Рішення № 113339982, 04.09.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2023 Справа №607/10349/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братасюка В.М.

за участі секретарясудового засідання Мокрій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Здолбунівський ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про часткове звільнення від сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2023 позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кметика Я.С., пред`явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Здолбунівський відділ ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, стягнутими згідно з судовим наказом від 31.05.2018 у справі №607/7340/18, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, нарахованої за період з 01.06.2022 по 05.01.2023 року.

Обґрунтовує позов тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу син сторін проживав разом із матір`ю з понеділка по п`ятницю, а з батьком з п`ятниці по понеділок, однак вже з 22.03.2019 ОСОБА_3 проживав разом з батьком, що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.05.2022 у справі №607/16781/20. Надалі, 26.04.2022 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у справі №607/1662/21 ухвалив рішення, яким відібрав ОСОБА_3 від ОСОБА_1 та повернув сина для проживання разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду виконане 04.01.2023, а 05.01.2023 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження №68912674 було закінчене. Водночас, 31.05.2018 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області видав судовий наказ у справ №607/7340/18, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.04.2018 та до досягнення дитиною повноліття, на підставі якого 17.03.2023 державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження ВП №61575960 та, яке 02.02.2023 було передано до Здолбунівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 22.03.2023 відділ державної виконавчої служби надіслав відповідь на адвокатський запит із долученими двома довідками. У першій зазначено, що за період з 26.04.2018 по 22.03.2019 заборгованість ОСОБА_1 становить 20791,36 грн, а у другій вказано, що за період з 01.06.2022 по 31.03.2023 його заборгованість становить 30310,50 грн, тобто загальна сума заборгованості позивача по сплаті аліментів становить 51101,86 грн.

Посилаючись на вищенаведене та позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 29.06.2022 у справі №596/826/21, від 09.12.2020 у справі №756/7539/16-ц, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 23.04.2020 у справі №439/1156/18, від 17.06.2020 у справі №158/1638/18 та від 13.02.2021 у справі №520/21069/18, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 30.06.2023 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання 10.08.2023 на 12 год. 30 хв., у якому, заслухано вступне слово представників сторін та перед дослідженням письмових доказів оголошено перерву у справі до 01.09.2023 до 16 год.

31.07.2023 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Степанова О.В. подала до суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та додатків до нього, в якому просила долучити їх до матеріалів справи.

