Рішення № 113297896, 07.09.2023, Оболонський районний суд міста Києва

07.09.2023 Справа № 756/1240/23

Унікальний номер судової справи 756/1240/23

Номер провадження 2/756/2155/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценка О.М.,

за участі секретаря судових засідань Галелюк Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання недійсними умов договору, графіку погашення кредиту та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання недійсними умов договору, графіку погашення кредиту та зобов`язання вчинити дії, в якому просить визнати недійсною з моменту укладення договору умову п.1.1 договору про іпотечний кредит №К66GGК00000652, укладений 31.08.2021 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , в частині обов`язку банку надати кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на страхування в сумі 8536,50 гривень та зобов`язання позичальника повернути кошти в сумі 8536,50 гривень; визнати недійсною з моменту укладення договору умову п.1.1.2 договору про іпотечний кредит №К66GGК00000652, укладений 31.08.2021 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , в частині обов`язку позичальника сплатити комісію за управління кредитом в розмірі 1% (4878,00 гривень) шляхом зарахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 ; визнати недійсною з моменту укладення договору умову п.2.3.1 договору про іпотечний кредит №К66GGК00000652, укладений 31.08.2021 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , в частині обов`язку позичальника укласти договір особистого страхування, за яким життя та здоров`я позичальника має бути застраховане на користь кредитора у розмірі суми наданого кредиту на весь строк кредиту та на весь строк дії договору; зобов`язати Акціонерне товариство «Приват банк» зарахувати сплачену комісію в сумі 4878,00 гривень в рахунок погашення суми кредиту та зробити відповідний перерахунок суми заборгованості за кредитом; визнати недійсним з моменту укладення додаток №1 до кредитного договору №К66GGК00000652 від 31.08.2021р. «Графік погашення кредиту»; зобов`язати Акціонерне товариство «Приват банк» викласти в новій редакції додаток№1 до договору про іпотечний кредит № К66GGК00000652 від 31.08.2021 р. Позивач посилається на те, що умови оспорюваного договору є несправедливими, їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, встановлена договором плата за управління кредитом вважає незаконним, в порушення ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а п. 2.3.1 договору про зобов`язання здійснити на користь банку страхування життя та здоров`я позичальника суперечать положенням ЗУ «Про страхування», також договором не передбачено можливість надання позичальнику право вибору страхової компанії та видів страхування, що позбавляє позивача можливості висловлювати власне волевиявлення, оспорюваний договір містить лише цілий ряд пунктів відповідальності тільки з боку позивача.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав відзив, відповідно до якого в позові просить відмовити повністю, всі умови договору відповідають чинному час укладання договору законодавству, були узгоджені сторонами та підписані, позивач був ознайомлений з умовами договору, виявив волевиявлення шляхом підписання договору, та тривалий час виконував умови договору, що свідчить про прийняття позивачем умов договору, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. Позивачем вимог щодо несправедливості умов договору до банку не пред`являлось. Позивач був ознайомлений перед укладанням кредитного договору з умовами кредитування та з сукупною вартістю кредиту, про що свідчить його підпис в договорах та додатку до договору. Ст. 8 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний застрахувати предмет іпотеки. Кредитним договором передбачено порядок користування кредитною лінією в частині сплати страхових платежів, що не суперечить вимогам законодавства. Всі вимоги ст. 203 ЦК України при укладанні договору додержані.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31.08.2021 між Акціонерним товариством «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк» - правонаступник) та позичальником ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № К66GGК00000652, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти у вигляді строкового кредиту на придбання нерухомості - 487 800,00гривень та у вигляді відновлювальної кредитної лінії на страхування в сумі 8536,50гривень, а позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути кредит в порядку та на умовах та в строки, визначені цим договором, у тому числі сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних за перший рік користування кредитом, а також комісію за управління кредитом в розмірі 1%, що сплачується одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до п.1.2 договору тип процентної ставки - змінювана. Термін повернення кредиту-31.08.2041р. включно. Кредит забезпечений іпотекою квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.1.2 кредитного договору передбачає обов`язок укладання договору страхування предмету іпотеки - квартири.

