Ухвала суду № 113332902, 07.09.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5446/23

УХВАЛА

07 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 в порядку ст.382 КАС України у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні з 01.07.2021 року в повному розмірі доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.

27 квітня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні з 01.07.2021року в повному розмірі доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб з 01.07.2021 р. в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.

03 серпня 2023 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 27 квітня 2023 року.

В обґрунтування зазначеної заяви, представника вказує, що рішення суду не виконано оскільки розмір пенсії до моменту звернення ОСОБА_1 складав 24515, 95 грн., після перерахунку пенсії на підставі рішення суду від 27.04.2023 року по даній справі залишився незмінним.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, суд дійшов висновку, що заява не належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Кодекс адміністративного судочинства України спрямовує правосуддя в адміністративних справах саме на забезпечення реалізації права особи на ефективний судовий захист, створюючи судам всі необхідні механізми для гарантування цього.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на положення пунктів 53-55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи Щодо якості судових рішень, які передбачають, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції, означає те, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу; Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту; рішення повинно бути сформульоване таким чином, щоб його можна було втілити в життя; нечітке рішення, яке можна тлумачити по-різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.

Відтак, з метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого ч.1 ст.2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов`язок ухвалення рішення, яке відновить права такої особи у сфері публічно-правових відносин від порушень.

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, ч.2 ст.5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

Згідно з ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено судом та не спростовується позивачем, Головним управління Пенсійного фонду України на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 року по справі № 420/5446/23, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії разом із щомісячною доплатою 2000 гр. відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 року.

Згідно перерахунку пенсії підсумок пенсії (з надбавками) позивача складає: 26602, 35 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії: 24515, 95 грн.

Суд звертає увагу, що рішення суду від 27.04.2023 року по справі №420/5446/23 Головним управління Пенсійного фонду України виконане, доплата відповідно до Постанови КМУ № 713 нарахована.

Суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем після виконання рішення виникли нові спірні правовідносини щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії, а правомірність дій органу Пенсійного фонду України щодо застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром - не була предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних обставин щодо необхідності вжиття судом таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю у справі №420/5446/23, а тому заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27 квітня 2023 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 27 квітня 2023 року відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.К. Василяка