У вказаному відзиві на позов представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача витрати на правову допомогу. Зокрема, у відзиві вказано, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі стороною відповідача отримано 13.07.2023, однак ознайомившись із змістом позовних вимог слід зазначити, що він є необґрунтований та надуманий, оскільки 17.10.2013 сторони уклали шлюб, а вже ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У 2015 році в сторін виникали непорозуміння, оскільки позивач не ночував вдома або дуже пізно приходив додому, а у 2017 році відповідач дізналась, що у її чоловіка появилась інша жінка, відтак 23.11.2017 сторони розірвали шлюб. Попри це, після розірвання шлюбу син проживав з відповідачем, яка і повністю утримувала та виховувала сина, піклувалась про його дозвілля та навчання. Також вказала, що син мав багато друзів, відвідував приватний дитячий садочок, вивчав англійську мову, вони разом відвідували дні народження, ігрові кімнати та їздили на відпочинок. Син та матір мали теплі та тісні стосунки, завжди знаходили спільну мову. Як зазначила представник відповідача, за час проживання з відповідачем позивачу не було створено жодних перешкод у спілкуванні та вихованні сина, оскільки на вихідні позивач забирав сина, а вихователі були повідомлені, що позивач може час від часу в п`ятницю забирати сина із садочку та привозити у понеділок, однак сторони домовились, що у разі якщо сина забиратиме батько він буде попереджати матір про це. Більше того, у наданій адміністрацією дитячого садочку довідці син лише позитивно характеризує за місцем навчання, власне як і матір дитини, також довідка містить інформацію про те, що батько неодноразово приводив та запирав дитину, однак не регулярно, тобто не те, що син два дні в тиждень проживав з батьком. 22.03.2019 позивач забрав сина з дитячого садочка та не повернув його відповідачу за встановленим місцем проживання. 12.07.2018 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області видав судовий наказ у справі №607/7340/18, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.04.2018 та до досягнення дитиною повноліття, вказаний судовий наказ дійсно було пред`явлено для виконання. У зв`язку із тривалим судовим розглядом справи щодо становлення місця проживання дитини, у період з 22.03.2019 по 31.05.2022 він був звільнений від сплати аліментів, однак заборгованість у розмірі 20791,36 грн, нараховану за 12 місяців, за період з 26.04.2018 по 22.03.2019 не погасив. 10.01.2022 Тернопільський апеляційний суд залишив в силі рішення першої інстанції, яким встановлено місце проживання сина разом з матір`ю. Попри це, рішення суду позивач не виконував та не повертав дитину. 26.04.2022 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у справі №607/1662/21 прийняв рішення про негайне відібрання дитини від батька та повернення сина за встановленим судом місцем проживання. Однак, позивач і це рішення ігнорував та не виконував, більше того, переховувався сам та переховував дитину, також неодноразово був оголошений в розшук. Також, на думку представника відповідача, посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у постановах вказаних у позові в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки усі вони стосуються зовсім іншого роду правовідносин. 04.01.2023 було примусово виконано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.04.2022 у справі №607/1662/21, а саме відібрано сина у батька та повернуто ОСОБА_5 для проживання. Крім цього, представник відповідача доповнив, що позивач є працездатною особою, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків, у нарколога та психіатра на обліку не перебуває, хронічних захворювань, які перешкоджали йому виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини не має. Одночасно він навчається на платній формі навчання в аспірантурі Західноукраїнського університету, сплачує судові збори та витрати на правову допомогу. До відзиву на позов долучено копії документів, якими обґрунтовано суть заперечень, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кметик Я.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Степанова О.В. заперечила проти задоволення позову та підтримала позицію викладену у раніше надісланому нею відзиві на позов.

На проголошення рішення сторони та їх представники не зявилися.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Сторони позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 17.10.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.11.2017 у справі №607/9797/17, яке наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Від шлюбу сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

31.05.2018 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області видав судовий наказ у справі №607/7340/18, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26.04.2018 та до досягнення дитиною повноліття. Дата видачі судового наказу стягувану 12.07.2018.

17.03.2020 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ганулею І.М., за заявою стягувача ОСОБА_2 про примусове виконання судового наказу №607/7340/18 від 12.07.2018, відкрито виконавче провадження №61575960.

Як убачається із відповіді Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №6385 від 27.02.2023, 02.02.2023 винесено постанову про передачу виконавчого провадження на підставі частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», а саме АСВП №61575960 передано на подальше виконання до Здолбунівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), тобто за місцем проживання боржника ОСОБА_1 . Зазначене АСВП прийняте до виконання.

У відповіді Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №9713 від 22.03.2023 зазначено, що станом на 31.03.2023 загальна сума заборгованості по сплаті аліментів боржником ОСОБА_1 , згідно з судовим наказом №607/7340/18 від 12.07.2018, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, складає 51101,86 грн. При цьому щомісячний платіж, що підлягає стягненню починаючи з 01.01.2023, становить 3102,75 грн. Додатково до відповіді долучено довідки-розрахунки №9677 та №9678 від 22.03.2023.

Із довідки-розрахунку №9677 від 22.03.2023 вбачається, що станом на 31.03.2023, за період з 01.06.2022 по 31.03.2023, заборгованість ОСОБА_1 складає 30310,50 грн.

Також, з довідки-розрахунку №9678 від 22.03.2023 вбачається, що станом на 22.03.2019, за період з 26.04.2018 по 22.03.2019, заборгованість ОСОБА_1 складає 20791,36 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.04.2022 у справі №607/1662/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, служба у справах дітей Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про відібрання дитини, задоволено. Ухвалено відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 та повернути її для проживання разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення суду в частині відбрання дитини допущено до негайного виконання. Скасувано вжитті заходи забезпечення позову ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2022.

