Рішення № 11330504, 17.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

17.08.10                                                                                           Справа№ 30/102

за позовом: ТзОВ «Галеан ЛТД», м. Івано-Франківськ

до відповідача: ТзОВ «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі», м.Пустомити

про стягнення 1028,30 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов заявлено ТзОВ «Галеан ЛТД», м. Івано-Франківськ до ТзОВ «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі», м.Пустомити про стягнення 1028,30 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.08.2010 року.

03.08.2010р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання не з”явився, проте подав клопотання від 12.08.2010р. №130с про розгляд справи без участі повноважного представника. Крім того, подав витребувуані судом документи та заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача 1007,76 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 13,50 грн. та інфляційні наахування в розмірі 12,09 грн. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суду не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 1007,76 грн. В підтвердження належного виконання договірного зобов”язання, позивачем представлено накладну №0277 від 29.01.2010р. та довіреність на отримання товару №861 від 04.02.2010р. (в матеріалах справи).

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін оплати визначений в накладній №0277 від 29.01.2010р., а сакме- до 18.02.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата не здійснена, в результаті виникла заборгованість в сумі 1007,76 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно, за період з 19.02.2010р. по 29.07.2010р. нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 12,09 грн. та 3% річних на загальну суму 13,50 грн., відповідно до поданого уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення відповідно до поданого уточнення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 509,526, 530, 625, 639 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі», Львівська область, м. Пустомити, вул.Глинська,56 (р/р 2600301048381 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», м.Львів, МФО 325365, код єДРПОУ 32060170) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галеан ЛТД», м.Івано-Франківськ, вул. Довженко,26 (р/р 2600501542222 в Укрсімбанк, м.Івано-Франківськ, МФО 336688, код ЄДРПОУ 30015464) –1007,76 грн. основного боргу, 3% річних -13,50 грн, інфляційні нарахування в сумі 12,09 грн. 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                                     

Повне рішення складено 25.08.2010р.