Згідно п. 2.1.3 кредитного договору в день підписання цього договору має також бути укладений договір страхування життя та здоров`я позичальника.

28.07.2021 року, позивачем було підписано анкету для надання кредиту, з якої позивач був ознайомлений з сумою кредиту та було погоджено бажання при виборі страхової компанії укладення договору саме з страховою компанією СК "Уніка", окрім того позивачу надавався перелік страхових компаній з якими він мав можливість укласти страховий договір. Позивачем було подано заяву від 31.08.2021 року про укладення договору обов`язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування в якій позивач погодився на сплату одноразового внесення страхового платежу, на підставі яких з позивачем і було укладено договори страхування.

Відповідно до п. 8.1 договору страхування, договір страхування набуває чинності з 01.09.2021 по 31.08.2022 року включно за умови сплати страхового платежу в повному обсязі, та відповідно до п. 8.2 Договору страхування, діє до дати, визначеної в п. 9.1 Договору страхування, а саме до 31.08.2041 року. При цьому, відповідно до п. 8.4 Договору страхування, договір страхування продовжується на такий самий період на таких же умовах у разі сплати наступних страхових платежів, якщо жодний з учасників Договору страхування не заявить про бажання його припинити.

Також, при укладенні договору, позивачу було надано та було узгоджено і останнім підписано всі істотні умови складових кредиту, зокрема і разову комісію за управління кредитом у сумі 4878,00 грн., а також щорічну сплату погашення суми кредиту виданого для сплати страхових, щорічних платежів у сумі 8536,50 грн., які зазначено і в графіку погашення кредиту. Пунктом 2.1.4 кредитного договору встановлюється, відповідно до даного договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.1.2., п. 2.1.3 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Отже сторони узгодили перерахування щорічних страхових платежів. Крім того, відповідно до п. 5.3.10 Кредитного договору, сторони погодились що позивач зобов`язаний застрахувати відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" предмет забезпечення за цим договором.

За змістом ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», банки зобов`язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов`язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; інші умови, передбачені законодавством.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, а саме: про умови надання споживчого кредиту, графік погашення і суми щомісячних платежів, про визначення сукупної вартості споживчого кредиту та його реальної процентної ставки тощо, яка передує укладенню договору, була надана позичальнику, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Підписуючи оспорюваний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Доказів того, що під час підписання оспорюваного договору позивач був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування чи що є інші умови, які є несправедливими, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі спірного кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні.

Належних та допустимих доказів того, що банком та/або позивачем в момент підписання даного кредитного договору було недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу того, що під час укладення оспорюваного правочину позивач звернувся до банку з приводу роз`яснення йому положень договору, які були йому незрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов кредитування.

Як визначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011, держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Таким чином для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві, а у випадку визнання окремого положення договору несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійним в цілому.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; відповідач надав необхідні документи, які передували укладенню договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, сплати комісії та сплати страхових платежів. В ході розгляду справи судом встановлено, що спірний договір укладений між сторонами за їх взаємною згодою та відповідно до вимог чинного законодавства, та доказів зворотному матеріали справи не містять.

Крім того матеріали справи не містять відомостей, що позивач звертався до банку з пропозиціями про внесення змін до умов договору, зокрема, щодо збільшення розміру відповідальності банку, можливості внесення змін та доповнень до даного договору, що свідчить про його згоду з умовами спірного договору.

Доводи позивача про те, що договір було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає безпідставними, оскільки, спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

У зв*язку із наведеним, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії, оскільки порушення прав позивача не мало місце, а тому правові підстави відсутні.

З викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 261, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання недійсними умов договору, графіку погашення кредиту та зобов`язання вчинити дії- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко