Рішення № 113332928, 08.09.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19848/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №70900011 від 19.07.2023 року про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 по справі №420/6863/22, яке набрало законної сили 30.08.2022, ОСОБА_1 19.12.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Одеській області" № 33/36- 4992 від 11.02.2022, виданої станом станом на листопад 2019 року.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 становить 8967,81 грн.

Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 135227,55 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Позивач повідомив, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Проведення такої виплати не може бути здійснено за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що надійшли від сплати єдиного внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має.

Відтак, як стверджує позивач, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленим чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

Додатково позивач зауважив, що Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду за датою набрання ними законної сили по 19.09.2020.

Позивач зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладання штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Вважаючи, що накладення на Головне управління штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 10200,00 грн. у даному випадку є безпідставним та протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.08.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, а саме несплатою судового збору.

17.08.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позову, до якої додана копія платіжного доручення №6515 від 11.08.2023 року про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою судді від 29.08.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України. Справу призначено до судового розгляду на 05.09.2023 року 12:30 год.

Також ухвалою від 29.08.2023 року судом витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №70900011.

04.09.2023 року до суду за допомогою електронної пошти надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач відзив вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідачем повідомлено, що в ході здійснення даного виконавчого провадження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано до відділу доказів виконання рішення суду у справі № 420/6863/22 або поважності причин його невиконання, що відповідно позбавляє державного виконавця можливості врахувати такі обставини виконання чи невиконання такого рішення та встановити наявність чи відсутність поважність причин невиплати нарахованої суми доплати пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не надало докази на підтвердження факту вчинення усіх дій необхідних для виконання судового рішення, а надані докази у виконавчому провадженні не підтверджують належне виконання рішення суду або неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин.

Крім того, як зазначив відповідач, боржником у період з 30.08.2022 (день набрання судовим рішенням законної сили) не вчинено жодних активних дій щодо забезпечення виплати нарахованої доплати пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення, а також не надано відомостей які б свідчили про вжиття відповідних заходів направлених на усунення причин та умов, які сприяли невиконанню рішення суду.

Отже, оскільки виконавчим документом, як і Законом для виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру чітко встановлено спосіб і порядок виконання, на думку відповідача, підстав для визнання постанови про накладення штрафу незаконною та неправомірною не має.

Крім того, враховуючи те, що суб`єктом владних повноважень не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, на переконання відповідача судові витрати відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача не підлягають.

Витребувані ухвалою суду від 29.08.2023 року належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №70900011 надійшли до суду як додаток до відзиву.

У судове засідання, призначене на 05.09.2023 року о 12:30 год., сторони не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Від представника позивача 04.09.2023 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 року у справі № 420/6863/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 10.02.2022 №2985-1827/КО-02/8-1500/22, в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-4992 від 11.01.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-4992 від 11.01.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дане рішення суду набрало законної сили 30 серпня 2022 року.

05.12.2022 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/6863/22 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-4992 від 11.01.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням виплачених сум.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 31 серпня 2025 року.

За заявою стягувача від 23.01.2023 року про примусове виконання рішення суду, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) постановою від 01.02.2023 року відкрито виконавче провадження №70900011 з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду 420/6863/22, виданого 05.12.2022 року.

Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.

Відповідно штрих-коду на супровідному листі від 09.02.2023 №1293/14 позивачем (боржником) постанова про відкриття виконавчого провадження отримана 01.02.2023 року.

Листом від 16.02.2023 року вих. №1500-0505-5/17904 у відповідь на постанову старшого державного виконавця від 01.02.2023 ВП № 70900011 про накладення штрафу, надіслану листом від 01.02.2023 №03.01-2160, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання рішення.

Згідно змісту цього листа Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 по справі №420/6863/22, яке набрало законної сили 30.08.2022, ОСОБА_1 19.12.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Одеській області" № 33/36- 4992 від 11.02.2022, виданої станом станом на листопад 2019 року. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 становить 8967,81 грн. Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 135227,55 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Також у листі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на те, що відповідно до статті 8 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини першої статті 121 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства винні особи несуть відповідальність згідно із законом. Повідомлено, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік не затверджено. Тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 1 квартал 2023 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги, починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України.

