Рішення № 11333206, 13.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.10р.Справа № 8/129-10 За позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Жовті Води Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Руда" (м. Жовті Води Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договорами № 3/45 про спільне використання технологічних мереж від 29.02.2008р. та № 1325/45 про спільне використання технологічних мереж від 20.02.2008р. у загальному розмірі 557 210,97 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Міровський В.А. - юрисконсульт (дов. № 18/10814 від 29.12.09р.)

від відповідача: Пшеничний Ю.І. - заст. ген. директора (дов. № 3/838 від 31.05.10р.)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток Руда" (далі-відповідач), з урахуванням останньої заяви про зменшення позовних вимог від 06.09.2010р., про стягнення заборгованості за договорами № 3/45 про спільне використання технологічних мереж від 29.02.2008р. та № 1325/45 про спільне використання технологічних мереж від 20.02.2008р. у загальному розмірі 557 210,97 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 413 782,02 грн. - основний борг, 57 682,00 грн. - пеня, 69 343,90 грн. - інфляційні збитки та 16 403,05 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами № 3/45 про спільне використання технологічних мереж від 29.02.2008р. та № 1325/45 про спільне використання технологічних мереж від 20.02.2008р. в частині оплати за надані позивачем послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, а також здійснення оплати за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж, відповідно.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 22.07.10р. строк вирішення спору було продовжено по 01.10.10р. включно.

У судовому засіданні 22.07.10р. та 06.09.10р. було оголошено перерву по 06.09.10р. та по 09.09.10р., відповідно.

Відповідач в останньому доповненні до відзиву на позов від 08.09.10р. визнав наявність основного боргу у розмірі 413 782,02 грн.

Крім того, до матеріалів справи було долучено акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за 2008-2009р.р., здійснені станом на 01.09.10р., підписаний обома сторонами, відповідно до якого розмір основного боргу становить 413 782,02 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

29.02.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3/45 про спільне використання технологічних мереж (далі-договір № 3/45), відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідачу, а відповідач зобов'язалвся своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов цього договору. Договір було укладено на строк до 31.12.2008р. (п.п.1.1., 10.4. договору).

Договір № 3/45 був переукладений 20.02.2009р. за № 1325/45 на 2009 рік.

На виконання умов договорів № 3/45 від 29.02.2008р. та № 1325/45 від 20.02.2009р. позивачем було забезпечено передачу електричної енергії технологічними електричними мережами спільного користування з дотриманням показників якості електричної енергії та категорії з надійності електропостачання.

Згідно з п. 4.1 вищевказаних договорів, відповідач зобов'язався здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період на підставі рахунку, отриманого від позивача. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить 10 днів.

Відповідно до п. 4.2 договорів № 3/45 від 29.02.2008р. та № 1325/45 від 20.02.2009р. відповідач також зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж відповідно до додатка 8 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії». Згідно з п. 1.13 додатка 8, відповідач повинен здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії протягом п'яти днів після отримання платіжного документа.

Протягом 2007-2009 р.р. позивачем на адресу відповідача надсилалися оформлені належним чином рахунки за надані послуги за договорами № 3/45 від 29.02.2008р. та № 1325/45 від 20.02.2009р. за використання електричних мереж та за перетікання реактивної енергії.

В свою чергу, відповідач здійснив оплату не за всіма виставленими йому рахунками, чим порушив п.4.1 та п. 4.2 договорів № 3/45 від 29.02.2008р. та № 1325/45 від 20.02.2009р., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість станом на 01.09.2010р. у розмірі 413 782,02 грн.

Крім того, в п. 8.2 договорів № 3/45 від 29.02.2008р. та № 1325/45 від 20.02.2009р. передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1 договору (за використання електричних мереж) з порушенням терміну, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Розмір пені вказаний в п 8.2 договору, перевищує розмір пені, зазначений в ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якою розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тому позивач у позовній заяві погодився на зменшення розміру пені, зазначеного в п. 8.2 договорів № 3/45 від 29.02.2008р. та № 1325/45 від 20.02.2009р., з 0,5% до подвійної облікової Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по вищевказаним договорам становить 57 682,00 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 69 343,90 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 16 403,05 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 20.01.2010 р. за вихідним № 18/533, з вимогою оплати заборгованості за договорами № 3/45 від 29.02.2008р. та № 1325/45 від 20.02.2009р.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, а також здійснення оплати за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж, відповідно, у розмірі 413 782,02 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

Крім того, до матеріалів справи було долучено акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за 2008-2009р.р., здійснені станом на 01.09.10р., підписаний обома сторонами, відповідно до якого розмір основного боргу становить 413 782,02 грн.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 413 782,02 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також і інфляційні втрати, три проценти річних від простроченої суми та пеня.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, а також здійснення оплати за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж за договорами № 3/45 про спільне використання технологічних мереж від 29.02.2008р. та № 1325/45 про спільне використання технологічних мереж від 20.02.2008р. у сумі 413 782,02 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 69 343,90 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 16 403,05 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах, а також враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання перед позивачем, допустивши прострочення виконання грошових зобов’язань, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 69 343,90 грн. та 16 403,05 грн., відповідно, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 8.2.договору (з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України) позивачем була нарахована пеня у розмірі 57 682,00 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 57 682,00 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено, що станом на момент подання позову основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 735 926,16 грн. (в той час як позивачем заявлена до стягнення основна заборгованість у сумі 803 432,40 грн.), в подальшому позивач уточнив свої вимоги (заява про зменшення позовних вимог від 20.07.10р.), з урахуванням того, що 31.05.10р. відповідачем було частково погашено заборгованість, а саме: у сумі 67 506,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1143 від 31.05.2010р. на суму 25 788,04 грн. та платіжним дорученням № 1142 від 31.05.2010р. на суму 41 718,20 грн.

Отже, позивач також підтверджує, що на момент подання позову основна заборгованість відповідача складала 735 926,16 грн. (загальна сума позовних вимог, з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені, складала 879 355,11 грн.), як наслідок сплаті підлягало державне мито в сумі 8 793,55 грн.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати по оплаті державного мита в сумі 8 793,55 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. слід покласти на відповідача .

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 229, 232 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Руда" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, пров. Капітальний, 2; код 19354901) на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2; код ЄДРПОУ 14309787) - 413 782 грн. 02 коп. основного боргу, 69 343 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 16 403 грн. 05 коп. трьох відсотків річних, 57 682 грн. 00 коп. пені, 8 793 грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін Рішення підписано 13.09.2010р.