Рішення № 113346693, 17.08.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5063/23

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 серпня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося із вказаним позовом до суду, зазначивши, що 27.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4529824 про надання споживчого кредиту, який укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 20 000,00 гривень, строк кредиту - 14 днів, дата повернення кредиту - 10.07.2021 вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 . За період з 10.08.2021 по 06.09.2021 відповідачем вносилась оплата на рахунок кредитора в погашення нарахованих процентів за користування кредитом, тому кредитором відповідно до умов договору строк кредиту неодноразово було продовжено із стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Дата повернення кредиту до 20.09.2021. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до умов п. 4.3 кредитного договору, кредитний договір був пролонгований, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.

25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25-06/2022, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідача повідомлено письмово.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у встановленому порядку та строки у нього утворилась наступна заборгованість перед позивачем: 20 000,00 грн. - тіло кредиту; 39 520,00 грн. - нараховані проценти; 17 617,92 грн. - інфляційні втрати; 2 436,24 грн. - 3 % річних.

На підставі викладеного, враховуючи, що від сплати вказаної заборгованості відповідач ухиляється, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вищевказану суму заборгованості, судові витрати у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою судді від 10.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Заперечень щодо ухвалення заочного рішення до суду представником позивача не надано.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 27.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4529824 про надання споживчого кредиту, який укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 20 000,00 грн., строк кредиту - 14 днів, дата повернення кредиту - 10.07.2021, що вказано в графіку платежів, який є додатком №1 до договору.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 2.4. договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п.2.1. договору.

Встановлено також, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором, який був підписаний останнім у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», виконало та надало йому кредит в сумі 20 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 06.06.2022, виданою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», що діє згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020.

Згідно з п.1.5. договору тип процентної ставки - фіксована.

Підпунктом 1.5.1. пункту 1.5. договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,90 %, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,95 %; у межах нового строку кредитування, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п.4.2. договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3. договору.

Судом також з`ясовано, що відповідач здійснював оплату нарахованих процентів за користування кредитом на рахунок кредитора декількома платежами в різні періоди, а саме: 10.08.2021 - у сумі 2 660,00 грн.; 23.08.2021 - у сумі 4 940,00 грн.; 06.09.2021 - у сумі 5 320,00 грн.

У зв`язку з наведеним, у відповідності до п.1.4 та 4.2 кредитного договору після кожного внеску відбувалось продовження строку кредиту на 14 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90 % в день, тому після останнього внеску датою повернення кредиту було 20.09.2021.

Однак 20.09.2021 ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим кредитором на підставі п.4.3 договору кредитний договір було пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.

Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.

Відповідно до картки обліку договору відповідач має заборгованість по тілу кредиту в розмірі 20 000,00 грн., за процентами - 39 520,00 грн., що в загальному розмірі складає 59 520,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що 25.05.2022 ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №25-05/2022 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , про що його було повідомлено електронним листом на електронну пошту, вказану ним у договорі.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, станом на 02.05.2023 відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 4529824 про надання споживчого кредиту від 27.07.2021, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», до якого за договором факторингу № 25-05/2022 від 25.05.2022 перейшло право грошової вимоги за договором № 4529824 про надання споживчого кредиту від 27.07.2021, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , про стягнення з останнього заборгованості в загальній сумі 59 520,00 грн., яка складається із заборгованості: за основним боргом в сумі 20 000,00 грн.; за процентами за користування кредитом в сумі 39 520,00 грн., тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є доведеними і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви та наведеного в ній розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 17 617,92 грн. за період з січня 2022 року по березень 2023 року включно, а також три відсотки річних у сумі 2 436,24 грн. за період з 20.12.2021 по 02.05.2023 ( за 498 календарних днів), які нарахував на всю суму заборгованості 59 520,00 грн.

Останнім днем строку кредитування є 20.12.2021. Після зазначеної дати право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припинилося.

Водночас, згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Таким чином, відповідач до закінчення строку кредитування зобов`язаний був сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування у зв`язку з порушенням ним взятих на себе зобов`язань, повинний нести відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не повернув суму основного боргу, то саме ця грошова сума є базою нарахування для інфляційних втрат та 3% річних згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, тобто 20 000,00 грн., а не 59 520,00 грн., як зазначено позивачем у розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2018 у справі №914/712/16, де зазначено, що згідно із статтею 625 ЦК України базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Проте позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з січня 2022 року по березень 2023 року та 3 % річних за період з 20.12.2021 по 02.05.2023 всупереч пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

- інфляційні втрати за період з січня 2022 року по лютий 2022 року в сумі 580,00 грн., виходячи з такого розрахунку: за січень 2022 року - 260 грн. (20 000,00 грн. х 101,3 (індекс інфляції за січень 2022 року) : 100 - 20 000,00 грн.) + за лютий 2022 року - 320 грн. ( 20 000,00 грн. х 101,6 (індекс інфляції за лютий 2022 року): 100 - 20 000,00 грн.);

- 3% річних за період з 20.12.2021 по 23.02.2022 (66 днів) у сумі 108,49 грн., виходячи з такого розрахунку: 20 000,00 грн. х 3 : 100 % : 365 х 66, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині.

Водночас, при розрахунку інфляційних втрат суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 11.07.2023 у справі №903/486/22, відповідно до якої якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується, в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці ( час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

З урахуванням викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» належить стягнути заборгованість за договором №4529824 від 27.07.2021 про надання споживчого кредиту в сумі 59 520,00 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом ( сумою кредиту) - 20 000,00 грн., процентів за користування кредитом - 39 520,00 грн., а також стягнути інфляційні втрати у розмірі 580,00 грн., 3 % річних у розмірі 108,49 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних в іншому розмірі є необґрунтованими з вищенаведених підстав, тому задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

У позовній заяві позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., які він поніс у зв`язку з розглядом справи.

Сплата позивачем судового збору в сумі 2 684,00 грн. при поданні позову підтверджується платіжною інструкцією № 353 від 02.05.2023. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що задоволено 75,66 % відсотків позовних вимог (60 208,49 грн. від 79 574,16 грн.), наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2 030,71 грн., а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2 684,00 грн. х 75,66 % / 100%).

Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

При цьому, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні з викликом сторін у справі.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн., який є завищеним. Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», в сумі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4529824 від 27.07.2021 в сумі 59 520 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 580 (п`ятсот вісімдесят) гривень 00 коп., 3 % річних у розмірі 108 (сто вісім) гривень 49 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 2 030,71 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2, код ЄДРПОУ 44559822;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 18.08.2023.

Суддя О. О. Ковбасюк