На підставі викладеного Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у листі посилалось на те, що покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 в сумі 135227,55 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості 3 пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, Головне управління просило закінчити виконавче провадження по виконавчому листу № 420/6863/22, виданому 05.12.2022 року Одеським окружним адміністративним судом, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження.

До листа Головного управління Пенсійного фонду України додані копії листків перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року та з 01.10.2023 року та копія розрахунку на доплату пенсії.

23.06.2023 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №70900011 за невиконання рішення суду накладено на боржника Головне управління ПФУ в Одеській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. та зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.

Даною постановою від 23.06.2023 року ВП№70900011 встановлено, що аналіз інформації зазначеної у листі від 16.02.2022 року вих. №1500-0505-5/17904 вказує на безпідставне невиконання рішення суду в частині виплати нарахованої доплати за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 в сумі 135227,55 грн. Відсутність коштів у кошторисі не звільняє державу в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від обов`язку здійснити таку виплату. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не грунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили.

Постанова про накладення штрафу від 23.06.2023 року надійшла на адресу позивача 28.06.2023 року.

05.07.2023 року Головне управління ПФУ в Одеській області направило на адресу відповідача лист №1500-0505-5/88444 аналогічний змісту листа від 16.02.2023 року вих. №1500-0505-5/17904. У даному листі також повідомлено, що постанова державного виконавця від 23.06.2023 ВП № 70900011 про накладення штрафу оскаржена до суду.

19.07.2023 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №70900011 за повторне невиконання рішення суду на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області накладено штраф у розмірі 10200 грн.

В описовій частині постанови, крім іншого, зазначено, що станом на 19.07.2023 рішення суду в частині виплати нарахованої доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 в сумі 135227,55 грн залишається не виконаним, відповідь на постанову про накладення штрафу на адресу відділу не надходила. Під час здійснення виконавчого провадження не встановлено наявності таких обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання.

Згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції, постанова 19.07.2023 року надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 24.07.2023 року за вхід. реєстраційним номером: 6101/14.

Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу від 19.07.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Примусове виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи, здійснюється органами державної виконавчої служби.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження, встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентований статтею 63 Закону України Про виконавче провадження.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.3).

Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 року у справі № 420/6863/22 ним виконано.

Водночас, відповідачем 23.06.2023 року накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання рішення суду. А постановою від 19.07.2023 року за повторне невиконання рішення суду на боржника Головне управління Пенсійного фонду України накладено штраф у розмірі 10200 грн.

Як встановлено судом, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 року у справі № 420/6863/22, ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року.

Листами від 16.02.2023 року та 05.07.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило державного виконавця про те, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Отже, на виконання рішення суду у справі № 420/6863/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії та розраховано суму доплати за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 року.

Проте, виплата доплати за вказаний період не відбулась.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Закону України Про виконавче провадження визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону).

Аналіз визначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування на виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, ані державному виконавцю, ані суду не надало жодного доказу в підтвердження таких обставин та обґрунтованості своїх доводів.

Позивач зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, зокрема, через відсутність коштів.

Натомість, позивачем жодним чином не пояснено механізм та порядок сплати ним ОСОБА_1 заборгованості, що утворилась після проведеного в грудні 2022 року перерахунку пенсії. Така невизначена поведінка позивача як суб`єкта владних повноважень, не відповідає принципу «належного урядування».

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Такий самий висновок викладено і в пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», а саме що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У той же час, повна відсутність інформації у державного виконавця щодо обсягу коштів, які надішли на виконання судових рішень, обсягу коштів, які сплачені позивачем стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили, свідчить про непрозорість процесу задоволення позивачем вимог стягувачів у виконавчих провадженнях та робить неможливим для державного виконавця оцінити поважність причини невиконання судового рішення в конкретному виконавчому провадженні. При цьому обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.

На підставі викладеного суд вважає необґрунтованими посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на відсутність відповідних бюджетних призначень на виплату нарахованої за рішенням суду пенсії позивачу як на поважну причину неможливості виконання відповідного рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року у справі №420/16649/23 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ГУ ПФУ в Одеській області щодо визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Одеса) ВП №70900011 від 23.06.2023 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи прийнята в межах виконавчого провадження №70900011 постанова про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн від 19.07.2023 року є обґрунтованою, правомірною та скасуванню не підлягає.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Радчук

.