Зазначене рішення суду виконано у повному обсязі, що убачається із акту державного виконавця від 04.01.2023.

05.01.2023 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герелевич О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68912674, з примусового виконання виконавчого листа №607/1662/21 від 28.04.2022, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Із відповіді Західноукраїнського національного університету №126-22/678 від 19.04.2023 вбачається, що ОСОБА_1 не має заборгованості за перший рік навчання у даному навчальному закладі на освітньому ступені доктор філософії за спеціальністю 051 «Економіка». На підтвердження вказаного, до відповіді долучено розклад занять по даній спеціальності.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини, частинами сьомою, восьмоюстатті 7 СК Українипри вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. В усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 18 Конвенції про права дитини зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно достатті 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язку щодо дитини.

За змістомстатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішеннямсуду коштина утриманнядитини(аліменти)присуджуються вчастці віддоходу їїматері,батька і(або)у твердійгрошовій сумі(частинатретя статті 181 СК України).

Відповідно достатті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати (статті 191 СК).

Згідно частиноюдругою статті 197 Сімейного кодексу України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо). Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд (постанова Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №307/1186/17).

Відповідно до статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Згідно частини четвертої статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьківхто проживає із дитиноюта бере більш активну участь у її вихованні (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18, провадження № 61-1347св20).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, судом установлено, що ОСОБА_1 з 22.03.2019 по 04.01.2023 проживав разом із батьком, який займався його утриманням і вихованням, у зв`язку з цим 05.01.2023 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №68912674, з примусового виконання виконавчого листа №607/1662/21 від 28.04.2022, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про відібрання дитини у батька.

Вирішуючи спір у справі, суд виходить із того, що у період з 01.06.2022 по 05.01.2023 року змінилися певні обставини, тобто мало місце, хоча й всупереч рішенню суду про визнання місця проживання дитини з матірю, фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час винесення судового наказу про стягнення аліментів проживала, і настання цих обставин впливає на припинення ОСОБА_1 сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання дитини у вказаний період.

Відтак, оскільки за цей період змінилися обставини за яких позивач повинен був сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини, а тому суд вважає, що є всі підстави для часткового звільнення позивача від заборгованості за аліментами, починаючи з 01.06.2022 по 05.01.2023.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, з 01.06.2022 по 31.03.2023 позивачу нараховувалися аліменти на утримання дитини сина ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, суд враховує, що з 22.03.2019 дитина проживала з батьком та знаходилась на його повному утриманні, що сторони не заперечують.

Натомість, заперечення представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосуються лише невиконання позивачем рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.04.2022 у справі №607/1662/21, щодо відібрання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 та повернення його для проживання разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, вони не спростовують того, що за увесь час невиконання такого рішення, більше того, що з 22.03.2019, син сторін проживав разом із батьком та повністю перебував на його утриманні до моменту виконання зазначеного рішення суду.

Водночас, посилання представника відповідача про інший рід паравовідносин у правових позицій Верховного Суду, зокрема у постанові від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18, на які посилався позивач, є хибними.

З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позивачем належними і допустимими доказами доведено підстави часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментах, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід звільнити від плати заборгованості за аліментами, стягуваними згідно з судовим наказом від 31.05.2018 №607/7340/18, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, нарахованими за період з 01.06.2022 по 05.01.2023.

У зв`язку з задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, відтак витрати на професійну правничу допомогу, про стягнення яких представник відповідача просила у відзиві на позовну заяву, стягненню не підлягають.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути 1073,60 грн понесеного позивачем судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 7, 179, 180, 197, 273 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 81, 263 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити .

Звільнити ОСОБА_1 відсплати заборгованостіза аліментами,стягуваними згідноз судовимнаказом від31.05.2018року №607/7340/18,виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, нарахованими за період з 01.06.2022 року по 05.01.1023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1073, 60 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач ОСОБА_1 АДРЕСА_2

Відповідачка ОСОБА_2 АДРЕСА_1

Головуючий суддяВ. М. Братасюк