Рішення № 113326095, 08.09.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14003/22

Провадження № 2-а/761/269/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Романишена І.П. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу без виклику сторін за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, Головного управління Національної поліції у м.Києві, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач ) звернулась до суду з позовом до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Заявлену вимогу мотивує тим, що 13.07.2022 року відносно неї працівником поліції було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, а саме за те, що 13.07.2022 року позивач здійснила завідомо неправдивий виклик по спецлінії «102». Даною постановою на позивача накладено адміністративний штраф у розмірі 850 грн. Однак, позивач зазначає, що дана постанова є протиправною, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та складеною за відсутності належних доказів, з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, як вказує позивач, виклик спеціальних служб був правдивий, ніякого умислу не було, оскільки стосовно неї вчинялись протиправні дії. Натомість, працівник Шевченківського управління Національної поліції у м.Києві не розібрався в ситуації та склав на позивача постанову за відсутності належних доказів. Інспектором поліції постанова складена без врахування зауважень позивача та конкретної обстановки, свідків пригоди працівник поліції не виявляв і не опитував, доказів правопорушення не надано, тобто, на думку позивача, факт порушення ґрунтується на припущенні, що є порушенням закону.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2022 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, визначено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2023 року залучено до участі у адміністративній справі №761/14003/22 в якості другого відповідача Головне управління Національної поліції у м. Києві.

11.08.2023 року засобами поштового зв`язку на адресу суду від представника ГУ НП у м.Києві надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, з огляду на те, що 13.07.2022 року о 16.28 год. на лінію 102 до ГУНП в м.Києві від позивача надійшло повідомлення з приводу сварки з невісткою та очікує реагування. В подальшому, 13.07.2022 року поліцейським старшим дільничним офіцером поліції Шевченківського УП ГУНП в м.Києві Трояном О. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, а саме: завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (поліції) відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ГАБІ № 007823. Капітаном поліції Трояном О. відповідно до вимог законодавства всебічно, повно і об`єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності та прийнято законне рішення.

Також від представника ГУ НП у м.Києві надійшло клопотання про виклик свідків та розгляд справи з викликом сторін, з приводу яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в ч.4 ст. 257 КАС України та в частині 4 статті 12 КАС України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи своє клопотання про розгляд справи з викликом сторін, представник відповідача посилається на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі потребує надання пояснень щодо заявлених позовних вимог.

В той же час, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є незгода позивача з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення, що не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. В свою чергу, посилання представника відповідача на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі потребує надання пояснень, на переконання суду, не є належним чином вмотивованою та обґрунтованою підставою, яка дозволяє суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

Враховуючи вказану позицію Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції, суд вбачає доцільним здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи, що представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання з викликом сторін, а доводи, на які посилається представник є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи з викликом сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання.

Також, суд не вбачає підстав для допиту свідків, враховуючи ту обставину, що відповідні письмові пояснення осіб було отримано працівником поліції на місці події та долучено до матеріалів відзиву.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.07.2022 року старшим ДОП Шевченківського УПГУНП в м.Києві капітаном поліції Трояном О.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №007823 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності заст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 звернулася до суду із проханням визнати її протиправною та скасувати.

Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліції, медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

За змістом ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачені статтю 183 КУпАП.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендації №К(91) І Комітету Ради Європи Державам членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Суд наголошує, що для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП, він повинен викликати представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. При цьому такі дії правопорушника мають бути вчинені з прямим умислом, тобто, повідомляючи певну інформацію та викликаючи дану службу, він повинен усвідомлювати, що вона є неправдивою, і бажати даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу Національної поліції має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

При цьому, належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, за викладених в оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності обставин.

Слід зауважити, що долучені до відзиву копії пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в даному випадку лише підтверджують наявність 13.07.2022 року конфлікту, а саме: побутової сварки між членами родини, однак вказані пояснення не свідчать про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, записи технічних приладів та засобів, на підставі яких інспектором поліції зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого їй правопорушення.

Також, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, при викладені суті адміністративного правопорушення відповідач зазначив, що 13.07.2022 року близько 16.28 год. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції.

Проте, оскаржувана постанова не містить зазначення яке конкретно повідомлення позивача було неправдивим, при цьому відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було викликано поліцію наперед знаючи про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Обов`язок доказування відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах не може бути перекладено на позивача.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин у даній адміністративній справі, дії позивача щодо повідомлення (виклику) на спецлінію «102» Національної поліції з приводу домашнього насильства, не можуть бути кваліфіковані як завідомо неправдиве повідомлення (виклик) поліції, і відповідно, не можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.

Стосовно належного відповідача у даній адміністративній справі, необхідно зауважити наступне.

В силу положень частин першої та другої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

У статті 222 КУпАП вказано, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що суб`єктом її складання є дільний офіцер (ДОП), який згідно Інструкцію з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 № 650 (далі по тексту Інструкція) здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», інших актів законодавства, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно п. 1-3 розділу VI вказаної Інструкції, управління та координацію роботи ДОП у центральному органі управління поліцією здійснює управління дільничних офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України. Управління та координацію роботи ДОП у територіальному органі поліції здійснюють відділи (сектори) дільничних офіцерів поліції управлінь превентивної діяльності головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Управління та координацію роботи ДОП на рівні територіального (відокремленого) підрозділу поліції здійснює відповідний відділ, сектор превенції цього підрозділу.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Відповідно до змісту постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», було створено територіальний орган Національної поліції - Головне управління Національної поліції у м. Києві, яке в свою чергу є юридичною особою публічного права, та належним суб`єктом владних повноважень до якого має в даному випадку заявлено адміністративний позов.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови серії ГАБІ № 007823 від 13.07.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП України, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Водночас слід наголосити на тому, що Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві є неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ст.139 КАС України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь позивача судовий збір в розмірі 496,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статті 2, 4-9, 14-15, 72-79, 139, 229, 241-246, 257-262, 268-271, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративним позов ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, Головного управління Національної поліції у м.Києві, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого дільничного офіцера Шевченківського Управління Національної поліції у м. Києвікапітана поліції Трояна Олексія Володимировича, серії ГАБІ № 007823 від 13.07.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП України.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ст. 183 КпАП України, відносно ОСОБА_1 - закрити.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Шевченківське УПГУНП у м. Києві, ЄДРПОУ 08672940, м. Київ, вул. Герцена, 9;

Головне управління Національної поліції у м.Києві, ЄДРПОУ 40108583, м.Київ, вул.Володимирська, буд. 15.

Повний текст рішення складено: 08.09.2023р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА