Рішення № 11330673, 14.09.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 3/107/10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

До:           Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінс ЛТД»

54000, м. Миколаїв, вул. Московська, 54-А

Про: стягнення заборгованості в сумі 3571,76 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Кузьміна Б.М., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 1723,29 грн. - основного боргу, 87,45 грн. –сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 37,73 грн. - 3% річних, пені –1723,29 грн.

          Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм Цивільного законодавства України та умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2997 від 01.10.2007 року.

          14.09.10 р. в судовому засіданні позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що відповідач сплатив основний борг в сумі 1723,29 грн., отже просить суд стягнути з останнього інфляційних збитків в сумі 87,45 грн., 3% річних в розмірі 37,73 грн., пеню в сумі 1723,29 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив та витребувані ухвалою суду документи не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні ухвали.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

01.10.2007 р. між ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»(далі - Енергопостачальна організація) та ТОВ «Комінс ЛТД»(далі - Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2997, відповідно до п.1 якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно Додатку №1/1 до Договору обсяги теплопостачання здійснювались Енергопостачальною організацією»до будинку Споживача по вул. Московська, 54-А (офіс) м. Миколаєва. Договір пролонговувався на кожний наступний рік. Відповідно до п.6.3. договору Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду повинен сплачувати Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Матеріали справи свідчать, що з жовтня 2009 р. по квітень 2010р. відповідачу позивачем було поставлено теплової енергії на суму 4650,51 грн., яку останній оплатив лише частково в розмірі 2927,22 грн.

На день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем склав в сумі 1723,29 грн.

Про постачання теплової енергії в зазначений період свідчать наряд на підключення, рахунки на оплату за теплову енергію (7 шт.) (з актами прийому-передачі теплової енергії споживачу) –факт направлення яких зафіксовано в реєстрах відправки кореспонденції.

Про часткову сплату свідчать копії платіжних доручень № QS941795 від 09.12.09 р., № QS941855 від 09.12.09 р. та б/н від 01.03.10 р.

17.05.2010 р. на адресу споживача позивач направляв претензію № 317-Ю, яка була залишена без відповіді та оплати з боку відповідача.

За правилами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно норм ст. 610, п. 1 п.п.3 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За даними позивача відповідач в період розгляду даної судової справи сплатив основну заборгованість в розмірі 1723,29 грн., про що свідчить банківська квитанція № 2997 від 03.09.10 р.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати заявлені вимоги позивача та надати документальні докази належного виконання взятих на себе договірних зобов’язань.

Отже, позивач по спірним відносинам виконав договірні зобов’язання, поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується виставленими рахунками на оплату послуг. Відповідач же порушив взяті на себе зобов’язання по оплаті одержаної теплової енергії.

У відповідності до п.7.4.2. договору сторони дійшли згоди за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України №686 від 20.05.1999р.

Як вбачається з розрахунків позивача, за період з лютого 2010 р. по липень 2010р. розмір пені боржника за неналежне виконання зобов’язань складає в сумі 3422,21 грн. Разом з тим, враховуючи абзац 3 ст.1 зазначеного Закону сума пені має не перевищувати 100% загальної суми боргу, отже стягненню зі споживача підлягає пеня в сумі 1723,29 грн.

Крім того, відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Тому, беручи до уваги вищенаведене, позивач цілком обґрунтовано нарахував відповідачу до стягнення –87,45 грн. інфляційних ( за період з жовтня 2009 р. по липень 2010р.), 37,73 грн. 3% річних (за період з жовтня 2009 р. по липень 2010р.) та 1723,29 грн. пені.

Оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд враховуючи заяву про зменшення позовних вимог дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінс ЛТД»(54000, м. Миколаїв, вул. Московська, 54-А, код ЄДРПОУ 23624387) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966 ) - інфляційних –87,45 грн., 3% річних –37,73 грн., пені –1723,29 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя