову енергію з 01.01.2008р. до 260грн. за 1 Гкал без ПДВ, що є належним повідомленням в відповідності до приписів п. 7.1. договору.

Так, як видно з матеріалів справи 16.08.2007р. об’єкт теплопостачання Міського спортивного комплексу „Азовець” веслувальна база було підключено до системи користування енергоресурсами.

У період до 01.01.2008р. Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” здійснювало всі видатки на фінансування веслувальної бази та тенісних кортів, згідно з рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 318 від 21.11.2007р.

Починаючи з 01.01.2008р. позивачем на підставі договору № 16-ЄН від 17.08.2007р. виписувалися накладні на поставку теплоенергії, зокрема № 33 від 13.03.2008р. на суму 88296грн. за 283 Гкал, № 14 від 31.01.2008р. на суму 88296грн. за 283 Гкал, № 17 від 11.02.2008р. на суму 82368грн. за 264 Гкал, № 50 від 08.04.2008р. на суму 25896грн. за 83 Гкал, а всього на загальну суму 284856,00грн.

Вказані рахунки були направлені, або вручені відповідачу, про що свідчать квитанції про направлення та реєстри вручення, які додані до матеріалів справи.

Проте, як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідач за період з січня 2008р. по квітень 2008р. останнім оплати отриманих послуг з теплопостачання здійснено не було.

У зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи облікується заборгованість в розмірі 284856,00грн., що підтверджено матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2008р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Посилання відповідача на невірне визначення об’єму тепло споживання, який визначений позивачем розрахунковим способом та на невиконання позивачем вимог договору № 3 від 02.07.2007р., щодо встановлення приладу обліку енергоносія до 31.08.2007р. судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Статуту комунального закладу „Міський спортивний комплекс „Азовець”, останній є комунальним закладом. Заклад засновано на власності Маріупольської міської громади, від імені та в інтересах якої права суб’єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада.

Пунктом 4.5. Статуту визначено, що начальник самостійно веде прийом і звільнення штатних співробітників і тимчасових працівників, без довіреності діє від імені Закладу, представляє його інтереси у всіх підприємствах, організаціях, установах у встановленому Законом порядку; здійснює всякого роду операції та угоди.

Тобто, як видно з матеріалів справи умовами договору № 16-ЄН від 17.08.2007р., який підписаний сторонами без зауважень сторони погодили об’єм поставки енергоресурсів.

Дослідивши виставлені позивачем рахунки, судом встановлено, що кількість отриманих енергоресурсів у спірному періоді повністю відповідає визначеним сторонами у п. 4.1. договору.

Також, згідно до умов договору сторонами погоджено, що при відсутності засобів обліку витрати пара визначаються за параметрами та внутрішньому перетину паропроводу.

Умовами договору № 16-ЄН від 17.08.2007р. обов’язок щодо встановлення контрольно-вимірних пристроїв обліку для розрахунків за теплову енергію покладений саме на Споживача, тобто Комунальний заклад „Міський спортивний комплекс „Азовець”.

Заперечення відповідача, щодо невиконання позивачем договору № 3 від 02.07.2007р. та не встановлення в строк до 30.08.2007р. приладів обліку теплоносія та як наслідок невиконання відповідачем умов договору № 16-ЄН від 17.08.2007р. судом не приймається, виходячи з наступного.

Зобов’язання сторін за договором № 3 від 02.07.2007р. не є предметом розгляду у даній справі та наслідки невиконання такого обов’язку передбачені саме цим договором та не впливають на виникнення чи не виникнення зобов’язання по оплаті за отриману теплову енергію відповідачем.

Зокрема дослідивши умови договору № 3 від 02.07.2007р. та договору № 16-ЄН від 17.08.2007р. судом встановлено, що положення цих договорів не містять будь-яких певних обов’язків чи відповідальності Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” стосовно прийняття на себе зобов’язань по відшкодуванню витрат на теплову енергію в разі невиконання обов’язку по встановленню приладу обліку теплової енергії.

Доказів того, що відповідач звертався, чи вимагав встановлення приладу обліку від позивача до 31.08.2007р. до матеріалів справи не надано. Крім того позивач не був позбавлений права вимагати в тому числі й у судовому порядку виконання обов’язку позивача, щодо встановлення приладу обліку теплової енергії.

