Рішення № 11330487, 07.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.10                                                                                           Справа№ 8/37(10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф», м.Львів

про стягнення 9’464,26 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Божко Ю.Л. - представник

          Відповідно до ст.20 ГПК України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Фра-М до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарма Лайф“ про стягнення 9464,26 грн. заборгованості за поставлений товар, з них: 8942,44 грн. –основного боргу, 68,20 грн. –3% річних та 453,62 грн. –пені, а також 102,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Провадження у справі порушено 12.07.2010 р. В судовому засіданні 27.07.2010 р. розгляд справи було відкладено у зв’язку неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням ним вимог суду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте направив на адресу суду клопотання у якому просить суд розглянути справу без участі повноважного представника за наявними у справі документами.

Представник відповідача у судове засідання з’явився та подав суду акт звірки розрахунків за період 01-01-14.07.2010 р., згідно з яким сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 14.07.2010 р. становить 7’352,94 грн. Крім того, представник відповідача надав суду докази погашення відповідачем основного боргу в сумі 7’352,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4823 від 16.07.2010 р. на суму 1146,44 грн., №4912 від 27.07.2010 р. на суму 500,00 грн., № 4954 від 03.08.2010 р. на суму 1000,00 грн., № 4985 від 06.08.2010 р. - 1000,00 грн., № 5042 від 11.08.2010 р. на суму 1500,00 грн., № 5047 від 13.08.2010 р. на суму 1150,50 грн. та № 5065 від 16.08.2010 р. на суму 1056,00 грн., просить в цій частині провадження припинити за відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між ТзОВ „Фра-М” (позивачем) та ТзОВ «Фарма Лайф»(відповідачем) було укладено договір поставки товару № 1/817к від 01 серпня 2009 р., відповідно до умов якого позивач зобов’язувався систематично постачати та передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Згідно з п.3.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється в строк, наведений у накладних (25 днів з моменту одержання товарно-транспортної накладної № 14934/2 від 03.03.2010 р.)

Як вбачається з позовної заяви, на виконання своїх обов’язків позивач надав відповідачу товар на загальну суму 8’942,44 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме: товарно-транспортною накладною: № 14934/2 від 03.03.2010 р. та довіреністю № 483 від 03.03.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив вартість поставленого товару до моменту звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 4647 від 29.06.2010 р., № 4565 від 17.06.2010 р., № 4525 від 11.06.2010 р. та №4352 від 26.05.2010 р. Платіжне доручення № №4335 від 21.05.2010 р. на суму 2000,00 грн. не може слугувати належним та допустимим доказом у справі, оскільки оплата за товар проводилась по двох накладних: № 13061/2 від 23.02.2010 р. та 14934/2 від 03.03.2010 р., проте із вказаного платіжного документа не вбачається, яка сума оплати здійснена відповідачем по накладній № 14934/2. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.07.2010 р. становила 7’352,94 грн., що підтверджується також актом звірки розрахунків.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526 та 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та в межах строків встановлених для їх виконання.

Відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У зв’язку з повним погашенням відповідачем основного боргу в сумі 7352,94 грн. суд вважає за необхідне провадження у цій частині припинити.

Крім, того позивачем, на підставі п.5.2 договору нараховано пеню у розмірі 453,62 грн. Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.2 ст.343 ГКУ платних грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 68,20 грн.

Заявлена вимога позивача щодо стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню, оскільки такі нараховані відповідачем на загальну суму заборгованості без врахування оплат, що були здійснені відповідачем до моменту звернення позивача до суду.

Оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши думку представника відповідача cуд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають припиненню, а вимога про стягнення пені та 3% річних –частковому задоволенню в розмірі: 443,75 грн. - пені та 65,41 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача (повне погашення заборгованості відбулося лише після звернення позивача до суду), суд покладає господарські витрати на обидві сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Провадження в частині стягнення основного боргу припинити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма Лайф" (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 2; р/р 2600624201 в АБ „Укргазпромбанк”, МФО 320843, код ЄДРПОУ 20810310) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М" (83023, м.Донецьк, пр.Полеглих Комунарів, 95-б; р/р 26004208 в ДОД АТ „Райффайзен Банк аваль”, МФО 335076, код ЄДРПОУ 20322326) 443,75 грн. пені, 65,41 грн. –3% річних, 79,23 грн. - відшкодування витрат на оплату державного мита та 183,32 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

3. В частині задоволення вимог про стягнення 9,87 грн. - пені та 2,79 грн. - 3% річних відмовити.

Суддя