Відносно посилання відповідача на невірне визначення позивачем, об’ємів поставки енергоресурсів, то суд виходить з наступного.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.10.2009р. у справі за клопотання відповідача з метою встановлення дійсного об’єму поставки позивачем та отримання відповідачем теплової енергії, правильності та обґрунтованості визначення в договорі об’ємів теплової енергії та перевірки заперечень відповідача було призначено технічну експертизу на вирішення якої поставлені питання:

- Чи технічно можливе забезпечення об’єкту відповідача гребної бази тепловою енергією в парі з максимальним тепловим навантаженням 0,38 Гкал/час об’ємами теплової енергії, що визначені п. 4.1 договору № 16-ЭН від 17.08.2007 р., а саме у січні 2008 р. –283 Гкал, лютому 2008 р.- 264 Гкал, березні 2008 р.–283 Гкал, квітні 2008 р. –166 Гкал?

- Чи підтверджуються об’єми фактичних витрат теплової енергії в парі позивача для забезпечення об’єкту відповідача гребної бази тепловою енергією у січні 2008 р. –283 Гкал, лютому 2008 р.- 264 Гкал, березні 2008 р.–283 Гкал, квітні 2008 р. –166 Гкал?

- Чи відповідає розрахунок витрат теплової енергії в парі по параметрам та внутрішньому перетину паропроводу, який зроблений позивачем у договорі № 16-ЭН від 17.08.2007 р. та теплосиловим установками позивача, державнобудівельним нормам, стандартам, технічним умовам та іншим вимогам з питань постачання та розрахунку кількості теплової енергії?

Однак, 22.01.2010р. від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення, де останній зазначає, що на розв’язування експертів надані питання з галузі теплоенергетики, але фахівців даного напрямку в установі немає, тобто жодне з питань не може бути розв’язано, у зв’язку з чим матеріали справи повернені суду.

15.03.2010р. позивачем заявлено клопотання про призначення експертизи експерту Найдьонову Івану Віталійовичу.

З приводу зазначено, судом неодноразово направлялося на адресу Найдьонова І.В. листи з проханням повідомити суд про можливість проведення технічної експертизи з питань, які викладені в ухвалі суду від 12.10.2009р.

Проте, будь-якої відповіді від судового експерта Найдьонова І.В. до суду не надійшло, у зв’язку з чим суд поновив провадження у справі.

Інших експертів або експертних установ, які відповідно до Закону України „Про судову експертизу” мають право проведення судових експертиз відповідачем не запропоновано.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 33 – 37 ГПК України, невірного визначення позивачем об’ємів теплоспоживання, споживання будь-якого іншого об’єму теплової енергії, ніж той що заявлений позивачем.

З приводу посилення відповідача на акт від 14.08.2008р. та розрахунок виконаний ККП „Маріупольтепломережа”, то суду виходить з наступного.

Дослідивши розрахунок витрат теплової енергії в парі, що виконаний позивачем та розрахунок теплового навантажена на опалення та гаряче водопостачання, виконаний ККП „Маріупольтепломережа” судом встановлені, що розрахунки зроблені з застосуваннях різних методів розрахунку, а саме: позивачем за методом витрати пара, а ККП „Маріупрольтепломережа” – годинне максимальне навантаження на опалення приміщення.

До того ж, суд зазначає, що ККП „Маріупольтепломережа” не є контролючим органом та не має права перевіряти здійснені позивачем розрахунки теплової енергії та не знаходиться у договірних відносинах зі сторонами по справі.

З огляду на викладене заперечення відповідача судом до уваги не приймаються оскільки спростовуються вище викладеним.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в розмірі 284856грн. суду не представив, у зв’язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 63373,54грн. за період з 21.02.2008р. по 31.03.2009р. на підставі п. 7.1. договору.

Вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, що наданий позивачем судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем не враховані вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок пені згідно з вимогами чинного законодавства, судом встановлено, що розмір пені за період з 21.02.2008р. по 31.03.2009р. складає 32395,59грн. та підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8271,37грн. за період з 21.02.2008р. по 31.03.2009р. та індексу інфляції в розмірі 46015,63грн. за період з березня 2008р. по лютий 2009р. на підставі ст. 625 ЦК України, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3% річних суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції в розмірі 46015,63грн. та 3% річних в розмірі 8271,37грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає вимоги позивача такими що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь до Комунальної установи „Міський спортивний комплекс „Азовець” м. Маріуполь про стягнення 402516,54грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Міський спортивний комплекс „Азовець” (87532, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 35А, ЄДРПОУ 25602303) на користь Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87500, м. Маріуполь, вул. Лепорского, 1, р/р 26002480020000 в центральному відділенні ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполь, МФО 334970, ЄДРПОУ 00191158) суму боргу в розмірі 284856,00грн., пеню в розмірі 32395,59грн., 3% річних в розмірі 8271,37грн., індекс інфляції в розмірі 46015,63грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 3715,38грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 108,91грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя